ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про повернення апеляційної скарги
27 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3046/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 про повернення заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами
по справі №916/3046/25
за заявою ОСОБА_1
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна»
про відкриття провадження у справі про банкрутство, -
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.09.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Україна» за заявою ОСОБА_1 .
03.10.2025 на адресу Господарського суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від 03.10.2025 (вх. № 3-888/25), в якій заявник просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 25 вересня 2025 року та направити справу на новий розгляд, переглянути за нововиявленими обставинами ухвалу Господарського суду Одеської області від 25 вересня 2025 року у справі № 916/3046/25.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2025 заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від 03.10.2025 (вх. № 3-888/25) - залишено без руху. Запропоновано ОСОБА_1 усунути встановлені при поданні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від 03.10.2025 (вх. № 3-888/25) недоліки, а саме сплатити суму судового збору за подання вказаної заяви у розмірі 36 336,00 грн. в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
17.10.2025 на адресу Господарського суду Одеської області надійшло клопотання ОСОБА_1 від 17.10.2025 (вх. № 32758/25) в якій просив суд:
- звільнити ОСОБА_1 , від сплати судового збору за подання заяви про перегляд ухвали від 25.09.2025 за нововиявленими обставинами у справі № 916/3046/25;
- у разі неможливості звільнення, відстрочити мені сплату судового збору у розмірі 36 336,00 грн до ухвалення остаточного судового рішення у справі про банкрутство ТОВ «БІІР Україна».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 17.10.2025 (вх. № 32758/25) - відмовлено; заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 03.10.2025 (вх. № 2-888/25) повернуто ОСОБА_1 .
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 про повернення заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами по справі №916/3046/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 про повернення заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами по справі №916/3046/25 - залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору. Дане клопотання обгрунтовано скрутним майновим станом апелянта. На підтвердження даних обставин надано довідку форми ОК-7.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).
Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява №40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява №68490/01).
Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи (частина третя статті 8 ЗУ"Про судовий збір").
З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).
Згідно з практикою Верховного Суду (зокрема постановами від 04.07.2018 у справі № 686/114/16-ц, від 30.11.2020 у справі № 160/6933/19) положення Закону України "Про судовий збір" не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочення чи розстрочення в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
Підставою для відстрочення сплати судового збору можуть бути докази, які містять відомості про доходи, наприклад, довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік, перелік банківських рахунків із зазначенням коштів на них, довідка Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Верховний Суд також неодноразово вказував, що загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена довідкою про доходи фізичної особи за попередній календарний рік, виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7 (ухвали Верховного Суду від 26.04.2024 у справі № 910/5346/23, від 18.07.2024 у справі № 924/681/22.).
На підтвердження обставин відсутності жодних доходів, апелянт надав довідку форми ОК-7, в якій зазначено, що у ОСОБА_1 за період з червня 2023 року по теперішній час відсутні будь-які доходи.
В той же час, ОСОБА_1 не надав жодної інформації щодо наявності чи відсутності у нього нерухомого майна, інших активів.
Зокрема, відповідно до відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником наступних об'єктів:
- частка квартири, загальною площею 117,5 кв.м., розташованою за адресою АДРЕСА_1 ;
- нежитлове приміщення, площею 2,6 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_1 ;
- земельна ділянка, площею 0,0572 га, вартістю 2 423 557,50 грн, розташована за адресою, АДРЕСА_2 ;
- садовий будинок, загальною площею 491 кв.м, вартістю 4 500 892,50 грн, за адресою АДРЕСА_2 .
У даному випадку, апелянт не повідомив суд апеляційної інстанції про існування даного нерухомого майна. Тобто приховав інформацію про свій майновий стан. Більше того, утримання такої кількості нерухомого майна, потребує значних грошових коштів, хоча апелянт стверджує про відсутність у нього коштів взагалі.
Крім того, при зверненні до суду з заявою про відкриття провадження у даній справі ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подачу такої заяви у сумі 24 224,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 по даній справі було повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 24 224,00 грн.
Тобто незважаючи на відсутність відомостей про доходи, ОСОБА_1 зміг сплатити за звернення до суду першої інстанції судовий збір у сумі 24 224,00 грн, який був йому повернутий, а дані грошові кошти могли бути використані в тому числі з метою оплати судового збору до суду апеляційної інстанції.
Також до заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у даній справі було додано договір між ОСОБА_1 та арбітражним керуючим Потупало Н.І. про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство від 01.08.2025. За умовами даного договору ОСОБА_1 зобов'язується щомісячно сплачувати надані арбітражним керуючим послуги у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Отже, незважаючи на посилання ОСОБА_1 на відсутність у нього грошових коштів він бере на себе зобов'язання з оплати послуг арбітражного керуючого у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат, що становить 24 000,00 грн (8 000,00 х 3) щомісячно.
Дані обставини свідчать про те, що у апелянта наявні майнові активи, про які він не повідомляв суд.
З огляду на викладене вище, враховуючи розмір судового збору (2 422,40 грн), приховування апелянтом свого реального майнового стану, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 про повернення заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами по справі №916/3046/25.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 про повернення заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами по справі №916/3046/25 - залишено без руху, була доставлена до електронного кабінету апелянта 04.11.2025 о 22:44. Таким чином, дана ухвала вважається врученою апелянту 05.11.2025, тому крайній строк на усунення недоліків, встановлений ухвалою суду апеляційної інстанції, з врахуванням вихідних днів сплив 17.11.2025.
Разом з цим, станом на теперішній час недоліки, встановлені судом апеляційної інстанції при поданні апеляційної скарги, ОСОБА_1 не усунуті.
Відповідно до п. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Про вказані наслідки ОСОБА_1 був повідомлений в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025. Разом з цим, скаржником станом на дату винесення даної ухвали не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду від 03.11.2025.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 про повернення заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами по справі №916/3046/25 підлягає поверненню скаржнику.
Відповідно до ч. 8 ст. 260 ГПК України копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу.
Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Повернути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 про повернення заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами по справі №916/3046/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран