Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/634/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Бурко Р. В.
Категорія - 122-4 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Іванов Д. Л.
13.11.2025 року м. Кропивницький
Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Фортечного районного суду м. Кропивницького від 01 жовтня 2025 року в справі про притягнення:
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця,
проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 від 389839 вбачається, що ОСОБА_1 12.07.2025 року о 23 год. 00 хв., в порушення вимог п. 2.3 а) та п.31.4.1 ПДР України, перед виїздом не перевірив технічний стан автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого на перехресті вул. В. Нікітіна, що в м. Кропивницькому не зміг своєчасно загальмувати, не впорався з керуванням і допустив наїзд на фасад супермаркету «АТБ» з пошкодженням рекламного щита.
Крім того, у протоколі серії ЕПР1 від 389862 від 13.07.2025 вказано про те, що ОСОБА_1 будучи причетним до вищевказаної ДТП, в порушення вимог п. 2.10 а) Правил дорожнього руху України залишив місце вищевказаної пригоди.
При таких обставинах, постановою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 01 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 та 122-4 КУпАП, з накладенням остаточного адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити постанову суду першої інстанції та призначити йому адміністративне стягнення не пов'язане з позбавленням права керування транспортними засобами, вказуючи на те, що після заміни у системі гальмівною рідини, перед виїздом все було нормально, однак при під'їзді до магазину АТБ він не зміг загальмувати і по інерції допустив зіткнення з будівлею, пошкодив рекламний щит, не намагався зникнути, після того як відвіз пасажира до дому, одразу ж повернувся на місце ДТП, повідомив страхову компанію про страховий випадок, на місці ДТП показав і розказав поліцейським про те, що відбулося, дав письмові показання, які долучені до протоколу.
Стверджує, що він не міг завчасно передбачити, що можуть відмовити гальма, не мав мети або умислу ухилитися від відповідальності, обставини ДТП не оспорює, вважає, що рішення суду про позбавлення його права керування автомобілем є неправильним та необ'єктивним, а заснований вид адміністративного стягнення надто суворий та несправедливий.
З'ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ці обставини ОСОБА_1 не оспорюються.
Однак за відсутністю відповідного рапорту або повідомлення по лінії 102 про ДТП, даних про вжиття або невжиття розшукових заходів, при наявності у матеріалах справи пояснень ОСОБА_1 від 12.07.2025 року, версію поліцейських про «зникнення з місця пригоди» слід було перевірити, шляхом допиту лейтенанта поліції ОСОБА_2 , який би міг розповісти суду про «деталі» а при необхідності і свідка ОСОБА_3 , перевірити доводи ОСОБА_1 про те, що він повідомив про ДТП страхову компанію, повернувся на місце і дав пояснення, а не був затриманий поліцейськими в іншому місці і, лише після цього приймати рішення про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, яке прирівнюється до покарання або призначення штрафу.
У своєму рішенні суд прямо вказав про те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкі правопорушення, які за своїми санкціями прирівнюються до кримінальних проступків, то в такому разі суду при розгляді цієї справи слід було застосувати критерії не «швидкого та ефективного розгляду» а «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання.
Враховувати рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» про те, що адміністративні правопорушення, які за своєю суттю мають кримінальний характер, підпадають під гарантії статті 6 Конвенції, а державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
У рішенні ЄСПЛ від 16 листопада 2023 року по справі «Фігурка проти України» Європейський суд зазначив, що неупередженість (безсторонність), як правило, означає відсутність упередженості чи необ'єктивності, і що її наявність можна перевірити різними способами.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, де мають ураховуватися особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто наявність у судді будь-яких особистих упереджень або необ'єктивності в даній справі; а також відповідно до об'єктивного критерію, тобто шляхом з'ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад, забезпечували достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів в його неупередженості.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
В даному випадку, апеляційний суд вважає, що суд не виконав свої функції, зайняв непритаманну судочинству сторону обвинувачення, формально розглянув справу, призначив військовослужбовцю ОСОБА_1 , який утримує батька інваліда явно суворе та несправедливе адміністративне стягнення, при тому, що за інформацією страхової компанії «Оранта» 22.10.2025 року потерпілій стороні виплачено 3751, 34 грн. страхового відшкодування, тобто негативні наслідки від дій ОСОБА_1 не настали, а ОСОБА_1 сам матеріально постраждав.
Більш того однозначно стверджувати про умисні протиправні дії ОСОБА_1 , з урахуванням його пояснень про повернення на місці пригоди, під час апеляційного розгляду, підстав не має.
Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Санкцією ст. 124 КУпАП за порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, передбачена відповідальність у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Відповідно до ст. 122-4 КУпАП залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні,- тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд при вирішенні питання про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами виходив, у тому числі з урахуванням особливої підвищеної соціальної чутливості до такого роду правопорушень, в чому саме це виразилась така «доктрина і підхід» не зрозуміло і у рішення суду, крім загальних фраз про це не йдеться.
Оскільки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності притягується вперше, негативних наслідків від його дій не настало, шкода відшкодована, обстановка змінилась, то апеляційний суд вважає, що з метою загальної та спеціальної превенції ОСОБА_1 достатньо буде призначити адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі санкції ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова Фортечного районного суду м. Кропивницького від 01 жовтня 2025 року зміні, в частині призначення ОСОБА_1 виду адміністративного стягнення.
Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Фортечного районного суду м. Кропивницького від 01 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-4, 124 КУпАП - змінити.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850, 00 грн.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400, 00 грн.
На підставі ч.2 ст.36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн., який підлягає сплаті на наступні реквізити: ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропивн/21081100; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA 368999980313040106000011567; ЄДРПОУ 37918230; код бюджетної класифікації: 21081100.
В решті постанову Фортечного районного суду м. Кропивницького від 01 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Д.Л. Іванов