06.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4867/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.
представники сторін:
від скаржника: Плесюк О.С., представник;
від кредитора: Стельмах Ю.М., представник ТОВ "Суффле Агро Україна";
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕНТ-АГРО" на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 року у справі №904/4867/22 (суддя Мартинюк С.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН ОПТ", м. Житомир
до боржника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕНТ-АГРО", Дніпропетровська область, Криничанський район, село Маломихайлівка
про визнання банкрутом,-
05.01.2024 року СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО" подало клопотання про закриття провадження по справі.
В обґрунтування клопотання зазначає, що за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності боржника періоду 2020-2022 років підприємство було прибутковим, збитковим лише за наслідками діяльності за 2019 рік з позитивною динамікою у 2020 році, 2021 році та зниженням рівня прибутковості протягом періоду 2020 року.
08.01.2024 року через систему "Електронний суд" від ТОВ "Суффле Агро Україна" надійшло клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, в якому останній просить визнати боржника банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру; припинити повноваження арбітражного керуючого Штельманчука Михайла Сергійовича, як розпорядника майна у даній справі про банкрутство; призначити ліквідатором боржника арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича.
В обґрунтування клопотання зазначає, що зважаючи на повну відсутність грошових коштів у боржника, відсутність достовірних та належних даних про активи боржника, їх кількість, якість та реальну вартість, значні фінансові та організаційні витрати для розшуку активів та організації їх продажу та стягнення дебіторської заборгованості, відсутність господарської діяльності боржника протягом 2023 року та повну бездіяльність щодо повернення дебіторської заборгованості, подальшою процедурою у даній справі про банкрутство має бути виключно ліквідація боржника.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2024 року у цій справі в задоволенні клопотання СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО" (вх.№732/24 від 05.01.2024 року) про закриття провадження у справі №904/4867/22 про банкрутство СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО" - відмовлено; припинено процедуру розпорядження майном Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕНТ-АГРО"; припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Штельманчука Михайла Сергійовича; визнано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "АКЦЕНТ-АГРО" - банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 03.06.2025 року; ліквідатором Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕНТ-АГРО" призначено арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що є доведеним перевищення пасивів над активами боржника, а також що пропозиції інвесторів щодо запровадження процедури санації відносно СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО" відсутні.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "АКЦЕНТ-АГРО" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі закрити.
В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що господарським судом не взято до уваги ні дані балансів на 31.12.2020 року, 31.12.2021 року, 31.12.2022 року, ні висновки розпорядника майна СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО".
Відповідно до Звіту по проведену роботу в процедурі розпорядження майном, розпорядником майна СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО" Штельманчуком М.С. проведено аналіз фінансово-господарської діяльності СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО".
На переконання скаржника, висновки, зроблені розпорядником майна СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО", підтверджують наявність у боржника достатньої кількості активів для погашення кредиторської заборгованості в повному обсязі, що додатково доводить відсутність ознак неплатоспроможності боржника, як головної передумови закриття провадження у справі про банкрутство СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО".
Апелянт наголошує, що аналіз балансів СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО" за три роки, що передували відкриттю справи про банкрутство, свідчить, що за період 2020-2022 років підприємство було прибутковим, збитковим лише за наслідками діяльності за 2022 рік, з позитивною динамікою у 2020 році, 2021 році та зниженням рівня прибутковості протягом періоду 2022 року.
Аналіз балансу СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО" станом на 31 грудня 2022 року свідчить про наявність достатньої кількості як основних засобів, готової продукції, дебіторської заборгованості, так і нерозподіленого прибутку для ведення господарського діяльності.
За доводами скаржника, господарська діяльність СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО" не характеризується ознаками стійкої неплатоспроможності, має місце позитивне значення показників чистого грошового потоку за період 2020-2022 років, наявні активи, підприємство володіє власним капіталом, має місце позитивна динаміка показників ліквідності.
ТОВ "Суффле Агро Україна" згідно відзиву на апеляційну скаргу просить залишити оскаржувану постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування відзиву зазначає, що розпорядник майна не звітував ані перед зборами, ані перед комітетом кредиторів боржника. Проте, до матеріалів справи про банкрутство було подано Звіт розпорядника майна СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО" у справі № 904/4867/22 Штельманчука М.С. за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, інвестиційного становища, його становища на ринках та на предмет виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕНТ-АГРО" код ЄДРПОУ 33075664, а також додані документи.
Натомість боржником було формально виконані вимоги чинного законодавства, КУзПБ та прямі вимоги суду у справі про банкрутство та надані виключно ті дані, які містяться в бухгалтерському обліку боржника.
Кредитор звертає увагу, що Звіт розпорядника майна очевидно не посилається на матеріали інвентаризації, оскільки у додатку 3 до вказаного Звіту зазначені дані, що були в ньому використані, якими є коди рядків та показники згідно наданих боржником фінансових звітностей (за період до порушення справи про банкрутство, а саме 31.12.2020 року по 31.12.2022 року), на підставі яких проводилися розрахунки.
Також матеріали інвентаризації не враховують 29 судових рішень в рамках провадження у справі про банкрутство боржника, які мали б знайти відображення в бухгалтерському обліку боржника та мати істотний вплив на його показники.
При цьому, розпорядник майна не виконав вимог кредитора ТОВ "Суффле Агро Україна", не скликав засідання комітету кредиторів боржника, не з'явився на засідання комітету кредиторів та не подав комітету кредиторів завчасно звіт про діяльність.
Кредитор наголошує, що загальний розмір кредиторських вимог (пасиви боржника), визнаних господарським судом в межах даної справи про банкрутство, складають 35 914 391,64 грн, які залишаються непогашеними до даного часу.
Разом з тим, наявні дані інвентаризації не підтверджують ні фактичну наявність основних засобів, ані їх залишкову вартість - 12 163 361,09 грн.
Кредитор вважає, що інвентаризація запасів була здійснена також із порушенням вимог законодавства, крім цього, неможливо уявити, що така продукція як зерно, крупи, макарони, цукор, комбікорм не втратили споживчих якостей та вартості із 2022 року.
Додатково кредитор звертає увагу, що ліквідатором при повторній інвентаризації не вдалося виявити запаси продукції.
Щодо дебіторської заборгованості кредитор вказує, що Акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 19/12/2023 року не відображає перевірки обґрунтованості сум заборгованості та не відповідає вимогам чинного законодавства.
Кредитор ТОВ "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" в письмових поясненнях просить апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити. В обгрунтування посилається на обставини, вказані в апеляційній скарзі.
Згідно пояснень на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Плесюк О.С. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. В обґрунтування зазначає, що відповідно до листа Держпродспоживслужби від 10.07.2024 року № 29-15/14320 за банкрутом обліковується сільськогосподарська техніка.
У зв'язку з відсутністю відомостей щодо місцезнаходження майна боржника ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2025 року у справі № 904/4867/22 колісні транспортні засоби та сільськогосподарська техніка оголошені в розшук.
Грошові кошти на рахунках боржника відсутні. Запаси продукції під час інвентаризації не вдалося виявити. Дебіторська заборгованість під час інвентаризації відсутня. При цьому, боржник не передав ліквідатору документи, які б могли підтвердити дебіторську заборгованість.
Ліквідатор вказує, що із 2024 року боржник фактично припинив здійснювати господарську діяльність та не подавав податкові, фінансові та статистичні звіти.
За доводами ліквідатора, на сьогоднішній день активи, які б були достатні для погашення кредиторських вимог в сумі 35 914 391,64 грн, у боржника відсутні.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Предметом розгляду у цій справі стали підстави для припинення процедури розпорядження майном боржника, визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Загальні умови для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, які застосовуються у разі переходу з процедури розпорядження майном, регламентовані положеннями статей 48, 49, 58 КУзПБ, тлумачення яких свідчить, що саме господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статті 6 КУзПБ, із застосуванням судового розсуду, незалежно від наявності рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яке не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника. Адже частиною четвертою статті 49 КУзПБ законодавцем надано право суду навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності обставин (після закінчення термінів, визначених КУзПБ, щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника), прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 918/420/16).
За статтею 1 КУзПБ банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Відповідно до частини четвертої статті 205 Господарського кодексу України, приписи якого діяли станом на час прийняття судом оскаржуваного рішення, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів, він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.
Боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Отже, завдання підсумкового засідання суду полягає в з'ясуванні судом ознак неплатоспроможності / банкрутства для визначення наступної судової процедури, згідно з клопотанням комітету кредиторів за його наявності (частина четверта статті 48 КУзПБ), однак остаточна їх оцінка надається судом, який у підсумковому судовому засіданні в залежності від обставин справи визначає наступну судову процедуру щодо боржника та ухвалює судове рішення про її введення.
У цьому висновку Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 15.09.2020 року у справі № 915/1261/16, від 12.10.2021 року у справі № 916/3619/19, від 13.12.2022 року у справі № 904/4608/21, від 30.11.2023 року у справі 907/935/21, від 02.07.2024 року у справі № 904/4261/22 тощо.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Таким чином, на вирішення питання переходу до ліквідаційної процедури впливають, за загальним правилом, три чинники: закінчення 170-денного строку, відведеного для стадії розпорядження майном (частина друга статті 44 КУзПБ); наявність ознак банкрутства (пункт 7.3); наявність рішення зборів кредиторів щодо переходу до ліквідаційної процедури (пункт 4 частини четвертої статті 48 КУзПБ) та, відповідно, відсутність пропозицій щодо санації боржника.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13.12.2022 року у справі № 904/4608/21.
Щодо способів встановлення ознак банкрутства та належності і допустимості доказів щодо ознак банкрутства боржника Суд зазначає про таке.
Частиною третьою статті 44 КузПБ передбачено, що розпорядник майна зобов'язаний, зокрема, проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, які передбачені в процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, зокрема, передбаченої у частині третій статті 44 КУзПБ (постанови Верховного Суду від 08.12.2022 року у справі № 908/2415/21, від 23.03.2023 року у справі № 911/1609/21).
При цьому суд має з'ясувати актив і пасив боржника та співставити відомості щодо обох величин. Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом у порядку статті 47 КУзПБ реєстру вимог кредиторів. Відомості про актив боржника має містити звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника. Зазначений звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), які на його підставі приймають рішення клопотати про перехід до наступної судової процедури.
Тлумачення положень КУзПБ свідчить, що дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється господарським судом на підставі комплексного дослідження всіх наявних у справі доказів, зокрема й аналізу фінансового стану боржника, подання якого до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, є обов'язком розпорядника майна боржника, визначеним пунктом 5 частини третьої статті 44 КУПБ, що дозволить суду встановити наявність чи відсутність підстав для висновку про платоспроможність боржника (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 908/2755/19, від 23.12.2021 року у справі № 924/1155/18, від 25.05.2023 року у справі № 902/207/22).
Відповідний обов'язок розпорядника майна також передбачений згідно з положеннями статті 12 КУзПБ.
Так, згідно з пунктом 3 частини другої статті 12 КУзПБ (в якій зазначені загальні вимоги до права та обов'язків арбітражного керуючого у справі про банкрутство) на арбітражного керуючого покладений обов'язок проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 10.09.2020 року № 3105/5, аналіз фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі - Аналіз) проводиться згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 року № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 року № 1361) (далі - Методичні рекомендації). Арбітражний керуючий, призначений судом розпорядником майна, проводить Аналіз до проведення перших зборів кредиторів та подає результати Аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.
Відсутність аналізу та дослідження дійсного фінансово-господарського стану боржника на момент вирішення питання про запровадження у справі про банкрутство судової процедури ліквідації суперечить нормам КУзПБ.
Суд також зазначає про передбачене пунктом 4 частини першої статті 12 КУзПБ право арбітражного керуючого залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами.
Водночас, зазначені вище положення Кодексу (частина друга статті 12, частина третя статті 44 КУзПБ, пункти 7.7- 7.10) покладають обов'язок здійснити аналіз фінансово-господарського стану боржника саме на розпорядника майна.
Так, відповідно до частини 3 статті 12 КУзПБ під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено).
Таким чином, підставою для визнання боржника банкрутом є недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів, що встановлюється судом шляхом зіставлення активів і пасивів боржника. Без встановлення фінансового стану боржника (зазначення конкретних показників, що відображають наявність фінансових ресурсів), наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, висновок про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним, адже таке рішення повинно прийматися за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
У наведених висновках Суд звертається до висновків, сформульованих Верховним Судом в постановах від 30.11.2023 року у справі № 907/935/21 та від 02.07.2024 року у справі № 904/4261/22, з посиланням, зокрема, на висновки постанови Верховного Суду від 08.03.2023 року у справі № 910/1800/22.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 року відкрито провадження у справі №904/4867/22 за заявою ТОВ "ГРЕЙН ОПТ" про визнання банкрутом СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО"; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 30.06.2023 року; призначено розпорядником майна боржника - СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО" арбітражного керуючого Штельманчука М.С.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно протоколу №1 загальних зборів кредиторів СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО" від 27.12.2023 року на зборах кредиторів прийнято рішення про визнання СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури.
Судом першої інстанції встановлено, що визнані судом вимоги кредиторів в загальному розмірі становлять 38 436 235, 97 грн, в той час як активи боржника для задоволення вимог становлять 37 995 357, 59 грн відповідно до документів, наданих боржником, а саме - переліку балансу підприємства СТОВ "АЦЕНТ-АГРО" станом на 28.05.2024 року, з яких:
- основні засоби (транспорт та техніка, ємності для зберігання палива) - на суму 19 081 976, 59 грн.;
- товарний залишок продукції (соняшник, пшениця, ріпак, кукурудза) - на суму 18 873 976, 58 грн.
Інших доказів поліпшення майнового стану боржника СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО" за час, який минув з моменту інвентаризації, учасниками справи №904/4867/22 суду не надано.
В процедурі розпорядження майном жодне підприємство не виступило з пропозицією стати інвестором боржника, з огляду на це санація боржника неможлива.
Апелянт у скарзі зазначив, що господарським судом не взято до уваги, ні дані балансів на 31.12.2020 року, 31.12.2021 року, 31.12.2022 року, ні висновки розпорядника майна СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО".
На переконання скаржника, висновки, зроблені розпорядником майна СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО", підтверджують наявність можливості у боржника достатньої кількості активів для погашення кредиторської заборгованості в повному обсязі.
Так, до матеріалів справи про банкрутство було подано Звіт розпорядника майна СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО" у справі № 904/4867/22 Штельманчука М.С. за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, інвестиційного становища, його становища на ринках та на предмет виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕНТ-АГРО" код ЄДРПОУ 33075664.
Як вбачається з додатку 3 до Звіту розпорядника майна, на 31.12.2022 року боржник обліковував у рядку 1095 (всього необоротні активи) активів на загальну суму 15 726 500 грн.
Інвентаризаційний опис основних засобів від 19.12.2023 року містить велику кількість найменувань різноманітного рухомого майна на загальну суму лише 12 163 361,09 грн.
Разом з тим, матеріалами справи не підтверджується місцезнаходження та наявність вказаного рухомого майна (техніки).
Крім того, під час здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором відповідно до листа Держпродспоживслужби від 10.07.2024 року № 29-15/14320 було встановлено, що за банкрутом обліковується сільськогосподарська техніка. Проте, у зв'язку з відсутністю відомостей щодо місцезнаходження майна боржника, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2025 року у справі № 904/4867/22 колісні транспортні засоби та сільськогосподарська техніка оголошені в розшук.
Також згідно матеріалів інвентаризації запасів боржника за боржником обліковується товарний залишок продукції (соняшник, пшениця, ріпак, кукурудза) на суму 18 873 976, 58 грн.
При цьому, матеріалами справи не підтверджено фактичної наявності вказаних запасів у боржника, з урахуванням того, що фактичне збереження запасів товарної продукції, такої як соняшник, пшениця, ріпак, кукурудза з 2022 року викликають об'єктивний сумнів.
Крім того, як свідчать матеріали справи, ліквідатором у ліквідаційній процедурі при повторній інвентаризації не вдалося виявити наявність вказаних запасів.
Так, відповідно до листа ДП "Держреєстри України" № 778 від 19 липня 2024 року ліквідатора боржника було повідомлено, що згідно даних основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, станом на 19 липня 2024 року, СТОВ "АКЦЕНТ - АГРО" (ЄДРПОУ 33075664) не зберігає зерно на зернових складах, підключених до основного реєстру складських документів на зерна та зерна, прийнятого на зберігання. Як вбачається із додатку до листа, останні дві операції зі зберігання були у січні 2022 року на ТОВ "Привільнянське хлібозаготівельне підприємство", коли боржник зберігав зерно протягом 1 дня, тобто, завіз на елеватор та переоформив його на інших осіб.
Також розпорядником майна доданий Акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 19.12.2023 року, відповідно до якого загальний розмір дебіторської заборгованості боржника складає 230 707 074,21 грн.
Відповідно до частини п'ятої статті 47 КУзПБ фінансові вимоги, як і активи боржника, мають бути підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами.
Однак, матеріали справи не містять жодних документів, які б підтверджували наявність зазначеної дебіторської заборгованості, зокрема договорів, актів звірки, рахунків або іншої фінансової звітності, що унеможливлює врахування цієї заборгованості як фактичного активу при встановленні фінансового стану боржника. Не було надано таких документів і боржником.
Крім того, у додатку № 3 проаналізована дебіторська заборгованість боржника з точки зору ймовірності її повернення.
До першої групи дебіторів віднесена безнадійна дебіторська заборгованість на загальну суму 212 009 622,80 грн за наступними критеріями:
- державна реєстрація юридичної особи-боржника припинена, загалом 11 боржників;
- боржник знаходиться у стадії банкрутства, в т.ч. ліквідації;
- боржник не здійснює господарської діяльності, не має активів, втратив статус платника ПДВ;
- боржник має зустрічні вимоги у справі про банкрутство;
- з інших підстав (боржник - ФОП, чиє місцезнаходження невідоме і т.п.).
До другої групи віднесені дебітори на загальну суму заборгованості 18 697 451,41 грн, які продовжують здійснювати господарську діяльність.
Однак, дебіторська заборгованість ТОВ "Вільнянський елеватор" складає 15 783 656,06 грн, тобто 84 % від загального розміру.
Разом з тим, доказів звернення із позовом про стягнення вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
При цьому, за матеріалами інвентаризації, оформленими ліквідатором Плесюком О.С. при виїзді за місцезнаходженням боржника, не встановлено наявності дебіторської заборгованості.
Посилання скаржника на обставини здійснення боржником господарської діяльності також не підтверджуються матеріалами справи.
За вищевикладеного доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про виявлені ознаки неплатоспроможності/банкрутства боржника та наявність підстав для визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в цій справі.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕНТ-АГРО" - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 року у справі №904/4867/22 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "АКЦЕНТ-АГРО".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Постанова складена у повному обсязі 28.11.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков