Справа №760/29146/25 1-кп/760/3665/25
17 листопада 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору, можливості призначення судового розгляду, клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.111, ч. 3 ст. 436-2 КК України, у кримінальному провадженні №22023101110000373 від 25.04.2023 року, -
На розгляд Солом'янського районного суду м. Києва надійшло кримінальне провадження №22023101110000373 від 25.04.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.111, ч. 3 ст. 436-2 КК України, в якому ухвалою суду було призначено підготовче судове засідання.
В підготовчому судовому засіданні захисником ОСОБА_7 було заявлено клопотання про повернення обвинувального акта прокурору у даному кримінальному провадженні через наявні недоліки реєстру матеріалів кримінального провадження №22023101110000373 від 25.04.2023 року.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання свого захисника, просив повернути обвинувальний акт прокурору.
Прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання захисника, вважав його необґрунтованим, зокрема, зазначив, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні відповідає вимогам КПК України.
Дослідивши матеріали справи № 760/29146/25, провадження № 1-кп/760/3665/25, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;
9) дату та місце його складення та затвердження.
Суд також виходить з того, що згідно з ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу, а відповідно до ч.1 ст.315 КПК України суд проводить підготовку до судового розгляду під час підготовчого судового засідання, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, зокрема, щодо повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Виходячи з наведених приписів чинного законодавства, повноваження суду повернути прокурору обвинувальний акт має своєю підставою не формальну невідповідність цього акта вимогам закону, а наявність в ньому саме таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд. Крім того, недоліки реєстру матеріалів кримінального провадження не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що вказане в клопотанні захисника ОСОБА_7 як невідповідність реєстру матеріалів кримінального провадження №22023101110000373 від 25.04.2023 року вимогам КПК України не є тими недоліками, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Судом у підготовчому судовому засіданні встановлено, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.
Судом також встановлено, що підстави для прийняття рішень, передбачених пп.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, відсутні, кримінальне провадження підсудно Солом'янському районному суду м.Києва і з урахуванням приписів законодавства України має розглядатися колегією суддів у відкритому судовому засіданні з викликом в судове засідання прокурора, обвинуваченого, захисника.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_5 було подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 діб без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав своє клопотання та вважав за доцільне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, зокрема, зазначивши, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 наявні передбачені ст. 177 КПК України ризики, які вказують на те, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На думку прокурора, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим вище, що підтверджується викладеними в клопотанні обставинами.
Обвинувачений ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_7 заперечували проти продовження строку тримання під вартою, просили змінити запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт.
Суд, дослідивши матеріали справи №760/29146/25, заслухавши позицію прокурора, обвинуваченого, захисника, дійшов наступного висновку.
Суд виходить з чч.1, 2 ст. 29 Конституції України, відповідно до яких кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Як передбачено ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Частиною 1 ст.184 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити:
1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;
2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;
5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів;
7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Крім того, ч.3 ст.199 КПК України встановлено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд виходить з того, що на даному етапі розгляду кримінального провадження суд не вправі визнавати особу винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, водночас суд доходить висновку, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.111, ч. 3 ст. 436-2 КК України, є вірогідною та достатньою для продовження щодо нього запобіжного заходу.
Суд також виходить з того, що за своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій, перелік яких визначений ч.1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Згідно з практикою ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
З урахуванням вищенаведеного, суд доходить до висновку, що прокурором у клопотанні про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 в цілому дотримано вимоги ч.1 ст.184 КПК України щодо клопотань слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, в т.ч. викладено обставини, що дають підстави висунути обвинувачення щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст.111, ч. 3 ст. 436-2 КК України, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; викладено обставини, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність ризиків переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, і є посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів тощо.
Суд також доходить висновку, що прокурором дотримано вимог ч. 3 ст.199 КПК України і в судовому засіданні, зокрема, доведено, що існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_6 під вартою, не зменшилися, а саме ризик переховуватися від суду, про що свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, що полягає в позбавленні волі, в тому числі, на строк 15 років або в довічному позбавленні волі з конфіскацією майна, відсутність міцних соціальних зв'язків; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки останні не допитані під час судового розгляду.
Суд також ураховує, що розгляд даного кримінального провадження по суті ще не розпочато.
Вищенаведене, на думку суду, також унеможливлює застосування щодо обвинуваченого інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, оскільки такі заходи не забезпечать як запобігання встановленим судом ризикам, так і виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України, можуть негативно вплинути на перебіг судового розгляду даного кримінального провадження, а тому вважає обґрунтованим продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою без визначення розміру застави на підставі ч.6 ст.176 КПК України та абз.8 ч.4 ст. 183 КПК України.
На думку суду, продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, в даному випадку, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Виходячи із змісту ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів.
На підставі викладеного та керуючись ст.29 Конституції України, стст.176-178, 183, 184, 291, 315 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору в кримінальному провадженні №22023101110000373 від 25.04.2023 року - відмовити.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні №22023101110000373 від 25.04.2023 року на 18.12.2025 року о 16 год. 40 хв. даною колегією суддів у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань за адресою: м.Київ, вул.Максима Кривоноса, 25, з викликом прокурора, обвинуваченого, захисника.
Клопотання прокурора Київської міської прокуратури м.Києва ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Продовжити тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 01.01.2026 року включно, без визначення розміру застави.
Визначити строк дії ухвали до 24 год. 00 хв. 01.01.2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3