Справа № 524/13504/24 Номер провадження 33/814/399/25Головуючий у 1-й інстанції Обревко Л. О. Доповідач ап. інст. Захожай О. І.
28 листопада 2025 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Захожай О.І.
при секретарі - Лисенко О.Ю.
за участю:
особи, відносно якої складено протокол- ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , на постанову судді Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03 лютого 2025 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, провадження по справі закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Як встановив суд, 03.10.2024 року близько 13 год.20 хв. за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов'язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у результаті чого останній вчинив хуліганські дії стосовно свого однокласника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що виражалось в нанесенні стусанів ногою в спину, як наслідок мати не виконала вимоги ч.1,2 ст.150 Сімейного Кодексу України , за що передбачена відповідальність за ч.1ст. 184 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеною вище постановою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, в чому саме та які дії вказують на ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції дані вимоги закону у повній мірі було дотримано.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з диспозицією ч.1 ст. 184 КУпАП, яка ставиться ОСОБА_1 у провину, правопорушенням є ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо виховання малолітнього сина.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №149092 від 23.10.2024 вбачається, що 03.10.2024 року близько 13 год.20 хв. за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов'язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у результаті чого останній вчинив хуліганські дії стосовно свого однокласника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що виражалось в нанесенні стусанів ногою в спину, як наслідок мати не виконала вимоги ч.1,2 ст.150 Сімейного Кодексу України.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП підтверджується рапортом чергового ОСОБА_4 , рапортом ст.дізнавача ніколайчука М.О., рапортом заступника командира роти №3 Богомоленка А.А., рапортом інспектора-чергового Онищенка В.М., протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 03.10.2024, поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , актом №1 про нещасний випадок, що стався із здобувачем освіти, та іншими матеріалами в їх сукупності.
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про охорону дитинства», законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Так, виконання батьками своїх обов'язків по відношенню до дитини врегульовані, зокрема, Главою 13 «Особисті немайнові права і обов'язки батьків та дітей» Сімейного кодексу України.
Згідно приписів ч. ч. 1, 4 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
При цьому у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З урахуванням вказаних норм матеріального законодавства, ОСОБА_9 , як матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2 , не було виконано вимоги ч.1,2 Сімейного кодексу України, яким зокрема передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав інших людей, любові до сім'ї, народу та Батьківщини, а також зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відтак, можна дійти висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається об'єктивна та суб'єктивна сторона інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, є безпідставними, констатуються з формальних підстав, і є такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким суд першої інстанції дав належну та об'єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.
Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність винесеної у справі постанови.
Будь-яких переконливих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП апелянтом не наведено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 252 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що постанова суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, є законною та обґрунтованою.
При цьому, суд першої інстанції вірно закрив провадження у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення мало місце 03 жовтня 2024 року, отже останнім днем строку накладення адміністративного стягнення в силу закону є 03 січня 2025 року, тоді як постанова суду винесена 03 лютого 2025 року.
Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відтак, постанова суду першої інстанції є обґрунтованою та законною, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03 лютого 2025 року - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського апеляційного суду О.І. Захожай