Іменем України
25 листопада 2025 року
м. Харків
справа №644/5755/24
провадження №22-ц/818/2812/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за скаргою КП «Харківодоканал» на дії (бездіяльність) Головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної І.С. та визнання протиправною постанови від 08.07.2024 року, заінтересована особа ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , КП «Харківські теплові мережі» за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Харківводоканал» та представника ОСОБА_2 - адвоката Авілової Олени Михайлівни на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 03 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Бугера О.В., -
У липні 2024 року КП «Харківодоканал» звернулось до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) Головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної І.С. та визнання протиправною постанови від 08.07.2024 року, заінтересована особа ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , КП «Харківські теплові мережі».
13 січня 2025 року ОСОБА_2 подав заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 14 000 грн.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 03 березня 2025 року скаргу КП «Харківодоканал» на дії (бездіяльність) Головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної І.С. та визнання протиправною постанови від 08.07.2024 року, - залишено без задоволення. Заяву заінтересованої особи ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правову допомогу залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі КП «Харківодоканал» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні скарги на дії головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної І.С. та ухвалити в цій частині нову, якою скаргу задовольнити в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вважає, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, шкодить правам та інтересам КП «Харківводоканал» як учасника виконавчого провадження. Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на очевидну неправомірність дій головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Рудної І.С. Також судом першої інстанції не надано оцінки заходам з добровільного виконання рішення суду проведених боржником КП «Харківводоканал» та перешкоджання з боку стягувача у виконанні судового рішення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Авілова Олена Михайлівна просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у відшкодування витрат на правничу допомогу та ухвалити нову, якою заяву задовольнити в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, вказує, що судом першої інстанції зроблено висновок про те, що адвокатом надано правничу допомогу Калантар'ян О.В. по іншому провадженню, що не відповідає дійсності, оскільки при розгляді даної справи суд допустив до участі у справі адвоката Авілову О.М., вислуховував її доводи та заперечення, що підтверджується протоколами судових засідань. Разом з тим безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Представником ОСОБА_2 - адвокатом Авіловою Оленою Михайлівною надано відзив на апеляційну скаргу КП «Харківводоканал», в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду в частині відмови у задоволенні скарги на дії головного державного виконавця залишити без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Харківводоканал» не підлягає задоволенню, а скарга представника ОСОБА_2 адвоката - Авілової Олени Михайлівни - підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що скарга є безпідставною та необґрунтованою, право боржника не було порушено, а оскаржені дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Постанови про накладання штрафу є діючими та на момент прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження були враховані державним виконавцем. Тобто має місце невиконання судового рішення в рамках виконавчого провадження. Відмовляючи у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки розмір витрат на правову допомогу є предметом доказування, суд вважає що доказів понесення відповідних витрат саме в рамках даної справи, заінтересованою особою суду не надано, а тому подана заява задоволенню не підлягає.
Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що відповідно до постанови Харківського апеляційного суду від 08.02.2022 року у справі № 644/4820/20 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 липня 2021 року - скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Харківводоканал», Комунального підприємства про зобов'язання провести ремонт та завершити періодичну повірку квартирних засобів обліку, про зобов'язання скасувати заборгованість по сплаті послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, про притягнення до відповідальності за невиконання вимог нормативно-правових актів України, про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Зобов'язано Комунальне підприємство «Харківводоканал», Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» провести за власний рахунок обслуговування, ремонт та закінчити періодичну повірку квартирних засобів обліку холодної та гарячої води в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На підставі відповідного судового рішення позивачем ОСОБА_2 03.102023 року отримано виконавчий лист та 01.04.2024 року подано до виконавчої служби заяву про відкриття виконавчого провадження.
Постановою головного державного виконавця Київського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної І.С. від 03.04. 2024 року відкрито виконавче провадження № 74598667 з примусового виконання виконавчого листа № 644/4820/20, виданий 03.10.2023 року.
20.06.2024 року складено акт державного виконавця, щодо не виконання рішення суду.
Також 20.06.2024 року державним виконавцем Київського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудною І.С. накладено штраф за невиконання судового рішення у розмірі 5100 грн.
01.07.2024 року складено акт державного виконавця, щодо невиконання рішення суду.
Також 01.07.2024 року державним виконавцем Київського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудною І.С. накладено штраф у розмірі 10200 грн.
08.07.2024 року державним виконавцем Київського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудною І.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» та направлено начальнику Головного управління національної поліції в Харківській області Харківське районне управління поліції №1 повідомлення про вчинення кримінального правопорушення боржником КП «Харківводоканал».
Як на підставу вимог скарги КП «Харківводоканал» посилалось на те, що 08.07.2024 уповноваженим державним органом з виконання судових рішень - Київським відділом Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі головного державного виконавця Рудної І.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №74598667 та направлення повідомлення про вчинення кримінального правопорушення боржником - КП «Харківводоканал». Вказана постанова уповноваженого державного органу винесена з грубим порушенням вимог законодавства України щодо виконання судових рішень, без належних правових підстав, застосуванням необґрунтованих примусових заходів, зловживанням правовим становищем наданим державному органу виконавчої влади, постанова є незаконною та протиправною, завдає шкоди об'єкту критичної інфраструктури м. Харкова, який задіяний у виконанні мобілізаційних завдань з забезпечення функціонування сил оборони України в умовах відбиття терористичних нападів держави - агресора. Зазначає, що рішенням Харківського апеляційного суду від 08.02.2022 у справі №644/4820/20 зобов'язано КП «Харківводоканал» та КП «Харківські теплові мережі» провести власним коштом обслуговування, ремонт та закінчити періодичну повірку квартирних засобів обліку холодної та гарячої води в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання вказаного рішення 03.10.2023 Харківським апеляційним судом був виданий виконавчий лист, на підставя якого було 03.04.2024 року відкрито виконавче провадження№74598667. Також зазанчали, що 28.02.2024 року, до відкриття виконавчого провадження пропонували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листом від 28.02.2023 року №627 ІН/ ДЗ надати доступ до квартири АДРЕСА_2 для проведення робіт зі встановлення квартирного засобу обліку холодної води з 9:00 до 14:00 15.03.2024 року. 15.03.2024 року о 10:30, представники КП «Харківводоканал» та КП «Харківські теплові мережі», за попереднім узгодженням з ОСОБА_2 , прибули за адресою: АДРЕСА_1 для вчинення дій з добровільного виконання рішення Харківського апеляційного суду №644/4820/20, але ОСОБА_2 відмовився надати доступ до квартири, про що було складено акт. 23.04.2024 року на вимогу Головного державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної І.С. від 03.04.2024 року №43670 КП «Харківводоканал» надано відповідь, згідно якої державного виконавця було повідомлено, що: У мотивувальній частині рішення №644/4820/20 зазначено, що індивідуально визначене майно - лічильники води типу ETV-U-15 (заводські №№02132549, 02203611) були демонтовані з квартири за адресою: АДРЕСА_1 і транспортовані до місця повірки. Згідно з листом ТОВ «КП Вода» від 26.02.2024 №26/02/24-1 лічильники води типу ETVU-15 (заводські №№02132549, 02203611) були втрачені у зв'язку з військовою агресією російської федерації. Було запропоновано погодження дати та часу для встановлення нових приладів обліку води за адресою АДРЕСА_1 , повідомлено про вжиті заходи щодо добровільного виконання рішення суду. Звертались до державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження згідно з положенням ч.9 ст. 27, п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», але відповіді не отримували, повідомляли про неможливість виконання рішення оскільки прилади обліку холодної та гарячої води №02203611 та №02132549, на даний час не існують. Не звавжаючи на дані повідомлення 20.06.2024 року державним виконавцем накладено штраф на КП «Харківводоканал» у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду №644/4820/20, копія постанови разом із вимогою щодо проведення 01.07.2024 року повторної перевірки виконання рішення боржником 26.06.2024 року надійшла на їх адресу. Ними було здійснено 01.07.2024 року о 10:00 на виконання вимоги від 20.06.2024 року №78825 за адресою: АДРЕСА_1 , було запропоновано встановити нові засоби розподільчого обліку холодної та гарячої води, на що ОСОБА_2 не надано згоду та повідомлено, що він надасть згоду лише для встановлення тих засобів обліку, що були раніше встановлені в квартирі, а в подальшому планує вимагати виконання перерахунку. 01.07.2024 року державним виконавцем винесено другу постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. та зобов'язання боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. 08.07.2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Вважають, що дана постанова винесена передчасно, ними оскаржуються постанови про накладання штрафів, боржник свідомо перешкоджає у виконанні рішення суду, державним виконавцем винесено постанову до спливу 10 днів встановлених постановою про накладання стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
З аналізу правових норм вбачається, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливе за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:
- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);
- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);
- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.
Тобто, якщо рішення суду можливо виконати без участі боржника, державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо судове рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, при примусовому виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, державний виконавець може здійснювати дії, які визначені статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», та не має права вчиняти інших заходів примусового виконання рішень, оскільки законом таких прав йому не передбачено.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Звертаючись до суду зі скаргою, сторона виконавчого провадження зобов'язана обґрунтувати порушення її прав та свобод із посиланням на конкретні рішення, дії або бездіяльність державного виконавця (інших посадових осіб) та вказати, у чому саме полягає таке порушення.
Таким чином, право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Відповідно до вимог ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Матеріли справи свідчать про те, що на даний час постанова Харківського апеляційного суду від 08.02.2022 року не виконана.
Відповідні постанови про накладання штрафів за невиконання судового рішення оскаржено представником КП "Харківводоканал" до Харківського окружного адміністративного суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від. 16.05.2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.22025 року у задоволенні позову про визнання неправомірними дії Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної І.С. у виконавчому провадженні № 74598667 щодо прийнятої постанови від 20.06.2024 року про накладання штрафу у розмірі 5100 гривень відмовлено.
Даних про розгляд справи за позовною заявою КП "Харківводоканал" щодо визнання неправомірними дії Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної І.С. у виконавчому провадженні № 74598667 щодо прийнятої постанови від 01.07.2024 року про накладання штрафу у розмірі 10200 грн. до суду не надано.
Постанови про накладання штрафу є чинними та на момент прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження були враховані державним виконавцем.
Оскільки рішення суду боржником не виконано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги КП «Харківодоканал» на дії (бездіяльність) Головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної І.С. та визнання протиправною постанови від 08.07.2024 року.
Доказів добровільного виконання рішення суду матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Що стосується вимог ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.
Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Судом встановлено, що 05.08.2024 року між Калантар'ян О.В. та Авіловою О.М. укладений договір про надання правової допомоги. (а.с.149 т.1)
Також до договору про надання правової допомоги від 05.08.2024 року було складено Додаток №1 від 05.08.2024 року, зі змісту якого визначено попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, онлайн консультації, підготовка зверень, листів, пояснень та інших процесуальних документів та додатків, узгодження правової позиції, подання підготовлених документів 4 години 8000 грн, представництво та захист інтересів Калантар'ян О.В. (участь в судових засіданнях) 1 година 2000 гривень, а всього 10000 гривень. (а.с.150 т.1)
Додатком №2, від 11.01.2025 року визначено, найменування послуги, онлайн консультації, підготовка звернень, листів, пояснень та інших процесуальних документів та додатків, узгодження правової позиції, подання підготовлених документів 4 години 8000 грн, представництво та захист інтересів ОСОБА_2 (участь в судових засіданнях) 3 години 2000 гривень, а всього 14000 грн. (а.с.151 т.1)
Також надано три квитанції до прибуткового касового ордеру, виписані адвокатом, на 4000, 5000, 5000 гривень (а.с. 152-154 т.1)
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
05.08.2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладений договір про надання правової допомоги. (а.с.149 т.1)
Також до договору про надання правової допомоги від 05.08.2024 року було складено Додаток №1 від 05.08.2024 року, зі змісту якого визначено попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, онлайн консультації, підготовка зверень, листів, пояснень та інших процесуальних документів та додатків, узгодження правової позиції, подання підготовлених документів 4 години 8000 грн, представництво та захист інтересів ОСОБА_2 (участь в судових засіданнях) 1 година 2000 гривень, а всього 10000 гривень. (а.с.150 т.1)
Додатком №2 від 11.01.2025 року визначено, найменування послуги, онлайн консультації, підготовка звернень, листів, пояснень та інших процесуальних документів та додатків, узгодження правової позиції, подання підготовлених документів 4 години 8000 грн, представництво та захист інтересів ОСОБА_2 (участь в судових засіданнях) 3 години 2000 гривень, а всього 14000 грн. (а.с.151 т.1)
Також надано три квитанції до прибуткового касового ордеру, виписані адвокатом, на 4000, 5000, 5000 гривень (а.с. 152-154 т.1)
Відмовляючи у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів понесення відповідних витрат саме в рамках даної справи.
Разом з тим з договору про надання правничої допомоги вбачається, що предметом договору є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта в суді першої інстанції з приводу спору з КП "Харківводоканал" та КП "ХТМ" відносно повірки та ремонту лічільників: справа №644/4820/20 (суддя Бугера О.В.), за скаргою КП "Харківводоканал" стосовно постанови державного виконавця від 08.07.2024 року та завершення виконавчого провадження ВП №74598667.
Скарга КП «Харківводоканал» була подана на дії (бездіяльність) Головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної І.С. та визнання протиправною постанови від 08.07.2024 року у виконавчому провадженні №74598667 відносно виконання виконавчого листа №644/4820/20.
Суд першої інстанції на вищевказані обставини не звернув уваги та помилково дійшов висновку про залишення заяви без задоволення з підстав не надання ОСОБА_2 доказів понесення витрат на правничу допомогу.
Ухвала суду в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування правничої допомоги підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Враховуючи заперечення КП «Харківводоканал» на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, в тому числі щодо неспівмірності, судова колегія вважає за необхідне стягнути з КП «Харківводоканал» на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн, що в повній мірі відповідає критерію розумності та виваженості.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу КП «Харківодоканал» - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Авілової Олени Михайлівни - задовольнити частково.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 03 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні скарги на дії головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної І.С. - залишити без змін. В частині відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу ухвалу суду- скасувати.
Заяву ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.
Стягнути з КП «Харківодоканал» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повний текст судового рішення виготовлено 28.11.2025 року.