Справа № 991/8743/25
Провадження 1-кп/991/106/25
24 листопада 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
його захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
його захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
його захисника ОСОБА_11 ,
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_12 ,
його захисників ОСОБА_13 ,
ОСОБА_14 ,
обвинуваченого ОСОБА_15 ,
його захисника ОСОБА_16 ,
представника потерпілого (Міністерства оборони України) ОСОБА_17 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 про повернення обвинувального акта, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000674 від 20 квітня 2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Нижній Одес Ухтинського району Республіки Комі, російської федерації, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Сміла Черкаської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Сульському Білопільского району Сумської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України,
ОСОБА_15 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Києві, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України,
1. Історія провадження
26 серпня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, та ОСОБА_12 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26 серпня 2025 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_18 .
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2025 у справі №991/1307/25 (провадження 1-кп/12/25) відмовлено в об'єднанні цього кримінального провадження №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року з матеріалами кримінального провадження №42019171190000068 від 05.09.2019.
Кримінальне провадження №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року (справа №991/8743/25 (провадження №1-кп/991/106/25) передано до відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду Управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду для виконання вимог ст.35 КПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2025 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 05 вересня 2025 року у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 17 вересня 2025 року.
Ухвалами суду від 17 вересня 2025 року продовжено на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_15 , до 17 листопада 2025 року включно, та постановлено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні проводити колегіально судом у складі трьох суддів.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 17 вересня 2025 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_19 та ОСОБА_3 .
Ухвалою колегії суддів від 19 вересня 2025 року заяву судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_19 про самовідвід задоволено. Відведено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_19 від розгляду даного кримінального провадження, матеріали справи передано до відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду Управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду для заміни відведеної судді із складу суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 вересня 2025 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року продовжено на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 , до 30 листопада 2025 року включно.
Ухвалами суду від 13 листопада 2025 року продовжено на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_15 до 13 січня 2026 року, та відмовлено у задоволенні клопотань сторони захисту про закриття кримінального провадження.
24 листопада 2025 року в підготовчому судовому засіданні від захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 надійшло письмове клопотання з додатками про повернення обвинувального акту прокурору, та заявлено усно клопотання захисником обвинуваченого ОСОБА_10 адвокатом ОСОБА_11 про повернення обвинувального акта прокурору.
2. Обґрунтування клопотання про повернення обвинувального акта
У своїх клопотаннях захисники обвинувачених просять повернути обвинувальний акт прокурору у зв'язку із тим, що викладене у ньому обвинувачення є неконкретизованим і містить внутрішні суперечності, а формулювання обвинувачення не узгоджується зі змістом норм Кримінального кодексу України та не відповідає фактичним обставинам справи.
Так, захисник ОСОБА_9 в своєму письмовому клопотанні зазначає, що сформульоване прокурором обвинувачення за ч.5 ст.191 КК України щодо ОСОБА_8 , яке міститься в абзаці 4 на аркуші 47 обвинувального акту, не містить жодних конкретних відомостей ані про характер інкримінованих діянь, ані про будь-які інші обов'язкові елементи складу стверджуваного прокурором злочину. Не містить переліку таких елементів і увесь розділ з викладенням формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_8 , який наведений у формі розповіді без виділення конкретних незаконних дій, вчинення яких інкримінується особисто ОСОБА_8 . З такого оповідального тексту зрозуміло лише те, що прокурор вважає, що предметом стверджуваного заволодіння були грошові кошти у сумі 1 340 465 698,00 грн, що були сплачені Міністерством оборони України на рахунок ТОВ «Львівський арсенал» на виконання умов державного контракту №403/1/22/317. Разом з цим, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ним злочину за ч.5 ст. 191 КК України безпосередньо як співвиконавець, зокрема, шляхом зловживання ним службовим становищем. При цьому, обвинувальний акт не містить посилань на положення посадової інструкції чи будь якого іншого документа, який би передбачав конкретні службові обов'язки, якими нібито, на думку прокурора, ОСОБА_8 зловживав. Також в обвинувальному акті повністю відсутнє посилання на будь-які дії персонально ОСОБА_8 , спрямовані на вилучення грошових коштів із володіння Міністерства оборони України, що свідчить про відсутність об'єктивної сторони злочину. Більше того, прокурор в обвинувальному акті не лише не навів жодних тверджень про вчинення ОСОБА_8 активних дій, спрямованих на вилучення майна Міністерства оборони України з володіння власника, він прямо в обвинувальному акті зазначив, що таких дій конкретно ОСОБА_8 не вчиняв. Прокурор прямо вказав спосіб вибуття коштів з володіння Міністерства оборони України - здійснення попередньої оплати за державним контрактом №403/1/22/317, але, не зважаючи на те, що ОСОБА_8 не укладав і не міг укладати цього контракту, не приймав і не міг приймати рішення про оплату за ним, не підписував і не міг підписувати будь-яких платіжних доручень, прокурор безпідставно звинувачує ОСОБА_8 у виконанні об'єктивної сторони злочину, який відповідно до положень КК України полягає у вилученні грошових коштів з володіння МОУ. При цьому, прокурор не спроможний назвати конкретних дій ОСОБА_8 , які він пропонує суду оцінити як вчинення частини об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України. Обвинувальний акт не містить вказівки на конкретний момент у часі, коли злочин був вчинений, не містить конкретного формулювання корисливого мотиву та мети ОСОБА_8 у вчиненні цього злочину. Виправити зазначені вище порушення, допущені прокурором під час складання обвинувального акта, суд може лише на етапі підготовчого судового засідання і лише шляхом повернення обвинувального акта прокурору.
3. Позиції учасників у підготовчому судовому засіданні
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_20 підтримав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з мотивів, викладених у ньому. Додатково зазначив, що висунуте ОСОБА_8 обвинувачення ніяк не корелюється з нормами КК України, з викладом фактичних обставин, зазначеним в обвинувальному акті. Сам обвинувальний акт містить взаємні суперечності. Відповідно до обвинувального акту трьом обвинуваченим, серед них і ОСОБА_8 , прокурор інкримінує роль виконавця, при цьому, починаючи з аркуша 42 обвинувального акту прокурор зазначає, що відповідний державний контракт був укладений між МОУ та ТОВ «Львівський арсенал» і підписаний з однієї сторони ОСОБА_6 та з іншої сторони ОСОБА_10 . Далі прокурор зазначає, що додаткова угода до цього контракту була підписана тими ж самими особами, які діяли від імені тих же юридичних осіб. Далі було прийнято рішення про оплату за цим державним контрактом, яке відповідно підписав Міністр оборони України. В свою чергу на 44 аркуші обвинувального акту прокурор зазначає що вже ОСОБА_6 та ОСОБА_8 уклали державний контракт і уклали додаткову угоду. Тобто наявна пряма суперечність і маніпуляція в обвинувальному акті. На тому ж 44 аркуші обвинувального акту прокурор, допустивши неточності в числі і відмінках, зазначає, що: « ОСОБА_8 підготували та погодили проект рішення щодо здійснення попередньої оплати», при цьому ОСОБА_8 , не готував і не погоджував цей проект. Єдина участь, яку документально брав ОСОБА_8 в цих подіях - це він в межах своїх повноважень, як начальник одного з Управлінь МОУ, візував ті чи інші документи, а саме: проєкт контракту, проєкт додаткової угоди, проєкт рішення про оплату. Ці ж документи окрім нього візували й інші службові особи в межах своїх повноважень. Прокурор ніяк не відрізняє посадові та функціональні обов'язки ОСОБА_8 з тим описом подій, який він зазначає в обвинувальному акті. ОСОБА_8 не укладав державного контракту, не приймав рішення про оплату, не підписував жодних документів про розпорядження коштами МОУ та не мав таких повноважень.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_11 підтримав клопотання захисника ОСОБА_20 , та заявив клопотання, в якому також просив повернути обвинувальний акт прокурору і з тих підстав, що зазначений в постанові від 27 січня 2024 року про визначення групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні старший лейтенант поліції ОСОБА_21 , слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Чернівецькій області, не був внесений до обвинувального акту. Також зазначає, що кримінальне провадження здійснюється за ч.5 ст. 191 КК України, однією із ознак об'єктивної сторони якого є те, що воно вчинено в формі організованої групи, однак жодної ознаки, яка вказує на те, що певні особи об'єдналися у злочинне угрупування з обвинувального акту не слідує. Обвинувальний акт не містить відомості про стійкість організованої групи як ключовий елемент, який відрізняє її від інших форм співучасті, у обвинувальному акті не йдеться. Обвинувальний акт не містить аналізу того, чи є обвинувачені в межах кримінального провадження службовими особами в розумінні ст. 18 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_15 та його захисник ОСОБА_16 , обвинувачений ОСОБА_10 підтримали клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.
Захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_12 у вирішенні клопотання поклалися на розсуд суду.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення заявлених стороною захисту клопотань про повернення обвинувального акту з тих підстав, що стороною захисту фактично вказуються ті обставини, які підлягають доказуванню під час розгляду справи по суті. Щодо стійкості організованої групи відомості містяться на аркуші десятому обвинувального акта. Виклад фактичних обставин щодо ОСОБА_8 міститься, починаючи з 36 аркуша обвинувального акта, а також міститься на аркушах 11 та 12 обвинувального акта, де зазначається яку саме роль виконував ОСОБА_8 .
Представник потерпілого ОСОБА_17 підтримав позицію прокурора, заперечував проти повернення обвинувального акту.
4. Оцінка та мотиви суду
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
За змістом п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України підготовче судове провадження є обов'язковим та першим етапом судового провадження.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Завданням підготовчого судового провадження є перевірка процесуальних підстав для призначення судового розгляду та підготовка до розгляду матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні, якщо не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Згідно з ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 цього Кодексу.
Положеннями ст.291 КПК України законодавець встановив процесуальний порядок складення обвинувального акта у кримінальному провадженні, ряд відомостей, що їх має містити обвинувальний акт, а також чітко визначив ті процесуальні документи, що в обов'язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акта.
Так, обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.
Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого ч.2 ст.297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Тобто суд має право, а не обов'язок прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 червня 2018 року у справі № 520/8135/15-к.
Пункт 5 ч.2 ст.291 КПК України визначає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Тобто кримінальне процесуальне законодавство вимагає зазначення в обвинувальному акті зокрема трьох складових щодо висунутого обвинувачення, а саме: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули обвинувачення); 2) правової кваліфікації (формули обвинувачення); 3) формулювання обвинувачення.
Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) є правовою моделлю кримінального правопорушення, фактичною вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24 листопада 2016 року (№ 5-328кс16).
Аналіз положень п.13 ч.1 ст.3, ч. 4 ст.110, п.5 ч.2 ст.291 КПК України дає підстави стверджувати, що визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті та формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора.
Водночас саме прокурор уповноважений затверджувати чи відмовляти в затвердженні обвинувального акта, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта, самостійно складати обвинувальний акт, звертатись з ним до суду та надалі підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати останнє або висувати додаткове обвинувачення в порядку, встановленому КПК України (ч.4 ст.22, п.13, 14, 15 ч.2 ст.36 КПК України).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17, положення КПК України не наділяють суд повноваженнями до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Разом з цим, як на підстави повернення обвинувального акта прокурору, сторона захисту посилається на наступні обставини: неточності в обвинувальному акті у фактичних обставинах обвинувачення пред'явленого ОСОБА_8 ; відсутність вказівок на посадову інструкцію ОСОБА_8 ; не зазначення в чому полягає корисливий мотив та мета вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину; відсутність посилання на конкретний момент у часі, коли злочин було вчинено; відсутність в обвинувальному акті аналізу того, чи є обвинувачені службовими особами в розумінні ст.18 КК України; відсутність ознаки об'єктивної сторони злочину передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, як вчинення злочину організованою групою.
Як вбачається з обвинувального акта, складеного старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_22 , та затвердженого прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42023000000000674 від 20 квітня 2023 року, він містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію інкримінованого кожному із обвинувачених кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, із зазначенням дій, які, як стверджує сторона обвинувачення, були вчинені обвинуваченими, а також містить обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Колегія суддів зазначає, що повернення обвинувального акта прокурору із вказівкою на зміну викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації останнього та формулювання обвинувачення порушить загальні засади кримінального провадження, зокрема диспозитивність, змагальність та може розцінюватись як втручання суду в формулювання висунутого обвинувачення чи як прояв обвинувального ухилу суду.
Можливі недоліки, суперечності фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правової кваліфікації інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору в порядку п.3 ч.3 ст.314 КПК України.
Суд вважає, що зазначені в обвинувальному акті фактичні обставини у своїй сукупності дають уявлення щодо обставин кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. Сформульоване обвинувачення в достатній мірі інформує обвинувачених, зокрема ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , як про підстави обвинувачення, так і про його характер.
У підготовчому судовому засіданні суд не надає оцінки обставинам, зазначеним в обвинувальному акті, а лише вирішує питання чи обвинувальний акт відповідає вичерпним вимогам КПК України та чи не містить він недоліків, які б перешкоджали призначенню на його підставі судового розгляду.
Питання встановлення наявності чи відсутності складу певного кримінального правопорушення у діянні особи, вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості суд має право вирішити у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Сторона захисту не позбавлена можливості під час судового розгляду спростовувати позицію прокурора та доводити перед судом відсутність у діянні обвинувачених складу інкримінованого їм кримінального правопорушення, неправильну кваліфікацію останнього тощо. Водночас прокурор має право в порядку ст.338 КПК України змінити обвинувачення в суді.
Сторона захисту також вказала на зазначення недостовірних відомостей щодо слідчих у кримінальному провадженні, а саме не внесення слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_21 , який зазначений в постанові про визначення групи слідчих в даному кримінальному провадженні, до обвинувального акта.
Положеннями п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити прізвище, ім'я, по батькові та займану посаду слідчого, прокурора.
Так, на аркушах 2-8 обвинувального акта, вказані прізвища слідчих та прокурорів, що здійснювали досудове розслідування та процесуальне керівництво на досудовому розслідуванні.
Суд виходить із того, що п.4 ч.2 ст.291 КПК України не містить імперативної норми щодо зазначення прізвища, імені, по-батькові та займаної посади кожного слідчого та прокурора, що приймали участь у досудовому розслідуванні. На противагу цьому, пункти 2-3 ч. 2 ст. 291 КПК України містять вказівку щодо зазначення в обвинувальному акті саме кожного обвинуваченого і кожного потерпілого.
Ураховуючи викладене, доводи сторони захисту у цій частині також не ґрунтуються на вимогах закону.
Обвинувальний акт містить всі структурні елементи, визначені ст. 291 КПК України, та до нього долучені передбачені ч.4 ст.291 КПК України додатки, а саме: реєстр матеріалів досудового розслідування; розписки про отримання копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Отже, суд не вбачає наявності в обвинувальному акті таких недоліків, які перешкоджають призначити на його підставі судовий розгляд.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для повернення обвинувального акта прокурору, а тому відмовляє в задоволенні клопотань захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 291, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд
У задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 , про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000674 від 20.04.2023, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3