Справа №: 953/3027/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-сс/818/1475/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: обрання запобіжного заходу
27 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19.11.2025,-
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 420242220300000138 від 25.11.2024 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Харківської області, громадянина України, українця, із вищою освітою, розлучений, має неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 (шістдесят) днів до 17 січня 2026 року включно, але не більше ніж до проведення підготовчого судового засідання.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного- адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати підозрюваному більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на необґрунтованість підозри, пред'явленій підозрюваному та відсутність переконливих фактичних даних, які б свідчили про те, що заявлені ризики не зменшилися. Вважає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою повинний містити виклад обставин, які свідчить про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою, обраний стосовно підозрюваного запобіжний захід - вважає не виправданим та суворим.
А тому, захисник вважає, що обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу або визначення застави, повністю забезпечить виконання покладених на нього обов'язків.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Захисник та підозрюваний підтримали вимоги апеляційної скарги захисника та просили їх задовольнити, застосувати до підозрюваного заставу або інший запобіжний захід, не пов'язаний з тримання під вартою.
Прокурор в судове засідання не з'явився, був, відповідно до вимог, зазначених в ч.1 ст.135 КПК України, належним чином повідомленим про дату та час та місце розгляду справ, надав заяву щодо розгляду справи за його відсутністю.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю прокурора, оскількице відповідає вимогам ст.401 КПК України, так як апеляційна скарга захисника підозрюваного не стосується погіршення становища підозрюваного.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника та підозрюваного, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що СУ Головного управління Національної поліції в Харківській області за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №42024222030000138 від 25.11.2024 за ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Згідно відомостей досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється в здійсненні умисних дій, направлених на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб.
31.03.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 255, тобто участь у злочинній організації, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, тобто пособництво у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, вчинене злочинною організацією.
18.09.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
02.04.2025 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова стосовно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.
Постановою першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_9 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024222030000138 від 25.11.2024 за ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України продовжено до трьох місяців, тобто до 30.06.2025.
27.05.2025 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування до 30.06.2025 року включно, без визначення розміру застави.
26.06.2025 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова продовжено строк досудового розслідування до шести місяців, тобто до 30.09.2025 року включно.
21.08.2025 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування до 30.09.2025 року включно, без визначення розміру застави.
18.09.2025 досудове розслідування завершено, а матеріали досудового розслідування відкрито стороні захисту для ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України.
26.09.2025 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 (шістдесят) днів до 24 листопада 2025 року включно, але не більше ніж до проведення підготовчого судового засідання.
24.11.2025 закінчується строк запобіжного заходу застосованого до підозрюваного, у зв'язку з чим, прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання, прокурор посилався на обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри, яка підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема: протоколами складеним в ході проведення НСРД; допитами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_12 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 ; протоколами впізнання за фотокартками за участю свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_31 ; висновком, складеним експертом за результатом проведення судово-економічної експертиз № СЕ-19/121-25/5827-ЕК; відповіддю ОТЦК та СП на запит слідчого; документи (військово-облікові документи, додатки до них, заяви, довідки Харківського ОВСЗ, листи Харківського ОВСз), вилучені під час обшуку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ; протоколами огляду телефонів, вилучених під час обшуків у ОСОБА_34 , ОСОБА_12 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_13 , ОСОБА_37 , ОСОБА_27 , ОСОБА_32 , ОСОБА_38 , ОСОБА_26 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 ; протоколом обшуку Харківського обласного вузлу спеціального зв'язку; копіями документів кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР за №№ 12024226210000555, 12024226210000556, 12024226210000557, 12024226210000558, 12024226210000559, 12024226210000560, 12024226210000561, 12024226210000562, 12024226210000563, 12024226210000564, 12024226210000565; наказами про призначення на посади в Харківський ОВСЗ; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Також прокурор вказував на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме - можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також здійснення незаконного впливу на інших осіб по даному кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, які не зменшились та не перестали існувати.
Враховуючи положення ст. 183 КПК України, відповідно до яких слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 255 КК України та передбаченого ст. 114-1 КК України, прокурор просив не визначати заставу.
Прокурор вважав, що враховуючи характер кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_6 , менш суворий запобіжний захід ніж тримання під вартою, не здатен забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, та просив, враховуючи викладені обставини, продовжити підозрюваному строк тримання під вартою та не застосовувати відносно підозрюваного заставу, посилаючись на підстави, передбачені п.2 ч.5 ст.182 КПК України.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 , слідчий суддя суду першої інстанції вважав обґрунтованою підозру, повідомлену йому у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України та вважав, що надані стороною обвинувачення докази, свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 так як наявні в матеріалах провадження докази, формують внутрішнє переконання його причетності до вчинення кримінальних правопорушень. При цьому зазначивши, що факти, які підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок, оскільки стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Слідчий суддя зауважив, що відповідність дій підозрюваного із кваліфікацією, яка зазначена стороною обвинувачення, вирішується судом при ухвалені вироку після дослідження усіх зібраних доказів по справі.
Врахувавши особу підозрюваного, який має вищу освіту, розлучений, має неповнолітню дитину, має постійне місце проживання, раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, а також те, що 18.09.2025 досудове розслідування завершено, а матеріали досудового розслідування відкрито стороні захисту для ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України, слідчий суддя вважав встановленим та доведеним прокурором ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.
Надаючи оцінку можливості ОСОБА_6 переховуватися від суду, суд врахував, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний може переховуватись від слідства та суду, з метою уникнення покарання за вчинення інкримінованих злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є : ч. 1 ст. 114-1 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років; ч. 1 ст. 366 КК України є нетяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; ч. 2 ст. 255 КК України, є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна, може вдатися до відповідних дій. А тому вважав, що вказана обставина, сама по собі, може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, водночас врахувавши запровадження воєнного стану в Країні, у зв'язку зі збройною агресією рф в Україні, оскільки співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування, у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто, після його можливого затримання, із засудженням до покарання, у разі доведення прокурором його винуватості, у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя врахував встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, передбаченому статтею 225 КПК України, у зв'язку з чим вважав, що за таких обставин ризик впливу на свідків, експертів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Крім того, слідчий суддя вважав не доведеним ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки оцінка даного ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України надавалась слідчим суддею в ухвалах від 26.06.2025, 26.09.2025 при вирішенні питання продовження строку дії застосованого до підозрюваного запобіжного заходу, відтак посилання сторони обвинувачення на його існування без наведення додаткових підстав його обґрунтування, що з'явились за період після вказаного рішення слідчого судді, безпідставні та недоведені.
Слідчий суддя дійшов висновку про наявність суспільного інтересу, який полягає у необхідності захисту від найбільш небезпечних посягань на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави та вважав, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, у зв'язку з чим, продовжив підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 (шістдесят) днів до 17 січня 2026 року включно, але не більше ніж до проведення підготовчого судового засідання.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав особи, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав особи, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передбачати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, тобто участь у злочинній організації, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, у період воєнного стану, вчинене злочинною організацією, ч.4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, вчинене злочинною організацією, ч. 5 ст 27, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, пособництві у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами та вказує на те, що для запобігання ризику переховування від органів розслідування та суду, доведена необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки характер вчинених ним дій, дає достатні підстави вважати, що він може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
Враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, не виключений ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. При цьому, колегія суддів бере до уваги, надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від суду, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до відповідних дій.
Характер висунутої ОСОБА_6 підозри, дає достатні підстави вважати, що він може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, зокрема, є можливість підозрюваним вчинити дії, передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України, беручи до уваги, що він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки і обороноздатності в період воєнного стану в України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Фактичні обставини справи, згідно пред'явленої ОСОБА_6 підозри, та вагомість наявних доказів про вчинення ним умисних дій, направлених на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, в особливий період, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, а тому, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та окремих громадян.
Зазначені обставини і наявність вказаного ризику є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в продовженні щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді триманні під вартою без права внесення застави, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції по даній справі, колегія суддів приймає до уваги рішення Конституційного Суду України від 13 06 2019 року в тій його частині, де звернута увага на необхідність дотримання вимог п.1 ч.1 ст.178 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав особи та практиці Європейського суду з прав особи, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка відповідає вимогам ст.196 КПК України.
З висновками слідчого судді суду першої інстанції щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження строку дії такого запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою без визначення застави, погоджується і апеляційний суд.
Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
За таких обставин доводи захисника підозрюваного про недоведеність ризиків, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутності на цей час підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19.11.2025 року про продовження щодо підозрюваного за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 17.01.2026 (включно), без визначення застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ _______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3