Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/748/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 404/6445/24 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
26.11.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому у порядку письмового провадження, матеріали продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12017120110000044 стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченогоза ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 5 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 13.11.2025, якою
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Бобринець Кіровоградської області, громадянину України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 11.01.2026 включно.
У провадженні Фортечного районного суду міста Кропивницького перебуває кримінальне провадження № 12017120110000044 стосовно ОСОБА_5 обвинуваченого за ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 5 ст. 185 КК України.
Під час судового засідання у вказаному кримінальному провадженні процесуальний прокурор ОСОБА_7 в порядку ст. 331 КПК України звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 вказуючи на те, що на даний час продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_5 може перешкоджати здійсненню правосуддя, переховуватися від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 13.11.2025 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 11.01.2026 включно.
Районний суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків, не працює, обвинувачується у вчиненні тяжких умисних злочинів, які за своєю суттю є корисливими, офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною діяльністю не займається та особистих дохдів для проживання не має, крям того суд звернув увагу і на те, що він на протязі тривалого часу перебував у розшуку, оскільки 15.08.2018 виїхав за межі України до Республіки Польща, де був затриманий 24.11.2023 та 04.04.2024 екстардований до України, а тому у суду є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може продовжити злочинну діяльність, тобто вчиняти інші кримінальні правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні клопотання прокурора у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про відсутність законних підстав та об'єктивних даних, які б з достовірністю свідчили про те, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 буде переховуватись від суду, продовжувати злочинну діяльність, а також недоведеність прокурором ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України.
З посиланням на ряд рішень Європейського суду з прав людини («Ігнатов проти України», «Тодоров проти України») захисник стверджує про відсутність законних підстав для подальшого тримання ОСОБА_5 під вартою, оскільки жодних доказів вини у вчиненні інкримінованих ОСОБА_5 злочинів немає, що свідчить про необґрунтованість підозри.
Окрім того вказує, що посилання на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , саме по собі не є достатньою підставою для обрання йому найсуворішого запобіжного заходу.
Також, вказує і на те, що судом при продовженні строку тримання під вартою не взято до уваги те, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, хворіє, у зв'язку з цим потребує відповідного лікування, у зв'язку з чим вважає посилання прокурора лише на тяжкість кримінального правопорушення саме побі не достатньою підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу, що відображено в рішеннях Європейського суду з прав людини.
Прокурор, обвинувачений та його захисник, клопотань про участь сторін під час розгляду апеляційної скарги не заявляли, тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно положень ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, перевіркою доводів апеляційної скарги захисника колегія суддів встановила, що судом першої інстанції дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .
Окрім цього, суд першої інстанції хоч і не вказав однак фактично правильно врахував, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»). А також і позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 06.04.2000 у справі «Лабіта проти Італії», в якому зазначено, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Також, правильно враховано судом і обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема вік, стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків.
При цьому, жодних доказів, які б свідчили про зменшення раніше встановлених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суду стороною захисту не надано.
Також під час апеляційного розгляду провадження встановлено, що обвинувачений до затримання був офіційно не працевлаштований, законних джерел прибутку не мав, хоча й одружений, та має на утриманні малолітню дитину, що свідчить про недостатність міцності його соціальних зв'язків.
Крім того, апеляційним судом ураховується і те, що останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності та 07.07.2017 до Компаніївського районного суду Кіровоградської області було направлено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України. У межах цього кримінального провадження ухвалою суду першої інстанції 27.09.2018 постановлено здійснити привід обвинуваченого через його неявку, а 27.11.2018 також оголошено його розшук.
Отже, з огляду на кримінальну історію минулого обвинуваченого ОСОБА_5 та наявність щодо нього іншого обвинувачення - існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Водночас, як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_5 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи заявлене клопотання, взяв до уваги, крім даних, передбачених ст. 177 КПК України, особу обвинуваченого, характер вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень, їх тяжкість, наслідки вчинення протиправних діянь та дійшов до обґрунтованого висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам та є правові підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Що ж стосується доводів захисника про те, що судом безпідставно встановлено ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, то колегія суддів зазначає, що місцевий суд при розгляді клопотання прийшов до висновку, що заявлені прокурором згадані вище ризики доведені.
Посилання захисника на наявність у обвинуваченого ОСОБА_5 стійких соціальних зав'язків, постійного місця проживання, що він одружений та має на утриманні малолітню дитину, колегія суддів бере до уваги, однак, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливим, що могло б знизити встановлені ризики до маловірогідних чи до їх виключення, а тому вони не можуть бути беззаперечною підставою для скасування запобіжного заходу.
Також, захисник вказує і на те, що обвинувачений хворіє, однак будь-яких медичних документів на підтвердження зазначеного ним факту до апеляційної скарги не долучив.
Отже, беручи до уваги те, що продовжують існувати ризики, які були враховані судом під час обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дані про особу обвинуваченого, а також серйозність пред'явленого йому обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів не знаходить підстав для зміни чи скасування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як про це просить захисник.
Також, апеляційні доводи сторони захисту, що відносяться до джерел доказів у справі, їх належності та допустимості, а також того питання, чи доводять ці докази вину ОСОБА_5 - колегією суддів не можуть оцінюватись на даній стадії кримінального провадження, оскільки триває судове слідство у суді першої інстанції, який і має надати належної юридичної оцінки сукупності доказів у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, обґрунтовано не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні, оскільки злочини вчинено із застосуванням насильства.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 183, 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 13.11.2025, якою стосовно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 11.01.2025 включно - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
З оригіналом згідно:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2