Справа № 761/48573/25
Провадження № 1-кс/761/30757/2025
22 листопада 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу застосованого до підозрюванної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Донецької області, міста Макіївка, громадянки України, одруженій, яка не працює та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022100020003255 від 29.09.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 КК України,
Слідчий обґрунтовує клопотання тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100020003255 від 29.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ст. 356 КК України, за підозрою учасників злочинної організації ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлені досудовим розслідування час та місці, але не пізніше серпня 2021 року, більш точної дати в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , не маючи постійного джерела отримання доходів, діючи умисно, переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного особистого збагачення та заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), організували та очолили стійке об'єднання - злочинну організацію, до складу якої залучили осіб з найближчого оточення, а саме ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , а також ОСОБА_13 , яка не входила до складу злочинної організації, однак своїми діями сприяла вчиненню злочинів та інших невстановлених осіб.
Для досягнення злочинного задуму ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у невстановлений період часу, усвідомлюючи, що обрана діяльність є протиправною та має високий ступінь ризику, так як може бути викрита працівниками правоохоронних органів, розробили план незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), чітко розподіливши функції та обов'язки кожного з учасників злочинної організації.
Згідно з цим планом, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підшуковували осіб з числа незахищених верств населення, які володіють нерухомістю на території міста Києва, після чого шляхом обману під виглядом волонтерської діяльності за допомогою інших учасників злочинної організації заволодівали правовстановлюючими документами та забезпечували нотаріальне посвідчення переоформлення права власності на відповідну нерухомість у нотаріусів.
Розроблений ОСОБА_8 та ОСОБА_9 план злочинних дій був відомий всім її учасникам, що діяли відповідно до відведених їм злочинних функцій, підкоряючись під час злочинної діяльності організаторам злочинної організації ОСОБА_15 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що виразилось у свідомому, беззаперечному виконанні усіх їх вказівок.
Розробивши злочинний план та схему вчинення злочинів, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дійшли висновку, що для здійснення свого злочинного задуму необхідно залучити осіб, які поділяють їх незаконні інтереси і прагнуть до швидкого збагачення та спільно з ними і під їх керівництвом, виявлять бажання взяти участь у діяльності злочинної організації.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше серпня 2021 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залучили до складу злочинної організації невстановлену досудовим розслідуванням кількість осіб, серед яких зокрема:
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; а також інших, на даний час невстановлених осіб, які мали виконувати конкретні ролі, спрямовані в цілому на реалізацію вказаного плану, відомого усім учасникам злочинної організації та розподілили між ними функції.
Метою злочинної організації було незаконне збагачення за рахунок коштів, отриманих шляхом обману від потерпілих.
ОСОБА_14 - виконавець, яка являючись активним учасником злочинної організації, виконувала наступні обов'язки:
- під виглядом волонтерської діяльності спільно з ОСОБА_9 входила у довіру потенційних потерпілих шляхом придбання для останніх продуктів харчування, алкогольних напоїв тощо;
- здійснювала прибирання об'єктів нерухомості перед показом потенційним покупцям;
- брала участь разом з ОСОБА_9 у вивезенні речей з квартир;
- безпосередньо була присутня під час укладання договорів купівлі продажу та посвідченні договорів щодо відчуження нерухомого майна;
- уклала фіктивний шлюб з ОСОБА_16 з метою подальшого заволодіння його нерухомим майно, а саме квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- надавала особисті документи для оформлення заповітів та довіреностей на її ім'я від потерпілих або від їх померлих родичів з метою подальшого оформлення купівлі - продажу об'єктів нерухомого майна, яке належало потерплілим.
Підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з електронних комунікаційних мереж щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , у ході яких отримано відомості про спілкування між учасниками злочинної організації, де під час розмов ОСОБА_9 надавав вказівки безпосередньо ОСОБА_10 щодо підшукування покупців та ОСОБА_5 щодо підшукування об'єктів нерухомого майна, власники яких зловживають алкогольними напоями та інші. ОСОБА_8 надавав вказівки безпосередньо ОСОБА_13 та ОСОБА_12 щодо не виявлення їх та зв'язку між ними та їх незаконної спільної діяльності правоохоронними органами тощо;
- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, які перебувають у володінні ОСОБА_9 , а також облікових записів та усіх програмних продуктів «WhatsApp», «Vider», «Skype», у ході яких отримано аудіо, відео та фотозображення, які підтверджують злочинну діяльність останнього, а саме наявність в телефоні ОСОБА_9 фотозображень та файлів нотаріальних бланків стосовно об'єктів нерухомого майна, а також відеозаписи потенційних потерпілих, які повідомлять адресу проживання та ПІБ;
- матеріалами тимчасового доступу до речей та документів, що перебувають у володінні операторів мобільного зв'язку: ПрАТ «ВФ України», ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «Київстар». В ході огляду вилученої на підставі ухвали інформації, яка перебуває у володінні операторів мобільного зв'язку, отримано інформацію, що абонентські номери ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , перебували в місці укладення договорів купівлі - продажу об'єктів нерухомого майна та після;
- матеріалами тимчасового доступу до речей та документів, що перебувають у володінні Державного підприємства «Національні інформаційні системи», на яких міститься інформація про перелік осіб, які здійснювали пошукові запити на отримання інформаційної довідки або формували її з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресами: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , з відповідними датами таких запитів;
- відповіддю від ТОВ «ЄМАРКЕТ УКРАЇНА», «Rieltor.ua» та «Dom.ria», про розміщення оголошень ОСОБА_10 щодо продажу квартир, що розташовані за адресами: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , ОСОБА_10 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 ;
- висновками почеркознавчих експертиз щодо автентичності підписів щодо оформлення заповіту;
- протоколами допитів потерпілих та протоколами впізнання за фотознімками ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . В ході допиту потерпілих було встановлено, що ОСОБА_9 , представляючись підставними даними, а саме ОСОБА_20 разом з ОСОБА_5 входили у довіру до потерпілих, представлялись волонтерами, вмовляли здійснити продаж житла та обіцяли, що допоможуть придбати дешевше житло та віддадуть кошти. У результаті чого, після продажу об'єктів нерухомого майна потерпілі залишались без житла та грошей вони не отримували;
- протоколами допитів свідків та протоколами впізнання за фотознімками ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та інших, встановлено факти, які підтверджують, що ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , дійсно приходили до потерпілих, входили до них у довіру, приймали участь в показах квартир потенційним покупцям, а також приймали участь у вивезенні потерпілих з місць свого проживання;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
31.01.2025 у рамках №12023100040001756 від 12.05.2023 учасникам організованої групи повідомлено про підозру вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 5 ст. 190 КК України:
З урахуванням зібраних доказів 20.11.2025 учасникам злочинної організації в рамках кримінального провадження №12022100020003255 від 29.09.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
У вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 підозрюється ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Донецької області, міста Макіївка, громадянка України, українка, одружена, яка не працює та проживає за адресою: АДРЕСА_11 , раніше не судима.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13.03.2025 задоволено апеляційну скаргу прокурора та відносно підозрюваної ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30.03.2025 з одночасним визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень.
26.03.2025 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва підозрюваній ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали визначено до 30 квітня 2025 року, з одночасним визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень.
11.04.2025 ОСОБА_5 звільнено з-під варти у зв'язку з внесенням застави.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.07.2025 строк досудового розслідування продовжено до десяти місяців, тобто до 31.11.2025.
Слідчий зазначає, що підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 є наявність ризиків а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, продовжити вчиняти злочини проти власності, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи викладене слідчий просить слідчого суддю задовольнити клопотання.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив слідчого суддю його задовольнити.
Захисники в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечили, мотивуючи це відсутністю ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Підозрювана в судовому засіданні підтримала позицію свого захисника.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, захисників, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100020003255 від 29.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ст. 356 КК України, за підозрою учасників злочинної організації ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 КК України.
У вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 підозрюється ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Донецької області, міста Макіївка, громадянка України, українка, одружена, яка не працює та проживає за адресою: АДРЕСА_11 , раніше не судима.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13.03.2025 задоволено апеляційну скаргу прокурора та відносно підозрюваної ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30.03.2025 з одночасним визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень.
26.03.2025 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва підозрюваній ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали визначено до 30 квітня 2025 року, з одночасним визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень.
11.04.2025 ОСОБА_5 звільнено з-під варти у зв'язку з внесенням застави.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.07.2025 строк досудового розслідування продовжено до десяти місяців, тобто до 31.11.2025.
Зміна запобіжного заходу охоплюється терміном «застосування запобіжного заходу». Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанови від 18.12.2018 у справі №628/969/18 та від 28.03.2019 у справі №286/1695/18). У зв'язку з чим питання про зміну запобіжного заходу вирішується в порядку, передбаченому для його застосування, з врахуванням вимог статті
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 є наявність ризиків а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, продовжити вчиняти злочини проти власності, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований в тому числі й до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкція кримінального правопорушення за частиною 2 статті 255 Кримінального кодексу України, передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що відповідно до частини 6 статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Тому в органу досудового розслідування є підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_5 може не виконувати покладені на неї процесуальні обов'язки, а також можуть виникнути ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Водночас слідчому судді під час вирішення вказаного питання не надається весь обсяг доказів, зібраних під час досудового розслідування та дані щодо джерел їх отримання. Такі матеріали мають надаватися суду при судовому провадженні відповідного кримінального провадження та саме на цій стадії, передбачено здійснення оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як вбачається з матеріалів, наданих слідчому судді, доказів, які пов'язують підозрювану ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 КК України, достатньо аби виправдати подальше розслідування та змінити запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою.
Сукупність наданих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 КК України є обґрунтованою, що дає підстави для зміни запобіжного заходу на тримання під вартою без права внесення застави з метою здійснення подальшого розслідування.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Водночас при вирішенні питання про доцільність зміни запобіжного заходу на тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя повинен переконатися, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та відсутність обставин, які є підставою для застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Метою застосування запобіжного заходу (в тому числі у виді тримання під вартою) є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам кримінального провадження (стаття 177 КПК). Такі ризики закон пов'язує зі спробами переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК покладає на прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Заявлений прокурором ризик переховування обвинуваченого є обґрунтований з огляду на таке: ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 КК України, санкція ч.2 статті 255 ККУ відносить перший інкримінований злочин до особливо тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років; санкція ч.5 ст. 190 КК України відносить даний інкримінований злочин до особливо тяжких та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при встановленні ризику переховування, однак в сукупності з іншими обставинами. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі Becciev v. Moldova, §58).
Ризик, передбачений п.1 частини 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину корисливої спрямованості, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, тому розуміючи тяжкість та невідворотність настання подальшого покарання, у разі визнання останньої винною, неможливість ухилитись від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду всіма наявними засобами та способами, та таким чином перешкоджати подальшому досудовому розслідуванню.
Крім того, підозрювана ОСОБА_32 не є військовозобов'язаною та може безперешкодно виїхати за межі території України та ухилятись таким чином від суду і перешкоджати подальшому судовому розгляду кримінального провадження.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, матиме можливість знищити, змінити, спотворити, або приховати речові докази які можуть доводити її причетність до вчинення кримінального правопорушення, а також матиме доступ до осіб, яким можуть бути відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, що безапеляційно доводять вину підозрюваного, відтак обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити ізолювання останньої від спілкування з даними особами.
Наявний ризик, передбачений п.3 частини 1 ст. 177 КПК України -незаконний вплив на свідків та потерпілих в даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 матиме можливість впливати на свідків, та потерпілих з метою зміни останніми вже наданих показань та ухилення таким чином від кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_5 в ході виконання слідчих дій, на вимогу КПК України, отримала копії ряду документів, які нададуть останній можливість безпосередньо, або за участі інших осіб фізично та психологічно вплинути на свідків та потерпілих, що призведе до зміни показів вже допитаних осіб та відмови давати покази ще невстановлених в ході досудового слідства очевидців подій злочинів. Вказаний ризик підтверджується тим, що як повідомив захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні, частина потерпілих написали заяви про відсутність претензій до ОСОБА_5 , у яких зазначили, що відчуження належного їм на праві власності нерухомого майна відбулося добровільно, їх права при цьому не порушені.
На даний час підозрювана ОСОБА_5 може продовжити свою кримінально-протиправну діяльність та вчинити новий умисний злочин, враховуючи, що остання підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, офіційно ніде не працевлаштована, а отже не має стабільного доходу. Вказане підтверджується тим, що відповідно до протоколу затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину від 20.11.2025 року, ОСОБА_5 було затримано. Як вбачається із протоколу огляду місця події від 21.11.2025 року, у підозрюваної було вилучено ряд документів, банківські картки та грошові кошти в сумі 12 800 доларів США та 500 грн.
При вирішенні питання щодо зміни запобіжного заходу в вигляді застави на тримання під вартою, cуд з врахуванням обставин цього провадження виходить з такого: (1)завдань кримінального провадження, мети застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, запобіжних заходів; (2)фактичних обставин, що стали підставою для висновку про наявність ризику, що вплинуло на вибір конкретного виду запобіжного заходу та умов його застосування стосовно обвинуваченого; (3)обставин порушення підозрюваним процесуального обов'язку, покладеного судом; (4)презумпції поступового збільшення суворості запобіжного заходу стосовно підозрюваного (обвинуваченого) у разі порушенням ним умов раніше застосованого запобіжного заходу; (5)ефективності застосування запобіжного заходу з врахуванням фактичних обставин; (6)співвідношенні ефективності запобіжних заходів у вигляді застави та тримання під вартою в контексті обставин цього провадження.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття2 КПК).
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (частина1 статті131КПК). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених частиною1 статті 177 КПК.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею177 (частина 1 статті184КПК).
Встановлений законом обов'язок слідчого судді, суду визначити розмір застави в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою. Тримання під вартою не застосовується у зв'язку з внесенням застави у розмірі, визначеному судом.
Отже, законодавцем визначено, що за умови внесення застави в певному розмірі вона (застава) за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою. Інші запобіжні заходи (в тому числі домашній арешт) в цьому випадку не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження на тому ж рівні що й тримання під вартою.
Вирішуючи питання про співвідношення домашнього арешту, застави та тримання під вартою суд зазначає наступне.
Цілодобовий домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов'язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного. У цьому контексті цілодобовий домашній арешт є «несуворою» формою ізоляції підозрюваного. Цілодобовий домашній арешт не зможе у цьому випадку ефективно запобігти ризику ухилення від суду з огляду на описану вище поведінку обвинуваченого.
Крім цього, виходячи з системного аналізу норм, що містяться в статтях 178, 181, 183 КПК, суд дійшов висновку, що встановлення ізоляції підозрюваної може бути здійснено шляхом застосування домашнього арешту, а не тримання під вартою, за злочин, який передбачає (1) позбавлення волі, але не передбачає можливість тримання під вартою, чи (2) за умови, що наявність пом'якшуючих (позитивних) обставин в розумінні статті 178 КПК чи/та характеристик злочину, не дозволяють застосувати до особи тримання під вартою.
Разом з тим, такі обставини відсутні у цьому провадженні.
Таким чином, враховуючи та узагальнюючи вищевикладене, застосування щодо підозрюваної ОСОБА_5 менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не зможе запобігти вищевказаним ризикам, оскільки лише перебування ОСОБА_5 під вартою зможе забезпечити запобігання можливості переховування останньої від органів розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому та інших кримінальних провадженнях та перешкоджати іншим чином.
Суд відповідно до частини 1 статті 178 КПК враховує такі фактичні дані: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає про необхідність зміни на цій стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою без права внесення застави, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання слідчого судді, таке обмеження права ОСОБА_5 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Менш суворий запобіжний захід на цій стадії досудового розслідування може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків) і руху кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об'єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
Враховуючи вид та розмір покарання, cуд вважає, що лише тримання під вартою як запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи наявність вищевказаних ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлений факт того, що раніше застосований запобіжний захід у вигляді застави з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, не забезпечує належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу з застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки інший, менш суворий запобіжний захід, у даному випадку, не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При цьому, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею, та щодо злочину, передбаченого статтею 255 Кримінального кодексу України.
Отже, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави, оскільки встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні, зокрема, злочину, передбаченого ч.2 ст.255 КК України (створення злочинної організації та керівництво),
Виходячи з вимог ст. 219 КПК України, слід визначити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 у межах строку досудового розслідування, тобто до 30.11.2025.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 194, 200, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу застосованого до підозрюванної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Донецької області, міста Макіївка, громадянки України, одруженій, яка не працює та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022100020003255 від 29.09.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 КК України - задовольнити.
Змінити запобіжний захід у вигляді застави, застосований до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12022100020003255 від 29.09.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 КК України на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави, відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Донецької області, міста Макіївка, громадянки України, одруженій, яка не працює та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 30.11.2025 року.
Заставу у розмірі 908 400 грн., що внесена за підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 13.03.2025 року - повернути заставодавцю.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником, протягом п'яти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга.
Суддя: