Справа № 161/21132/24 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В.
Провадження № 22-ц/802/1228/25 Доповідач: Осіпук В. В.
18 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Здрилюк О. І., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,
представника відповідача Шегедин Н. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Шегедин» про усунення перешкод у користуванні майном, за апеляційною скаргою відповідача Фермерського господарства «Шегедин» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2025 року,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом.
Покликалася на те, що вона є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стверджувала, що 30 липня 2018 року між нею та відповідачем ФГ «Шегедин» було укладено договір оренди вищевказаного нежитлового приміщення на строк до 25 липня 2021 року. Після чого 01 серпня 2018 року, відповідно до акту приймання-передачі, це приміщення було передано у користування відповідачу. Строк дії даного договору в 2021 році згідно його умов було пролонговано на новий строк до 19 липня 2024 року.
Також вказувала, що вона 03 травня 2024 року засобами поштового зв'язку надсилала на адресу ФГ «Шегедин» лист-повідомлення про небажання продовження терміну дії зазначеного вище договору та про необхідність повернення відповідачем орендованого ним нежитлового приміщення. Однак, останній відмовляється звільняти приміщення, чим порушує її право на користування цим майном.
Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просила суд зобов'язати відповідача ФГ «Шегедин» звільнити нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 500 кв.м., та стягнути з відповідача ФГ «Шегедин» на свою користь понесені судові витрати.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2025 року позов задоволено.
Зобов'язано ФГ «Шегедин» звільнити нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 500 кв.м.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Вважаючи вказане рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, постановленим з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, відповідач ФГ «Шегедин» подав апеляційну скаргу, у якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити та відшкодувати понесені судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, не врахував той факт, що договір орендарем не підписаний, а тому безпідставно вважав укладеним договір оренди нежитлового приміщення від 30 липня 2018 року, на що посилався позивач як на підставу задоволення своїх вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам матеріального і процесуального права, просив залишити його без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу без задоволення. Вказував, що його довіритель неодноразово пропонувала відповідачу звільнити належне їй приміщення у добровільному порядку та врегулювати спір мирним шляхом, однак всі дії останнього свідчать про його намагання й надалі користуватися даним об'єктом нерухомості без будь-яких на це правових підстав, порушуючи цим самим право позивача на вільне користування належним їй на праві власності майном.
Позивач та її представник, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Від представника позивача на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Суд ухвалив розгляд справи проводити без участі позивача та її представника.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявні правові підстави для захисту прав позивача в обраний нею спосіб, а саме усунення перешкод у користуванні належним їй на праві власності нежитловим приміщенням шляхом зобов'язання відповідача звільнити даний об'єкт нерухомості, у зв'язку із закінченням строку дії укладеного між ними договору оренди приміщення.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Встановлено, що відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 98640951 від 27 вересня 2017 року позивачу ОСОБА_1 належить право власності на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 05).
До позовної заяви ОСОБА_1 було додано копії договору оренди нежитлового приміщення від 30 липня.2018 року та акта приймання-передачі даного нежитлового приміщення від 01 серпня 2018 року, зі змісту яких вбачається, що остання передала в оренду відповідачу ФГ «Шегедин» нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме частину офісного приміщення, загальною площею 500 кв.м (а. с. 6-8).
Згідно з п. п. 3.1, 3. 3. вказаного вище договору термін оренди нежитлового приміщення був встановлений з 01 серпня 2018 року по 25 липня 2021 року, а у випадку відсутності заперечень сторін даний договір вважається автоматично пролонгований на такий же термін.
Також встановлено, що вищезазначені договір оренди нежитлового приміщення від 30 липня 2018 року та акт приймання-передачі даного об'єкта нерухомості від 01 серпня 2018 року не підписані представником орендаря ФГ «Шегедин» - Шегединим В. Й.
Зі змісту наявної в матеріалах справи копії листа, надісланого 03 травня 2024 року позивачем ОСОБА_1 на адресу відповідача ФГ «Шегедин», слідує, що остання заперечує щодо продовження терміну дії договору оренди нежитлового приміщення від 30 липня 2018 року та просить звільнити приміщення до 19 липня 2024 року (а. с. 9 - 12).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Шегедин Н. М. пояснила, що уповноваженою особою ФГ «Шегедин» договір оренди нежитлового приміщення від 30 липня 2018 року не підписаний, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов цього договору, а належним позивачу приміщенням відповідач користується з липня 2023 року на підставі усної домовленості між ними. Також вказувала, що з 01 квітня 2024 року позивач чинить перешкоди ФГ «Шегедин» у користуванні спірним приміщенням, чим завдає йому значних збитків.
Крім того, з приєднаних до матеріалів справи доказів встановлено, що з метою повернення майна господарства співвласник ФГ «Шегедин» - ОСОБА_3 у квітні 2024 року зверталась з відповідними листами до Торчинської сільської ради, Волинської ОДА, Луцького районного управління ГУНП у Волинській області та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (а. с. 87-92).
Відповідно до статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга статті 207 ЦК України).
Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій статті 628 ЦК України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до статті 793 ЦК України (у редакції, яка діяла на час укладення оспорюваного правочину) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Загальною істотною умовою цього договору є предмет договору. Також істотними умовами договору оренди є плата, яка стягується з наймача за користування майном (орендна плата) та строк дії договору.
Разом з тим, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Встановлено, і це підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що договір оренди нежитлового приміщення від 30 липня 2018 року, на підставі якого позивач звернулася в суд з вимогою про усунення перешкод у користуванні цим об'єктом нерухомості, відповідач ФГ «Шегедин» не підписував та істотних умов цього договору не погоджував, відповідно, волевиявлення з його боку на вчинення даного правочину не було.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт виконання умов вищевказаного договору сторонами з 2018 року, а саме сплату відповідачем орендної плати позивачу за використання спірного об'єкта нерухомості і отримання останнім такої плати.
Враховуючи наведене, на думку колегії суддів, відсутні підстави вважати вказаний вище договір оренди нежитлового приміщення від 30 липня 2018 року укладеним.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин справи дає підстави вважати, що позивачем ОСОБА_1 , всупереч вимог статей 12, 81 ЦПК України, не було доведено обставин, на які вона посилалася як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, а також не надано суду належних та допустимих доказів на їх підтвердження.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, наведених обставин та положень закону не врахував, неповно з'ясував обставини справи та не надав належної правової оцінки обраного позивачем способу захисту порушеного права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Крім того, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що власник, майно якого вибуло з його законного володіння за неукладеним договором, може захистити своє майнове право шляхом пред'явлення віндикаційного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
Згідно із п. 4 ч .1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню з постановленням у справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, сплачений відповідачем ФГ «Шегедин» за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 4542 грн підлягає відшкодуванню позивачем ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389-390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства «Шегедин» задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Шегедин» про усунення перешкод у користуванні майном відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Шегедин» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4542 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді