Справа №: 621/3779/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-сс/818/1472/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
1492
Категорія: застосування запобіжного заходу
27 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Харкові справу за апеляційними скаргами захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 19 листопада 2025, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого, погоджене прокурором, застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, а саме до 15.01.2026, але в межах строку досудового розслідування, з можливістю внесення застави у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), з покладенням відповідних обов'язків.
Зобов'язано слідчого негайно повідомити родичів підозрюваного про обрання останньому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вимоги апеляційних скарг з узагальненими доводами осіб, які їх подали.
На вищевказану ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, яка містить прохання про скасування ухвали і постановлення нової, якою він просить обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт, або зменшити розмір застави до 20-ти прожиткових мінімумів доходів громадян.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризиків, наведених у клопотанні, переважною мірою ґрунтуються на припущеннях.
Зазначає, що слідчий суддя проігнорував те, що підозрюваний має зареєстрований шлюб та двох малолітніх дітей, є чинним військовослужбовцем, має міцні соціальні зв'язки за місцем проживання, визнав свою вину, надав відповідні свідчення під час допиту та слідчого експерименту, намагається надати допомогу потерпілому, у зв'язку з чим його дружина відвідувала останнього в лікарняному закладі та надала матеріальну допомогу, якої той наразі потребує.
Сторона захисту вважає, що розмір застави має бути мінімальним з урахуванням матеріального становища підозрюваного.
Наголошує на тому, що у разі внесення застави підозрюваний зможе продовжити військову службу, що в умовах військової агресії з боку рф є пріоритетним.
Враховуючи викладене, захисник вважає, що до підозрюваного можливо застосувати більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або зменшити визначений розмір застави до мінімального.
Крім того, на ухвалу слідчого судді прокурором було подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати зазначену ухвалу та постановити нову, якою обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, але без визначення розміру застави відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Прокурор посилається на те, що внаслідок протиправних дій підозрюваного потерпілому були завдані тяжкі тілесні ушкодження. Разом із цим прокурор просить врахувати, що ОСОБА_7 не має зареєстрованого місця проживання, раніше судимий, а наразі підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який він скоїв у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби.
Зазначає, що в даному випадку наявні ризики, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. У зв'язку з цим прокурор вважає, що висновок слідчого судді про визначення застави є передчасним. Крім того, на думку прокурора, визначений розмір застави, що становить 121 120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, не зможе гарантувати належну поведінку підозрюваного, оскільки внесення такої суми для ОСОБА_7 , з урахуванням його доходу, не становить жодної складності.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні за допомогою відеоконференції брав участь захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_8 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_7 брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Він також підтримав апеляційну скаргу захисника та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 також брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Він заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та зазначив, що слідчий суддя мав право не визначати розмір застави у такому випадку, враховуючи те, що злочин було вчинено із застосуванням насильства.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисника та прокурора, думку підозрюваного, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до положень ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні відділу поліції №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221260000554 від 17.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_7 , який є оператором безпілотних літальних апаратів 2 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ), відповідно до вимог ст.ст.9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
17.11.2025 близько 19 год. 00 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, ОСОБА_7 разом з військовослужбовцями ВЧ НОМЕР_1 перебував у домоволодінні АДРЕСА_1 , де вони разом розпивали спиртні напої, під час чого у ОСОБА_7 на побутовому ґрунті раптово виникла словесна сварка з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку намагався припинити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з чим у ОСОБА_7 виник умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень останньому.
З метою реалізації свого злочинного умислу, в той же день і час, перебуваючи в приміщенні кімнати будинку вищевказаного домоволодіння, ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи злочинний намір, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , діючи умисно, взяв до рук кухонний ніж, яким наніс не менше одного удару ззаду в ділянку правого стегна ОСОБА_10 , внаслідок чого останньому було спричинено проникаючі сліпі колото-різані рани правого стегна, з ушкодженням зовнішньої стегнової артерії та вени праворуч, з повним їх перетином, ушкодженням м'язів передньої групи правого стегна.
По ступеню тяжкості ці тілесні ушкодження, відповідно до висновку експерта №12-14/259-Зм/25 від 18.11.2025, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (згідно п.2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995).
17.11.2025 ОСОБА_7 був затриманий в порядку ст.208 КПК України.
18.11.2025 ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, - умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Враховуючи це, до Зміївського районного суду Харківської області надійшло клопотання старшого слідчого відділу поліції №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_11 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_12 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221260000554 від 17.11.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , з посиланням на тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється останній, та наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Проте сторона обвинувачення навела обґрунтування лише трьох із зазначених ризиків, а саме: можливості підозрюваного переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого чи свідків у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В обґрунтування підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий послалася на зібрані під час досудового розслідування матеріали, як окремо, так і всі у сукупності, а саме:
- витяг з ЄРДР №12025221260000554 від 17.11.2025, внесеного за ч.1 ст.121 КК України;
- постанову про створення слідчої групи;
- постанову про призначення групи прокурорів;
- рапорти ВП №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області;
- заяву ОСОБА_13 ;
- протокол огляду місця події від 17.11.2025;
- постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання;
- протоколи допиту свідків;
- постанову про доручення призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням;
- висновок судово-медичного експерта №12-14/259-Зм/25 від 18.11.2025 про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого;
- акт про застосування службового собаки;
- копію документів, що характеризують особу підозрюваного, в тому числі характеристику за місцем реєстрації, відомості про наявність судимостей, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження неповнолітніх дітей;
- копію повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 18.11.2025, передбаченого ч.2 ст.307 КК України;
- протокол допиту підозрюваного.
Задовольняючи клопотання слідчого та обираючи підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру, повідомлену ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, яка підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вважав доведеною наявність ризиків, зазначених прокурором у клопотанні.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з такими висновками слідчого судді, зокрема щодо обґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Так, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність застосування такого запобіжного заходу як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги вказані ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою застосовується до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Виходячи з відомостей щодо особи підозрюваного, який раніше неодноразово судимий, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, не виключена можливість переховування останнього від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підозрюваний одразу після спричинення тілесних ушкоджень потерпілому покинув місце правопорушення та був затриманий в іншому населеному пункті, розташованому за 20 км від місця події.
Враховуючи, що ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а ОСОБА_7 має реальну можливість впливати на вказаних осіб у даному кримінальному провадженні, в тому числі на тих, яким відомо про вчинення кримінального правопорушення, не можна виключати можливість такого впливу підозрюваного на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.
Разом із цим колегія суддів погоджується з існуванням ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки на даний момент не встановлено місцезнаходження ножа, яким було завдано тілесне ушкодження ОСОБА_10 . У зв'язку з цим існує імовірність необхідності проведення додаткових оглядів місця події та додаткових допитів свідків. Тому, якщо підозрюваний не перебуватиме під вартою, існує ризик того, що він може вчинити дії, спрямовані на приховування речових доказів, підбурення можливих свідків та очевидців до зміни або відмови від показань, а також на зміну обстановки на місці події чи іншим чином перешкодити встановленню обставин.
Зазначене може свідчити про неналежну процесуальну поведінку підозрюваного в майбутньому, внаслідок чого він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі перешкоджати здійсненню досудового розслідування, яке триває, або швидкому та об'єктивному судовому розгляду.
Крім того, слідчим суддею вивчалась можливість застосування стосовно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, але, враховуючи вищевикладене, було зроблено вмотивований висновок про те, що обґрунтованість підозри у вчиненні тяжкого злочину на даному етапі розслідування не дозволяє застосувати до підозрюваного інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд.
У зв'язку з викладеним застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст.177, 178 КПК України, оскільки більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, спрямованого проти життя і здоров'я особи, що, відповідно до Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого та особи, яка його вчинила, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник підозрюваного стосовно недоведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого, спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення слідчим суддею обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст.370 КПК України.
Твердження захисника підозрюваного про те, щоОСОБА_7 має зареєстрований шлюб та двох малолітніх дітей, є чинним військовослужбовцем, колегія суддів не може взяти до уваги під час оцінки доводів захисника про можливість застосування до останнього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки, виходячи з матеріалів справи, ці обставини існували на час подій, які йому інкримінуються і вони не стали стримуючим фактором для підозрюваного при вчиненні протиправного діяння.
Крім того, в апеляційній скарзі захисник посилається на те, що підозрюваний визнав свою вину, надав відповідні свідчення під час допиту та слідчого експерименту, надає допомогу потерпілому. Однак ці обставини не підлягають оцінці під час оскарження ухвали про продовження запобіжного заходу, але будуть враховані судом першої інстанції при винесенні остаточного рішення у справі.
Доводи захисника про те, що підозрюваний бажає брати участь у захисті держави та при обранні запобіжного заходу у виді домашнього арешту зміг би брати участь у бойових діях, колегія суддів не може приймати до уваги, оскільки процедура скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу або зміна запобіжного заходу з інших підстав передбачена положеннями ст.616 КПК України.
Згідно зі вказаними положеннями, у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
Поряд з цим, колегія суддів не погоджується з доводами прокурора про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави з огляду на наступне.
Згідно з ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні , зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Ключовим у цьому положенні є те, що слідчий суддя або суд мають право, а не обов'язок, за наявності підстав та обставин, визначених статтями 177 і 178 КПК України, не застосовувати заставу як альтернативний запобіжний захід.
З метою уникнення безальтернативності визначеного запобіжного заходу слідчий суддя вважав за можливе визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених станом на 01 січня поточного року, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Слід зазначити, що прокурор повинен довести не лише наявність ризиків, а й неможливість їх нейтралізації шляхом покладення на підозрюваного обов'язків та визначення застави. Таких доводів прокурором в апеляційній скарзі не наведено. Наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, сама по собі не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави.
Більше того, слідчим, за погодженням із прокурором у клопотанні та самим прокурором у апеляційній скарзі, зазначено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Проте сторона обвинувачення довела існування лише трьох із зазначених ризиків, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого чи свідків у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Посилання прокурора на характер та тяжкість інкримінованого злочину не є достатніми для висновку про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора колегія суддів не встановила.
Водночас доводи захисника щодо необхідності зменшення розміру застави також не знаходять свого підтвердження.
Так, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК України).
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (частина 5 статті 182 КПК України).
Так, зі структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її пункту 3, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №.42440/06). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув'язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain, заява №12050/ 04, § 79). У рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25.04.2000 (заява №31315/96, § 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
У той же час не можна допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Колегія суддів звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан обвинуваченого; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу обвинуваченого; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» обвинуваченого; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Крім того, слідчим суддею встановлено обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який є військовослужбовцем, офіційно одружений, має двох неповнолітніх дітей, проживає за місцем мешкання своєї дружини, а тому колегія суддів приходить до висновку, що застава у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень є достатньою у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу підозрюваного для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених законом.
Тобто, на переконання колегії суддів, з огляду на обставини кримінального правопорушення, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із заставою в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка не є завідомо непомірною для ОСОБА_7 , проте здатна забезпечити його належну процесуальну поведінку з урахуванням майнового та сімейного стану, може забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігти встановленим ризикам.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, в апеляційних скаргах не наведено беззаперечних та достатніх доводів, які б спростовували висновки слідчого судді щодо необхідності обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 із визначенням застави у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 з можливістю внесення застави в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами поданих апеляційних скарг.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її зміни чи скасування на цьому етапі досудового розслідування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст.176-206, ст.ст.392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 19.11.2025 року про задоволення клопотання слідчого та про застосування до підозрюваного за ч.1 ст.121 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 15.01.2026 включно, із визначенням застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу прокурора, - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді
____________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4