Номер провадження 22-ц/821/1298/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №703/903/25 Категорія: 315000000 Овсієнко І. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
28 листопада 2025 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Василенко Л.І., Карпенко О.В.
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго»;
відповідач - ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,
14.02.2025 року КП «Смілакомунтеплоенерго» з використанням системи «Електронний суд» звернулося в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачам на праві спільної приватної власності належить квартира за адресою АДРЕСА_1 .
Позивач є постачальником теплової енергії у будинок, в якому знаходиться вказана квартира, на підставі рішення Виконавчого комітету Смілянської міської ради № 70 від 23.02.2018 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» та індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021 року, опублікованого на офіційному сайті Смілянської міської ради за посиланням https://smila-rada.gov.ua/.
Підприємство нараховувало відповідачу вартість послуг за тарифами, затвердженими відповідно до чинного законодавства, однак відповідачі не здійснювали їх оплату.
Позивач вказує, що відповідачі з жовтня 2021 року по січень 2025 року мають борг по оплаті наданих послуг в розмірі 7508,39 грн., в зв'язку з чим їм було нараховано 678,49 грн. інфляційних втрат, 186,61 грн. 3% річних та 227,04 грн. пені.
Відповідачі обізнані про наявність боргових зобов'язань, однак будь-яких дій по погашенню заборгованості не вчиняють. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня 2025 року позовні вимоги Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період із жовтня 2021 року до січня 2025 року в сумі 7508,39 грн., інфляційні втрати в сумі 678,49 грн., 3% річних в сумі 186,61 грн., 227,04 грн. пені, а всього - 8600 грн. 53 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» в рівних частинах судовий збір - по 605,60 грн. з кожного.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними, відповідачі як співвласники квартири повинні сплатити заборгованість за надані позивачем послуги в солідарному порядку. Суд дійшов висновку, що у зв'язку із несвоєчасним виконання зобов'язання, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають інфляційні втрати, 3% річних та пеня.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати послуг з теплопостачання повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив процесуальні порушення внаслідок яких прийнято незаконне рішення суду.
Вказує, що суд не врахував той факт, що особовий рахунок відкритий КП «Смілакомунтеплоенерго» на ім'я ОСОБА_1 , а борг розписаний судом першої інстанції у рішенні на всіх зареєстрованих осіб у кв. АДРЕСА_2 , які не проживають у вказаній квартирі і фактично не отримували послугу з теплопостачання від КП «Смілакомунтеплоенерго».
При ознайомленні зі справою, до позовної заяви не додано доказів про наявність повноважень на її підписання особою, чий підпис знаходиться у позовній заяві, а тому вважає, що на час відкриття провадження у справі у суду не було відомостей про достовірність волевиявлення саме позивача про стягнення з ОСОБА_1 коштів за неіснуючий борг.
Позивач не додав до матеріалів справи відповідного документа, який надав би йому повноваження займатися розподілом житлово-комунальних послуг в середині будинку після вузла комерційного обліку теплової енергії.
Суд при ухваленні рішення також не врахував, що у наказі № 358 Міністерства розвитку громад від 28.12.2021 року чітко сказано, що у середині будинку, після вузла комерційного обліку (лічильника) теплової енергії, розподіл ЖКП має право робити тільки управитель або інша уповноважена особа.
Вказує, що договірних відносин між ОСОБА_1 та КП «Смілакомунтеплоенерго» ніколи не існувало та не існує. ОСОБА_1 не був і не міг бути стороною будь-якого правочину в якому б мав статус замовника послуги, а позивач КП «Смілакомунтеплоенерго» - її виконавцем в силу того, що відповідач не споживав зазначену позивачем послугу.
Вважає, що всі доводи і докази позивача базуються на здогадах та припущеннях та повністю доводять той факт, що позивач проводить по відношенню до відповідачів нечесну та агресивну політику, маючи бажання стягнути у незаконний спосіб кошти за послугу, яку він жодним чином не надавав.
18 серпня 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від КП «Смілакомунтеплоенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін.
У відзиві зазначається, що судом першої інстанції жодних порушень норм матеріального та/або процесуального права допущено не було, а отже рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25.04.2025 року по справі № 703/903/25 відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України.
Вказує, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що підтверджується відомостями про об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер майна 17359217, який міститься в матеріалах справи.
Співвласники не зверталися до підприємства щодо розподілу особового рахунку, він був і залишається спільним для усіх співвласників, оскільки площі, що перебувають в користуванні кожного з співвласників не визначалися.
Посилається на ч. 4 ст. 319 ЦК України згідної якої власність зобов'язує, та норму ст. 322 ЦК України відповідно до якої власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки, скаржник ОСОБА_1 доказів того, що він має повноваження представляти інтереси ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по справі апеляційному суду не надав, тому рішення суду в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за послуги з постачання теплової енергії за період із жовтня 2021 року до січня 2025 року, інфляційних втрат, 3% річних та пені в даній частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.
Судом при розгляді справи встановлено, що житло за адресою АДРЕСА_1 на праві спільної приватної власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна (а.с.7).
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 70 від 23.02.2018 року КП «Смілакомунтеплоенерго» визнано виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об'єктів усіх форм власності (а.с.17).
Отже, КП «Смілакомунтеплоенерго» є постачальником теплової енергії на території м. Сміла, в тому числі і до будинку за адресою АДРЕСА_3 , а відтак відповідачі є споживачами комунальних послуг, які надаються в тому числі і до квартири АДРЕСА_4 .
Між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються, зокрема, Законом України від 09.11.2017 року №2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги», який введений в дію з 01.05.2019 (надалі Закон № 2189), Постановами КМУ від 21.07.2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (надалі Правила від 21.07.2005 року) та від 21.08.2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» (надалі - Правила від 21.08.2019 року).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд.
До житлово-комунальних послуг законодавство відносить комунальні послуги: централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.
За загальними правилами, визначеними вказаним законом, виконавець послуг надає відповідний вид житлово-комунальних послуг споживачу, який їх споживає та має зворотній обов'язок щодо їх сплати за встановленими тарифами та у встановлені договором строки і порядку.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Положеннями частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
З роздруківки із сайту Смілянської міської ради вбачається, що 29.10.2021 року опубліковано індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021 року (а.с.16).
Згідно п. 1 Договору про надання послуги з теплопостачання теплової енергії, договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з теплопостачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу.
Відповідно до п. 2 Договору, договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради (а.с.10).
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг є договором приєднання.
Відповідно до положень ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021 року, згідно якого КП «Смілакомунтеплоенерго» як виконавець надає споживачам послуги, є договором приєднання відповідно до ст. 634 ЦК України та публічним договором згідно зі ст. 633 ЦК України.
Відповідно до п. 4 Індивідуального договору від 25.10.2021 року, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Порядок нарахування та оплати за спожиті послуги передбачено п.п.30-39 Індивідуального договору від 25 жовтня 2021 року.
У відповідності до п. 31 Індивідуального договору від 25 жовтня 2021 року, вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію.
Згідно з п. 34 Індивідуального договору від 25 жовтня 2021 року, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Факт постачання теплової енергії у будинок, в якому знаходиться квартира відповідачів підтверджується спільними актами з балансоутримувачем будинку про подачу теплоносія кожного опалювального сезону, які розпочинаються та завершуються відповідно до рішень виконавчого комітету Смілянської міської ради, зокрема акт від 25.10.2021 року, від 01.11.2022 року, від 01,11.2023 року, від 25.10.2024 року (а.с.24-25).
На підтвердження позовних вимог позивачем були надані також акти зняття показників засобів комерційного обліку теплової енергії, якими було зафіксовано щомісячні показники лічильника на будинок та які були складені за участю представників балансоутримувача будинку (а.с.26-31).
Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
(Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 922/4239/16 від 21.08.2019 року та в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року по справі № 904/6293/17).
Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
Відповідно до п. 6 Правил, затверджених Постановою КМУ від 21.08.2019 року № 830 виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості, що забезпечує надання послуги встановленим нормативам: за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем - до межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі) та інженерно-технічних систем приміщення споживача; за договором з колективним споживачем, колективним договором, індивідуальним договором, договором з власником (користувачем) будівлі - до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі).
Згідно з абз. 6 п. 14, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року №315.
За п. 38 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: 1) плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/ тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; 2) плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Пунктом 11 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Згідно п. 33 Правил № 830 Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
У разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.
Плата виконавцю за колективним договором та за договором з колективним споживачем складається із плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитої послуги, визначеного відповідно до законодавства.
Таким чином, відповідач, окрім плати за опалення житла і допоміжних приміщень будинку, зобов'язаний вносити плату за абонентське обслуговування.
З актів подачі теплоносія вбачається, що у зв'язку з початком опалювальних сезонів у м. Смілі, до будинку за адресою АДРЕСА_3 , КП «Смілакомунтеплоенерго» було подано теплову енергію 25 жовтня 2021 року, 01 листопада 2022 року та 01 листопада 2023 року, 01 листопада 2024 року.
Згідно наданої позивачем суду виписки по рахунку та розрахунків, відповідачам з жовтня 2021 року до січня 2025 року нараховано до сплати 7508,39 грн., що складаються виключно із нарахувань за опалення місць загального користування та абонплати.
За вказаний період ОСОБА_1 двічі сплачував надані послуги - в листопаді 2021 на суму 50,00 грн. та в березні 2022 на суму 5,00 грн. (а.с.9).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в повному обсязі, відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно із приписами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Тобто, обов'язок споживача житлово-комунальних послуг ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання ним грошового зобов'язання за кожен день простроченого виконання.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень зазначених у п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
З урахуванням зазначених норм права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача, як власника квартири у багатоквартирному будинку, де позивачем надаються послуги з централізованого опалення місць загального користування, заборгованості по оплаті наданих послуг та нараховані на неї 3% річних, інфляційних втрат згідно вимог ч. 2 ст.625 ЦК України та пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Не приймаються до уваги колегією суддів доводи скаржника про те, що позовну заяву підписано представником позивача без підтверджених повноважень, оскільки позовну заяву підписав ОСОБА_5 , який згідно з долученого до позову витягу з ЄДРПОУ є керівником підприємства-позивача, а відтак уповноваженою особою на представлення інтересів КП «Смілакомунтеплоенерго» в суді.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника, що Методика № 315, застосована позивачем для обрахунку використаної енергії, згідно висновків Верховного Суду у справі 620/10707/21 від 02.07.2024 року може застосовуватися лише після укладення договору, адже у вказаному рішенні Верховний Суд надавав правову оцінку застосуванню відповідного нормативно-правового акту при розподілі між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, а в даній справі спір виник у зв'язку з наданням позивачем послуг з централізованого опалення місць загального користування у багатоквартирному будинку, де знаходиться квартира ОСОБА_1 , оплата за якими визначається згідно встановленої законодавством формули, а не по результатам розподілу балансоутримувачем чи теплопостачальною організацією послуг між конкретними споживачами.
Не приймаються до уваги колегією суддів також доводи скаржника, що послугами позивача він не користувався, оскільки власник квартири у багатоквартирному будинку має нести витрати, пов'язані з її обслуговуванням, у тому числі, і щодо опалення місць загального користування у будинку.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач КП «Смілакомунтеплоенерго» не надав доказів того, що він має повноваження займатися розподілом житлово-комунальних послуг в будинку спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради № 70 від 23.02.2018 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» та індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021 року, згідно якого позивач є постачальником теплової енергії у будинок, в якому знаходиться квартира скаржника.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що у ОСОБА_1 виник обов'язок перед позивачем зі сплати наданих останнім послуг з теплопостачання, однак, відповідач вказаний обов'язок належним чином не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає до стягнення. Доказів не надання чи неналежного надання послуг КП «Смілакомунтеплоенерго» відповідачем суду надано не було.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем надано належні докази для доведення наявності у відповідача заборгованості за надані комунальні послуги, а відповідачем не спростовано належними доказами відсутність такої заборгованості чи надання позивачем послуг неналежної якості.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня 2025 року без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України.
Судді