28 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/2227/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А.,
без виклику представників сторін,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова, Харківська область (вх.№2081 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2025 у справі №922/2227/25 (суддя Ольшанченко В.І., ухвалене в м. Харків, дата складення повного тексту - 10.09.2025)
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14", м. Лозова, Харківська область
до відповідача: Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова, Харківська область,
про стягнення 41114,87грн.,-
27.06.2025 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області, в якій просило суд:
- стягнути з Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14" кошти у розмірі 41114,87грн.;
- стягнути з Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14" 3028,00грн. судового збору та 6500,00грн. на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем вимог статті 21 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.09.2025 у справі №922/2227/25 позов задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14" кошти у сумі 41114,87грн., судовий збір у сумі 3028,00грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6500,00грн.
Відповідні висновки місцевого господарського суду з посланням на положення статей 5, 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статей 317, 382, 385 Цивільного кодексу України, а також статті 21 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", відповідно до якої залишок коштів на утримання та ремонт багатоквартирного будинку, що перебуває на рахунках особи, яка здійснювала управління цим будинком до створення об'єднання, належить співвласникам через їх об'єднання. Відтак, позивач має право вимагати від відповідача перерахування відповідних невикористаних коштів.
На підставі наявного у матеріалах справи листа КП "ЖУК" № 2766 від 05.08.2020 місцевий господарський суд встановив, що з урахуванням надходжень за послуги з управління багатоквартирним будинком № 14 мікрорайону 4 м. Лозова та понесених КП "ЖУК" витрат за період з 01.01.2015 по 01.07.2020 залишок невикористаних коштів становив 34157,19грн. Крім того, відповідно до листа КП "ЖУК" № 3476 від 05.10.2020, надходження за липень 2020 року становили 15775,23грн., тоді як фактичні витрати за цей період склали 8817,55грн., що свідчить про наявність додаткового залишку у розмірі 6957,68грн. Таким чином, загальна сума невитрачених коштів, що залишилася у відповідача, складає 41114,87грн.
Розглядаючи питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з оплатою професійної правничої допомоги, суд першої інстанції встановив, що згідно з платіжною інструкцією № 341 від 16.06.2025 позивач сплатив адвокату Замніусу Артему Юрійовичу 6500,00грн. за надання юридичних послуг відповідно до договору від 19.12.2024. Відповідач не надав до суду заперечень щодо неправомірності таких витрат та не звертався з клопотанням про їх зменшення. За наведених обставин суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Комунальне підприємство "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2025 у справі № 922/2227/25 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14" про стягнення з Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області коштів у розмірі 41114,87грн., 3028,00грн. судового збору та 6500,00грн. на професійну правничу допомогу; судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи та невірно застосував приписи статті 21 ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Скаржник стверджує, що до компетенції правління ОСББ не входить ухвалення рішення про повернення залишків коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку, які перебувають на рахунках особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об'єднання, оскільки вказані кошти не входять у кошторис, затверджений загальними зборами об'єднання та не є заборгованістю КП "ЖУК" перед ОСББ.
Відповідно до статуту голова правління не уповноважений приймати одноособово наступні рішення: про повернення залишків коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку, які перебувають на рахунках особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об'єднання; про звернення до суду з позовом та про укладання угоди щодо представництва інтересів у суді.
Скаржник вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги пояснення відповідача, що зверненню до господарського суду з вимогою про стягнення залишків коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку, які перебувають на рахунках особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об'єднання, мало передувати рішення загальних зборів. Це рішення повинно бути прийняте відповідно до Статуту, і є обов'язковим для всіх співвласників, та має вищу юридичну силу щодо рішень інших органів управління, згідно з п.11 Розділу III Статуту ОСББ "4-14.
Апелянт зазначає, що правом на повернення залишків сплачених грошових коштів наділені виключно особи, які є власниками невикористаних залишків коштів. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ОСББ "4-14" є власником грошових коштів, з вимогою про стягнення яких він звернувся з даним позовом.
Суд першої інстанції, на думку апелянта, при ухваленні рішення не врахував пояснення відповідача та не дослідив фактичні обставини щодо фінансового стану персонального рахунку будинку №14 на момент його передачі в управління ОСББ "4-14". Як стверджує апелянт, кошти на рахунку КП "ЖУК" були відсутні через неповну оплату споживачами наданих послуг, а борг співвласників перед КП "ЖУК" становив 41888,74грн., що підтверджено довідками. Таким чином, залишок коштів, який ОСББ вимагає повернути, фактично відсутній, що судом не з'ясовано.
Скаржник звертає увагу, що позивачем не надано жодних прямих чи опосередкованих доказів наявності залишків коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку, а саме - відсутні банківські виписки, платіжні документи чи підтвердження надходження коштів у заявлених розмірах.
В обґрунтування позовних вимог позивачем надано лише лист відповідача від 05.07.2024 № 1950 з посиланням на аналітичний рахунок бухгалтерського обліку КП "ЖУК". Позивач не довів належними доказами, що відповідні кошти сплачувались в натурі і ким саме сплачувались, та що такі кошти перебувають на рахунках КП "ЖУК". Отже наявність реальних коштів на банківському рахунку КП "ЖУК", власником яких є саме ОСББ "4-14", позивачем суду не доведено.
При винесенні рішення судом першої інстанції не було враховано, що аналітичний рахунок бухгалтерського обліку КП "ЖУК" не є тотожним і не має жодного відношення до рахунків, призначених для зберігання коштів і підприємство не веде окремого обліку надходження коштів по кожному будинку.
Скаржник стверджує, що місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення, не врахував положення ст. 256, 257 ЦК України щодо строків позовної давності. Позовні вимоги ОСББ "4-14" охоплюють період з 01.03.2011 по 01.08.2020, що значно перевищує встановлений законом строк. Суд не оцінив факт пропущення позивачем строку звернення до суду та не надав з цього приводу жодних висновків.
Також апелянт вказує, що рішення суду щодо стягнення з відповідача витрат у на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00грн. є безпідставним, оскільки позивачем не надано детального опису робіт, не вказано часу, який витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, взагалі не додано жодного документу в підтвердження фактично наданих ним послуг. У зв'язку з тим, що КП "ЖУК" позовні вимоги позивача ОСББ "4-14" не визнає і просить суд відмовити у їх задоволенні, а також просить відмовити в стягненні судових витрат у розмірі 3028,00грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2025 року у справі № 922/2227/25.; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2025 у справі №922/2227/25 ухвалено розпочати з 01.10.2025 без повідомлення учасників справи.
15.10.2025 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№12204), в якому просить суд відмовити в задоволені апеляційної скарги Комунальному підприємству "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області по справі №922/2227/25 повністю; судові витрати, в тому числі на професійну правову допомогу покласти на апелянта.
04.11.2025 апелянтом подано до апеляційного господарського суду пояснення по справі (вх.№12861), в якому просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2025 у справі № 922/2227/25 повністю; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "4-14" про стягнення з Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області коштів у розмірі 41114,87грн., 3028,00грн. судового збору та 6500,00грн. на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему "Електронний суд" до кабінету користувача і доставлена їм 30.09.2025.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 02.06.2020 співвласниками багатоквартирного будинку №14 по мікрорайону 4 в м. Лозова на загальних зборах було прийнято рішення про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку під назвою "4-14", яке оформлене протоколом установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14" за адресою місцезнаходження багатоквартирного будинку: м. Лозова, м-н 4, буд. №14 (т. 1 а.с. 7-10).
04.06.2020 співвласниками багатоквартирного будинку №14 по мікрорайону 4 в м. Лозова зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14", номер запису - 14761020000001756 (т.1 а.с.18).
31.07.2020 на підставі актом оформлено передачу житлового будинку №14 мікрорайону 4 у м. Лозова з управління Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" (Відповідач/КП "ЖУК") до управління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14", що набрала чинності з 01.08.2020 (т.1 а.с. 11).
21.07.2020 головою правління ОСББ "4-14" Шмигуль М.С. до КП "ЖУК" було направлено запит на отримання публічної інформації № 2 (т.1 а.с.19), в якому остання просила:
- надати звіт про отримання коштів за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуги з управління багатоквартирним будинком будинку №14, м-ну 4, м. Лозова за період з 01.03.2011 по 01.08.2020 зазначенням статей відповідно структурі тарифу;
- надати звіт про використані кошти та надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуги з управління багатоквартирним будинком будинку №14, м-ну 4, м. Лозова за період з 01.03.2011 по 01.08.2020 зазначенням статей відповідно структурі тарифу;
- надати завірені належним чином копії документів, що підтверджують використання коштів по кожній статті, відповідно до структури тарифу та періодичності і строків їх виконання послуг за період з 01.03.2011 по 01.08.2020 (оплату праці найманих працівників, договори підряду, надання послуг сторонніми організаціями, акти виконаних робіт, зарплатні відомості, табелі робочого дня, тощо).
- надати звіт про здійснення перерахунків мешканцям будинку №14, м-ну 4, м. Лозова за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуги з управління багатоквартирних будинком за період з 01.03.2011 по 01.08.2020 внаслідок їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості.
05.08.2020 у відповідь на вказаний запит КП "ЖУК" надало відповідь №2766 (т.1 а.с.20), з якої вбачалось, що з 01.01.2015 по 01.07.2020 сума надходжень до КП "ЖУК" за послуги управління багатоквартирним будинком складала 756741,22грн., а витрати КП "ЖУК" за послуги управління багатоквартирним будинком №14, м-ну 4, м. Лозова за цей же період складали 722584,03грн. З урахуванням надходжень за послуги управління багатоквартирним будинком №14, м-ну 4, м. Лозова, а також витрат КП "ЖУК" за надані послуги залишок невитрачених коштів з 01.01.2015 по 01.07.2020 складав 34157,19грн.
05.10.2020 КП "ЖУК" додатково листом за №3476 повідомило ОСББ "4-14", що сума надходжень до КП "ЖУК" в липні 2020 року за послуги управління багатоквартирним будинком складала 15775,23грн., фактичні витрати КП "ЖУК" за послуги управління багатоквартирним будинком за цей же період складали 8817,55грн. Залишок невитрачених коштів за липень 2020 року складав 6957,68грн (т.1 а.с. 21).
Отже, з урахуванням проведених оплат у відповідача залишились невитрачені кошти у сумі 41114,87грн.
26.06.2024 з метою досудового врегулювання спору Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14" звернулось до Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області з вимогою №5 (т.1 а.с. 22-23), в якій вимагав перерахувати грошові кошти у сумі 41114,87грн. на рахунок Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14" .
05.07.2024 у відповідь на вимогу про повернення коштів Комунальне підприємство "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області листом від №1950 (т. 1 а.с. 27-25) повідомило Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14" про відсутність боргу перед ним.
Вказані обставини стали підставою звернення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14" до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області про стягнення 41114,87грн (т.1 а.с. 36).
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.09.2025 у даній справі позов задоволено повністю з підстав викладених вище (т.1 а.с.140-143).
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління врегульовані Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Отже, спеціальним законом встановлено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками, а у випадку прийняття ним відповідного рішення - управителем чи об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку.
Приписами частини 1 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Положеннями частин 1, 4 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно з частиною 14 статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" державна реєстрація об'єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об'єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.
Як зазначалось вище, відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14" проведено 04.06.2020, номер запису - 14761020000001756 (т. 1 а.с. 18).
Статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14" (т.1 а.с.12-17) затверджений установчими зборами об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14", протоколом від 02.06.2020 (т. 1 а.с. 7-10).
Пунктом 1 розділу ІІ "Мета створення, завдання та предмет діяльності об'єднання" цього Статуту передбачено що метою створення об'єднання є забезпечення та захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статуту.
Разом з тим, пунктом 3 розділу ІІ "Мета створення, завдання та предмет діяльності об'єднання" Статуту передбачено, що завданнями та предметом діяльності об'єднання, зокрема є забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном.
Пунктом 1 розділу ІV "Джерела фінансування, порядок використання майна та коштів об'єднання" Статуту передбачено зокрема, що джерелами фінансування є кошти об'єднання, які складаються з залишків коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку на рахунку особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об'єднання.
Отже, відповідно до приписів статті 21 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" залишок коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку на рахунках особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об'єднання, належить саме до коштів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та, відповідно, позивач має право вимагати від відповідача перерахування відповідних коштів.
У постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 910/3928/20 викладено висновок що у особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об'єднання в силу приписів статті 21 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" був наявний обов'язок із передачі об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку залишку коштів, наявних на персональному рахунку зазначеного багатоквартирного будинку. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач після створення та реєстрації в порядку, передбаченому законом, має право вимагати від відповідача передачі залишку коштів, наявного на момент передачі на персональному рахунку зазначеного багатоквартирного будинку.
Аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №912/2865/18.
Оскільки з моменту реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку КП "ЖУК" більше не здійснює утримання і ремонт будинку, в якому було зареєстроване ОСББ, виходячи з приписів ст. 21 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у відповідача відсутні правові підстави для утримання залишків коштів, які були сплачені співвласниками на утримання житлового будинку, проте не були використані відповідачем.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в силу приписів статті 21 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області є наявний обов'язок із передачі Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "4-14" залишку коштів.
Щодо доводів апелянта про те, що до компетенції правління ОСББ не входить ухвалення рішення про повернення залишків коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку, які перебувають на рахунках особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об'єднання, а також про відсутність повноважень у голови правління одноособово приймати рішення про повернення залишків коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку, які перебувають на рахунках особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об'єднання; про звернення до суду з позовом та про укладання угоди щодо представництва інтересів у суді судова колегія зазначає наступне.
Згідно з пунктом 12 розділу II Статуту виконавчим органом об'єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об'єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених цим Статутом.
Положеннями пункту 14 розділу II Статуту встановлено, що до компетенції правління належать: підготовка кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно із законодавством; розпорядження коштами об'єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об'єднання кошторису; укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об'єднання; скликання та організація проведення загальних зборів співвласників або зборів представників; призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення.
Пунктом 16 розділу II Статуту визначено, що правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника. На виконання своїх повноважень голова правління, зокрема, забезпечує виконання рішень загальних зборів та рішень правління; діє без доручення від імені об'єднання та укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління; розпоряджається коштами об'єднання відповідно до затвердженого кошторису та рішень правління, має право першого підпису фінансових документів об'єднання; відповідно до рішень правління здійснює інші дії, спрямовані на досягнення мети та завдань об'єднання.
Пунктом 13 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСББ "4-14", код ЄДРПОУ 43644492, в графі "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи" зазначено - Ципченко Ніна Миколаївна (попереднє (до їх укладання) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує 20 розмірів затвердженої мінімальної заробітної плати в Україні, а також договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина)- керівник.
Отже, відповідно до положень Статуту Ципченко Ніна Миколаївна діє без доручення від імені об'єднання та має право на укладення в межах своєї компетенції договорів, зокрема, і про надання правничої допомоги.
Матеріали справи не містять доказів оспорення вказаного договору його сторонами, або співвласниками багатоквартирного будинку, а також доказів визнання вказаного договору в судовому порядку недійсним.
Отже, доводи апелянта про відсутність у голови правління повноважень на укладення угоди про надання правничої допомоги є необґрунтованими.
Пунктом 3 розділу ІІІ Статуту визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належать: затвердження Статуту об'єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об'єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту: попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує 50000 гривень, а також договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвлаєників чи їх частина, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном будинку повністю або частково асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.
Отже, вирішення питання про стягнення з особи, яка здійснювала управління будинком до створення ОСББ, залишку коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку не віднесено до виключної компетенції загальних борів.
Статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Судова колегія зауважує, що позов у даній справі спрямований на стягнення з відповідача коштів, що відповідно до статті 21 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" належать об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку, тобто повернення таких коштів у розпорядження позивача, та не є питанням використання спільного майна позивача.
А тому доводи апелянта, що зверненню до господарського суду із вимогою про стягнення залишків коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку, які перебувають на рахунках особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об'єднання, мало передувати рішення загальних зборів є необґрунтованим. Отже, правління в особі голови правління мало повноваження на прийняття рішення про повернення залишків коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку, які перебувають на рахунках особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об'єднання.
Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано пояснення відповідача та не досліджено фактичні обставини щодо фінансового стану персонального рахунку будинку АДРЕСА_1 на момент його передачі в управління ОСББ "4-14" колегія суддів зазначає про таке.
Як стверджує апелянт, кошти на рахунку Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області були відсутні через неповну оплату споживачами наданих послуг, а борг співвласників перед Комунальним підприємством "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області становив 41888,74грн., що підтверджено довідками. Таким чином, залишок коштів, який Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14" вимагає повернути, фактично відсутній, що місцевим господарським судом не з'ясовано.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись з позовом до суду, обчислив залишок коштів, виходячи саме з інформації про залишок і заборгованість за послугу з управління будинком, наданої самим відповідачем у листах №2766 від 05.08.2020 та 3476 від 05.10.2020 (т.1 а.с. 20-21).
Сума залишку коштів, розрахунок суми, що підлягає стягненню, відповідачем не спростовано, первинних документів бухгалтерського обліку, з яких можливо встановити суму залишку коштів в іншому розмірі, ніж зазначена позивачем, не надано.
Враховуючи приписи статті 21 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", колегія суддів погоджується з висновком судом першої інстанції про стягнення з відповідача 41114,87грн. залишку невикористаних коштів з управління будинком.
Щодо доводів апелянта про те, що місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення, не врахував положення статей 256, 257 Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності у відзиві на позовну заяву (вх.№16875 від 21.07.2025) (т. 1 а.с. 42-61).
Однак, в судовому засіданні 04.08.2025 протокольною ухвалою (т. 1 а.с. 107) на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України залишено без розгляду відзив на позовну заяву, оскільки він поданий після закінчення процесуального строку без заяви про поновлення, відсутні докази його направлення позивачу, а також допущено порушення пункту 26 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС та пункту 12 Інструкції користувача Електронного кабінету ЄСІТС, а саме: для подання відзиву відповідачем обрано шаблон заяви.
Відповідно до частини 3 статті 255 Господарського процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Проте при зверненні до суду з апеляційною скаргою апелянтом не було висловлено заперечень, щодо вказаної протокольної ухвали. Отже, апелянт фактично погодився з правовими наслідками залишення без розгляду відзиву на позовну заяву, у якому було викладено клопотання про застосування строку позовної давності.
Враховуючи межі перегляду, визначені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд досліджує лише ті доводи, які були належним чином подані до суду першої інстанції або прийняті з дотриманням вимог частини 3 цієї статті.
Оскільки клопотання про застосування строку позовної давності не було розглянуто по суті місцевим господарським судом, доводи апелянта щодо незастосування строків позовної давності не можуть бути враховані апеляційним судом, оскільки відповідне клопотання не було предметом розгляду в суді першої інстанції внаслідок порушення самим відповідачем процесуального порядку його подання, що виключає можливість їх оцінки в апеляційному порядку.
Щодо доводів апелянта про те, що рішення суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача витрат у на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00грн. є безпідставним, оскільки позивачем не надано детального опису робіт, не вказано часу, який витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відсутності документів на підтвердження фактично наданих ним послуг судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 19.12.2024 між ОСББ "4-14" в особі голови правління Ципченко Ніни Миколаївни (клієнт) та адвокатом Замніусом Артемом Юрійовичем (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) б/н від 19.12.2024 (т.1 а.с. 27-29), за яким виконавець зобов'язується надати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з підготовки позовної заяви та представництва інтересів клієнта у Господарському суду Харківської області зі позовною заявою ОСББ "4-14" до КП "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області про сплату заборгованості (пункт 1.1. договору).
Згідно з пунктом 1.2. договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 19.12.2024 правова допомога за цим договором включає юридичне супроводження справи в Господарському суді Харківської області, в тому числі:
- ознайомлення з наданими Клієнтом документами для підготовки позовної заяви;
- підготовка позовної заяви від імені Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14 до Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області про стягнення грошових коштів;
- формування додатків до позовної заяви, направлення копії позовної заяви Комунальному підприємству "Житлова управляюча компанія" та направлення позовної заяви до Господарського суду Харківської області;
- представництво інтересів Клієнта у Господарському суді Харківської області по справі за позовною заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4- 14 до Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області про стягнення грошових коштів;
- складення інших процесуальних документів, що необхідні для розгляду справи.
- вчинення інших необхідних дій, спрямованих на захист порушеного права та надання інших юридичних послуг за домовленістю сторін.
Пунктом 3.1. договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 19.12.2024 сторони погодили, що за надання юридичних послуг, передбачених пунктом 1.2 цього договору, клієнт сплачує виконавцю суму грошових коштів у розмірі 6500,00грн. протягом 5 робочих днів з дня підписання цього договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
З наведеного вбачається, що сторони договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) б/н від 19.12.2024 узгодили форму гонорару у фіксованому розмірі.
Платіжною інструкцією №341 від 16.06.2025 (т.1 а.с. 30) позивач сплатив на рахунок Замніуса Артема Юрійовича 6500,00грн. за надання юридичних послуг адвокатом за договором від 19.12.2024.
Відповідно до висновку ВС, викладеного у постанові ВС від 27 липня 2021 року по справі №671/1957/20, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідачем не надано суду заперечень щодо неправомірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката та клопотання про зменшення розміру цих витрат.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених позивачем, які підлягають стягненню в повному обсязі - у сумі 6500,00грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час апеляційного перегляду даної справи позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 3250,00грн.
Як вказує Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14", у зв'язку із розглядом справи №922/2227/25 в суді апеляційної інстанції, ним були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3250,00грн.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України, статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України: “Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19)".
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як “форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14" (надалі - клієнт) та адвокатом Замніусом Артемом Юрійовичем під час апеляційного перегляду даної справи підтверджуються договором про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 07.10.2025 б/н (надалі договір т.1 а.с.176-178), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з підготовки відзиву на апеляційну скаргу та представництва інтересів клієнта у Східному апеляційному господарському суді області за позовною заявою ОСББ "4-14" до КП "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області про сплату заборгованості (пункт 1.1. договору).
Відповідно до пункту 1.2. договору правова допомога за цим договором включає юридичне супроводження справи у Східному апеляційнову господарському суді, в тому числі:
- підпункт 1.2.1. ознайомлення з апеляційною скаргою Комунального підтриємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської по справі Nє922/2227/25.
- підпункт 1.2.2. підготовка відзиву на апеляційну скарку від імені Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14 до Комунального підприемства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області.
- підпункт 1.2.3. формування додатків до відзиву на апеляційну скарну по справі Nє922/2227/25, направлення копії відзиву на апеляційну скаргу з додатками Комунальному підприємству "Житлова управляюча компанія" та направлення цього відзиву до Східного апеляційного господарського суду.
- підпункт 1.2.4. представництво інтересів клієнта у Східному апеляційному господарському суді за позовною заявою Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14 до Комунального підприємства "Жиглова управляюча компанія" Лозівської міської ради Хархівської області про стягнення грошових коштів (у разі необхідності).
- підпункт 1.2.5. складення інших процесуальних документів, що необхідні для розгляду справи.
- підпункт 1.2.6. вчинення інших необхідних дій спрямованих на захист порушеного права та надання інших юридичних послуг за домовленістю сторін.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що за надання юридичних послуг, передбачених пунктом 1.2 цього договору, клієнт сплачує виконавцю суму грошових коштів у розмірі 3250,00грн. протягом 5 робочих днів з дня підписання цього договору.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сторони договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) б/н від 07.10.2025 узгодили форму гонорару у фіксованому розмірі.
Платіжною інструкцією №370 від 08.10.2025 (т.1 а.с. 179) позивач сплатив на рахунок Замніуса Артема Юрійовича 3250,00грн. за надання юридичних послуг адвокатом за договором від 07.10.2025.
Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
В цілому нормами процесуального законодавства (частиною 4 статті 126 та частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30.08.23 у справі № 911/3586/21 викладено висновок про те, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Верховний Суд в постанові від 15.06.2021 у справі №159/5837/19 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Разом з цим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (зокрема - чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом в поясненнях по справі (вх.№12861 від 04.11.2025) (т.1 а.с. 183-193) викладено заперечення проти стягнення судових витрат за договором від 07.10.2025 з тих підстав, що позивачем не надано детального опису робіт, не вказано часу, який витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, і взагалі не додано жодного документу в підтвердження фактично наданих ним послуг.
Розглянувши зазначені доводи апелянта, судова колегія вважає їх необґрунтованими з огляду на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.
Враховуючи викладене вище, з огляду на фактично надану адвокатом правову допомогу в межах справи № 922/2227/25 у суді апеляційної інстанції, наявність належних та допустимих доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також співмірність розміру таких витрат обсягу та характеру наданих послуг, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена до стягнення сума у розмірі 3250,00грн. є обґрунтованою, підтвердженою та відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності судових витрат. У зв'язку з цим витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2025 у справі №922/2227/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2025 у справі №922/2227/25 залишити без змін.
Стягнути з Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області (64604, Харківська обл., м. Лозова, мікрорайон 1, буд. 17. Код ЄДРПОУ 37556917) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "4-14" (64604, Харківська область, м. Лозова, Мікрорайон 4, буд. 14. Код ЄДРПОУ 43644492) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3250,00грн.
Повна постанова складена 28.11.2025.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя П.В. Тихий
Суддя І.А. Шутенко