Справа № 554/11444/24 Номер провадження 22-ц/814/2756/25Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
24 листопада 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О. І.,
суддів: Бутенко С.Б., Пилипчук Л.І.,
розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві, в порядку письмового провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 березня 2025 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 41995,89 грн. та 3028 грн. судового збору.
Зазначало, що банком було запущено новий проект - «monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю проекту є те, що обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень.
20 жовтня 2021 року між банком та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Підписавши анкету-заяву, позичальник погодилася, що остання, разом з умовами та правилами надання банківських послуг, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. В анкеті-заяві ОСОБА_1 просила встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку.
Банком було виконано взяті зобов'язання, відкрито поточний рахунок позичальнику та встановлено ліміт використання кредиту у розмірі 40000 грн.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором призвело до виникнення заборгованості, яка в добровільному порядку не була ним погашена, в зв'язку з чим банк звернувся до суду.
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення місцевий суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, що слугувало підставою для відмови в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вказує, що суд першої інстанції не дослідив механізм отримання банківських послуг в рамках проекту monobank, а також процедуру погодження споживачем Умов і правил обслуговування рахунків, оскільки підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», тарифами за карткою мonobank, таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, та отримав їх примірники в мобільному додатку. Відповідач завантажила мобільний додаток «monobank», пройшла ідентифікацію, висловида свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному додатку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису, а також проводила банківські операції. Таким чином сторони погодили усі істотні умови договору, зокрема, і щодо порядку погашення заборгованості та розміру процентної ставки.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення останньої.
Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» та підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Обґрунтовуючи виниклі між сторонами кредитні правовідносини та наявність заборгованості по укладеному договору в сумі 41995,89 грн., банк на підтвердження вимог надав таблицю розрахунку заборгованості, довідку про розмір встановленого кредитного ліміту, копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, покрокову інструкцію активації картки monobank, умови та правила обслуговування в АТ «Універсалбанк», умови та тарифи обслуговування чорної картки monobank, паспорт споживчого кредиту, ксерокопії паспорту та ІПН ОСОБА_1 , статут банку.
Відмовляючи в задоволенні позову суд дійшов висновку про відсутність доказів як узгодження між сторонами кредитного ліміту, так і отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними, що свідчить про недоведеність заявлених вимог.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Із прийняттям ЗУ «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону №675-VIII.
Встановлено, що позивач - АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «мonobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «мonobank».
Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.
З матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій просила відкрити поточний рахунок в гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену в мобільному додатку.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторонами не заперечується факт звернення ОСОБА_1 до банку, підписання нею особисто анкети-заяви, в якій остання, підписуючи її власноручним підписом просила відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму зазначену в мобільному додатку.
У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом із умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, які були надані йому для ознайомлення.
Разом з тим, підписана відповідачем анкета-заява до договору про надання банківських послуг містить лише анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування, як то відсоткова ставка, строк кредитування та обрання ним певної банківської послуги.
Посилаючись на наявність заборгованості в сумі 41995,89 грн. банк надав розрахунок заборгованості та довідку про встановлення кредитного ліміту в сумі 40000 грн.
Будь-яких інших документів, які б свідчили про факт перерахунку таких коштів на карткові рахунки позичальника та користування ними, матеріали справи не містять.
Само по собі встановлення кредитного ліміту 40000 грн. не означає видачу коштів саме в зазначеному розмірі та їх отримання клієнтом.
На підтвердження таких обставин банком не було надано жодних доказів, як і доказів випуску платіжної картки, користування нею, тобто даних про рух коштів на її рахунку.
Згідно ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у своїх постановах із подібних правовідносин виснував, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).
Враховуючи відсутність первинних документів, які б засвідчували рух коштів, які позивач, будучи банківською установою міг безперешкодно надати суду, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність вимог, а наданий розрахунок заборгованості не береться до уваги в якості належного доказу вказаної обставини.
Окрім того судова колегія звертає увагу, що зазначаючи в позовній заяві про видачу кредитних коштів в сумі 40000 грн., банк просить стягнути тіло кредиту в сумі 41955,89 грн., що є суперечливим, оскільки заборгованість по тілу не може бути більше самого тіла кредиту, та може включати відсотки чи інші скриті платежі, узгодження яких між сторонами не доведено. Доказів збільшення кредитного ліміту також не було надано.
Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять посилань на обставини, які б свідчили про їх помилковість.
Доводи скарги фактично зводяться до пояснення механізму отримання банківських послуг, що в цілому не може розглядатись як доведення позивачем обставин, на які він спирається в обґрунтування своїх вимог.
Висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів на підтвердження існуючих між сторонами правовідносин, зокрема доказів щодо фактичного отримання та користування кредитними коштами, не було спростовано на стадії апеляційного розгляду.
За вказаних обставин, колегія суддів виснує про відсутність в апеляційній скарзі доводів з посиланням на обставини, які б свідчили про помилковість прийнятого по справі судового рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 листопада 2025 року.
Судді : О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Л.І. Пилипчук