Іменем України
28 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 610/740/25
провадження № 22-ц/818/4335/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Грошевої О.Ю., Тичкової О.Ю.,
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ" (після перейменування ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» на заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 11 червня 2025 року, постановлене суддею Феленко Ю.А.,
У березні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1137843, укладеним 11.02.2020 між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" (далі - ТОВ "МІЛОАН"), в сумі 20 700 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач набув право вимоги за вказаним вище кредитним договором на підставі Договорів факторингу 20.08.2020 № 02/08 та від 24.01.2022 № 1/15. Вказаний вище кредитний договір було укладено за заявою ОСОБА_1 на отримання кредиту, яку він подав на офіційному сайті ТОВ "МІЛОАН", у формі електронного правочину, шляхом підписання електронним підписом - одноразовим ідентифікатором, що був надісланий відповідачу СМС-повідомленням, про прийняття пропозиції укласти кредит у формі електронного правочину. Перед укладенням кредитного договору відповідач отримав проект цього договору разом з додатками в електронному вигляді в особистому кабінеті, ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті ТОВ "МІЛОАН" та є невід'ємною частиною цього договору. За умовами кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Всупереч умовам вказаного вище кредитного договору, незважаючи на повідомлення про зміну кредитора в зобов'язанні, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив платежу для погашення кредитної заборгованості ТОВ "ФК "ПІНГ-ПОНГ".
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК "ПІНГ-ПОНГ" за кредитним договором № 1137843, 11.02.2020 у сумі 20 700 грн, з яких: 6 000 грн -заборгованість за тілом кредиту, 13 500 грн - заборгованість за процентами, 1 200 грн - заборгованість з комісією.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості.
Заочним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 11 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розподілити судові витрати.
Зазначає, що кредитний договір з додатками до нього, було підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між нею та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора: https://miloan.ua/ за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення свої персональних даних, номера телефону, договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено. Звертає увагу, що кредитний договір не визнаний недійсним чи/або неукладеним у встановленому законом порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована. Вказує, що позивач надав до суду всі наявні в нього докази в спосіб та формі, що відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема електронний примірник оригіналу електронного кредитного договору з додатками до нього, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН». Поряд з цим, звертає увагу суду, що відсутність електронних доказів генерації одноразового ідентифікатора за кредитним договором не може бути підставою для відмови у позовних вимогах, оскільки відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі та не ставить під сумнів достовірність електронного доказу. Щодо перерахування кредитором позичальникові кредитних коштів звертаємо увагу суду апеляційної інстанції, що наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 15099115 від 11.02.2020 року, Призначення платежу: Кредитні кошти від ТОВ «Мілоан» згідно договору 1137843, є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах визначених кредитним договором. Відповідач не був позбавлені можливості подати до суду першої інстанції, а також не позбавлений можливості подати до суду апеляційної інстанції первинні бухгалтерські документи на спростування доводів позивача щодо перерахування кредитних коштів. Це можливо з урахуванням того, що відповідач має безперешкодний та повний доступ до таких даних чи/або інформації як клієнт банківської установи. Водночас позивачем надано суду копію платіжного доручення № 15099115 від 11.02.2020, яке підтверджує факт виконання первісним кредитором свого обов'язку щодо видачі кредитних коштів. Також, звертає увагу суду, що факт зарахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника не входить до компетенції первісного кредитора. Звертає увагу суду, що на підтвердження факту виконання первісним кредитором свого обов'язку щодо видачі кредитних коштів та законності нарахування розміру заборгованості, позивачем до позовної заяви була долучена відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1137843 від 11.02.2020, яка була сформована, підписана та надана первісним кредитором. Отже, матеріали справи містять належні та допустимі докази укладення між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 кредитного договору № 1137843 від 11.02.2020, а також підтвердження перерахування кредитором позичальникові кредитних коштів. Щодо орієнтовного розрахунку судових витрат, апелянт повідомляє суд апеляційної інстанції, що судові витрати включають сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3 633,60 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 6 000,00 грн.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем факту перерахування кредитних коштів, обставин видачі кредитних коштів, з метою доведення виконання умов договору про споживчий кредит, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 11.02.2020 на сайті miloan.ua створено анкету-заяву на кредит № 1137843, відповідно до якої ТОВ "МІЛОАН" було розглянуто і погоджено звернення позичальника ОСОБА_1 на отримання кредиту у суму 6 000 грн строком на 30 днів - з 11.02.2020 до 12.03.2020, комісією за надання кредиту - 1 200 грн, процентами за користування кредитом - 4 500 грн, які нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 11).
11.02.2020 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1137843, відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" зобов'язалося надати позичальнику кредит у сумі 6 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (а.с. 12-15).
Згідно з п. 1.3. договору кредит надається строком на 30 днів з 10.02.2020.
Відповідно до п. 2.2.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов'язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.
Пунктом 2.3 договору передбачено порядок пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних базових умовах.
Із пункту 6.1 договору суд встановив, що кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua, а відповідно до п. 6.5 цей договір сторони визначили таким, що прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
У п. 10 Кредитного договору "Реквізити сторін" містяться відомості про підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, при цьому не зазначено, яким саме ідентифікатором у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, як це визначено ЗУ "Про електронну комерцію", підписано кредитний договір.
Крім того, анкета-заява на кредит № 1137843 від 11.02.2020, графік розрахунків, який є додатком № 1 до Кредитного договору також не містять належних підписів сторін (а.с. 11,15).
Позивачем надано копію платіжного доручення № 15099115 від 11.02.2020 про перерахування ТОВ "МІЛОАН" через банк платника - ТОВ ФК "Елаєнс" кредитних коштів у сумі 6 000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , отримувачем вказаної картки зазначено ОСОБА_1 (а.с. 18).
При цьому копія зазначеного вище платіжного доручення містить лише печатку ТОВ "МІЛОАН", печатка банка платника, через який здійснено переказ, у вказаному платіжному дорученні відсутня.
20.08.2020 між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" було укладено договір факторингу № 02/08 (а.с. 19-23).
Відповідно до п. 2.1 Договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
24.01.2022 між ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" та ТОВ "ФК "ПІНГ-ПОНГ" укладено договір факторингу № 1/15 (а.с. 27-29).
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 1/15 , ТОВ "ФК "ПІНГ-ПОНГ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 1137843 від 11.02.2020 у сумі 20 700 грн (а.с. 30).
01.07.2025 року було проведено державну реєстрацію зміни найменування юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», що підтверджується копією рішення № 1778 Єдиного учасника ТОВ ФК «Пінг-Понг» від 01 липня 2025 року про зміну назви товариства, копію Статуту ТОВ « Фінансова компанія» Солвентіс», копією наказу директора ТОВ «ФК « Солвентіс» Євгена Ланового № 70-к від 01.07.2025 року про зміну назви ТОВ «ФК « Пінг-Понг» на ТОВ « ФК « Солвентіс», Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
Відповідно до наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 11.02.2020 № 1137843 становить 20 700 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13 500 грн - заборгованість за процентами, 1 200 грн - заборгованість за комісією (а.с. 16-17).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
На підтвердження заборгованості та її розміру позивач подав до суду першої інстанції анкету - заяву № 1137843 від 11.02.2020 року, кредитний договір № 1137843 від 11.02.2020 року, договір факторингу 02/08 від 20.08.2020 між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" ; договір факторингу 1/15 від 24.01.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ПІНГ Понг».
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Проте, анкета заява від 11.02.2020 та договір кредиту від 11.02.2020 року не містять підпису відповідача. Доказів використання чи накладення електронного підпису матеріали справи не містять.
Доказів належності відповідачу картки, на яку було перераховано кредитні кошти, матеріали справи не містять. З клопотанням про витребування доказів щодо належності картки ОСОБА_1 позивач до суду не звертався.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов'язок подання доказів покладається на сторін.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору з відповідачем, та наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором № 1137843 від 11.02.2020 року.
З долученого платіжного доручення №15099115 від 11.02.2020 року убачається, що ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 6000 грн. кредитних коштів на картковий рахунок.
Між тим, а ні в анкеті-заяві, а ні в договорі кредиту не міститься номеру картки, на яку б позичальник просив перерахувати грошові кошти. Також відсутні докази належності картки саме відповідачу. Зазначений доказ не є достатнім для задоволення позовних вимог.
Таким чином судова колегія не вбачає підстав для стягнення заборгованості, оскільки позивачем не доведено факту укладення кредитного договору та надання коштів за цим договором.
Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту є обґрунтованими та відповідають вимогам закону.
Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Відповідно дост.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.п. в п. 4 ч. 1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 11 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді: О.Ю. Тичкова
О.Ю. Грошева