СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/23989/25
пр. № 2/759/10378/25
28 листопада 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каршеринг Сольюшинз" до ОСОБА_1 про відшкодування збитків та стягнення неустойки,-
10.10.2025 р. до суду надійшов вказаний позов, в якому позивач просив стягнути з відповідача збитки, завдані дорожньо-транспортною пригодою та неустойку за договором каршерінгу, а також судовий збір по справі та витрати на првову допомогу.
Ухвалою суду від 14.10.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с.83).
Відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, які повернуто до суду з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с.85,86).
Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направила.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судом встановлено, що 04.02.2022 року між ТОВ «Каршеринг Сольюшинз», як наймодавцем, та відповідачем, як наймачем, було укладено договір каршерингу, шляхом приєднання ОСОБА_1 до договору публічної оферти на короткостроковий прокат автомобіля (каршерінг) ТОВ «Каршеринг Сольюшинз», текст якого розміщено на сайті getmancar.com.ua, шляхом проведення відповідної процедури реєстрації.
Відповідно до п. 3.4 договору встановлення мобільного додатку, надання даних необхідних для реєстрації в якості користувача на сайті та/або в мобільному додатку Getmancar, вважається беззастережним схваленням особою умов даного договору у повному обсязі та наміром використовувати послуги каршерінгу, прокату автомобіля, згідно умов цього договору.
Відповідно до п. 4.4 договору особа не може (не має можливості) завершити або розпочати реєстрацію, не прийнявши умови даного договору в цілому шляхом проставлення галочки в чек-боксі «Погоджуюсь з договором оферти та умовами сервісу» на сайті або в мобільному додатку Getmancar. Проставлення галочки в чек-боксі «Погоджуюсь з договором оферти та умовами сервісу» та натискання кнопки продовжити» в мобільному додатку або на сайті є фактичним підписання даного договору особою.
Відповідно до п. 4.3.3. договору продовження реєстрації, така особа: пункт 4.3.3.1 приймає умови договору, проставляючи відмітку в чек-боксі (галочку) та підтверджує наявність діючого, непростроченого водійського посвідчення, яке дозволяє керувати автомобілями до 3,5 т. (категорія В), та досягнення віку 18 років.
Пунктом 4.3.3.3 договору визначено, що при реєстрації та використання сервісів «ДІЯ» та/або «BankID», особа додає скан чи фото копії, чи дані документів вказаних у п. п. 4.3.3.2.1 та 4.3.3.2.3 даного договору, в тому числі, дані цих документів через вказані сервіси, а також додає власне фото обличчя селфі.
Відповідачем додано дані власного водійського посвідчення та паспорту. Також додано власне фото обличчя (селфі).
Таким чином, відповідачем виконано умови частини другої статті 642 ЦК України щодо вчинення дії відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, які засвідчують його бажання укласти договір.
Згідно з умовами пункту 4.7 договору після надання особою даних необхідних для реєстрації про які зазначено у даному договорі, виконавець проводить перевірку особи та наданих нею даних і документів якомога швидше, але не довше ніж за 48 годин, і в цей же строк (термін) на основі наданої особою інформації, отриманої виконавцем від третіх осіб, приймає рішення про можливість допуску особи («схвалення») та користування нею сервісом каршерінгу (прокату авто) в якості користувача чи відмову. Про прийняте рішення Виконавець інформує особу будь-яким зручним для виконавця способом. У випадку необхідності отримання додаткової перевірки даних, термін може бути подовжено.
Пунктом 5.5.2 договору визначено, що право виконавця, яким виступає позивач: «змінити цей договір в односторонньому порядку. При цьому виконавець повідомляє користувача про такі зміни шляхом розміщення нової редакції договору оферти на сайті, в мобільному додатку Getmancar, в тому числі у вигляді посилання. Додатково, виконовець має право відправити повідомлення про зміну договору та або видання нової редакції через sms, email, мобільний додаток Getmancar. Нова редакція цього договору або зміни вступають в силу з моменту їх розміщення на сайті або в мобільному додатку Getmancar. Користувач приймає нові умови або нову редакцію договору будь-якою з наведених дій: приєднання банківської карти, початку поїздки, завершення реєстрації, або натисканням кнопки «ознайомлений» в мобільному додатку Getmancar;».
02.04.2024 року ОСОБА_1 о 12 год. 15 хв. було здійснено бронювання автомобіля «VW Jetta» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено його огляд та з 12:16 год. взято в коростування, що підтверджується деталізацією замовлення (поїздки), в якому чітко відображено дату, час, інформацію про автомобіль, тариф, пробіг.
Під час поїздки ОСОБА_1 потрапила в ДТП.
П. 17 договору каршергінгу передбачені дії наймача при настанні випадку пошкодження автомобіля, виявлення пошкодження автомобіля, потрапляння в ДТП.
Як зазначив позивач відповідач ОСОБА_1 вимоги п. 17 вказаного договору були виконані, ДТП було оформлене належним чином. Відносно відповідача було складено протокол та постановою Солом'янського районного суду м. Києва у справі 760/8592/24 , ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є встановленою.
Згідно умов пункту 5.1.5. Договору каршерінгу, користувач зобов'язаний компенсувати виконавцю, тобто позивачу, збитки (шкоду), що виникли в результаті порушення користувачем будь-яких гарантій чи зобов'язань за цим Договором. Розмір збитку (шкоди) визначається самим виконавцем в двосторонньому порядку або за допомогою оцінки станції технічного обслуговування, експерта та/або оцінювача чи страхової компанії. Користувач беззастережно погоджується :відшкодувати Виконавцеві збитки (шкоду), визначені відповідно до умов цього пункту даного Договору протягом 7 (семи) днів з дня направлення Виконавцем відповідної вимоги користувачу у тому числі, але не виключно шляхом направлення вимоги на електронну пошту користувача. Виконавець на свій власний розсуд обирає шлях оцінки розміру завданих збитків (шкоди), з чим користувач беззастережно погоджується.
З метою визначення розміру понесених матеріальних збитків, завданих у результаті пошкодження автомобіля, а також ремонту автомобіля, позивач звернувся до СОЦ - оцінювача ОСОБА_2 , яким було проведено експертне дослідження, та за результатами якого було складено звіт № 2091 від 02.06.2025 р. про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «VW Jetta» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок пошкодження при ДТП складає 430 259,98 грн.
Відповідно до п. 18.1. Договору каршерінгу Наймач має право придбати, за окрему плату, у Виконавця, додаткову послугу, «зменшення відповідальності», для зменшення розміру своєї відповідальності перед Виконавцем при будь-якому Пошкодженні Автомобіля.
Під час поїздки 02.04.2024.року, відповідачем було підключено функцію «зменшення відповідальності» .
Відповідно до п. 21.2.1. договору каршерінгу, у разі заподіяння шкоди (пошкодження) каршерінговому (прокатному) автомобілю в результаті ДТП, що сталася незалежно від наявності чи відсутності провини користувача, обопільної провини користувача і іншого (інших) учасника (ів) дорожньо-транспортного руху та/або відсутності винної особи, та належного оформлення пошкодження, відповідно до умов п. 17.2. за обов'язкової умови відсутності обставин, викладених в п. 21.4 даного договору, відповідальність користувача обмежується виплатою на користь виконавця, «суми обмеження відповідальності» у наступному розмірі: 21.2.1.1. 30000,00 грн.», якщо якщо загальна сума шкоди не перевищує 70000,00 грн. та користувач підключив функцію "зменшення відповідальності" в порядку встановленого розділом 18 даного договору відсутні обставини визначені п. 21.4 даного догвоору то сума обмеження відповідальності складає 7500,00 грн плюс додатково 25% від суми збитків в частині, щ перевищує 70000,00 грн.
Оскільки ДТП оформлено належним чином , ОСОБА_3 під час поїздки придбала додаткову послугу "зменшення відповідальності".сума збитків, що підлягає стягненню з відповідачки становить 97565,00 грн., та розраховується за флормолою та умов договору : 7500,00 грн (сума обмеження відповідальності) + (430259,98 -70000,00) Х 25%.
Відповідно до пункту 21.2.18 договору у разі несплати та/або неповної оплати тлстувачем суми боргу, в тому числі викликаного пошкодження автомобіля, порушенням умов договору, протягом 10 (десяти) календарних днів з дня направлення Виконавцем Користувачу відповідної вимоги за адресою (електронної пошти, sms повідомлення, Viber, Telegram, What's Арр, адресою реєстрації та/або фактичного місця проживання) наведеною Користувачем при його реєстрації (згідно зазначених даних та даних доданих документів), грошових коштів, Користувач додатково сплачує на користь Виконавця штраф у розмірі 10 000, 00 (десяти тисяч) гривень.
За змістом п.4 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з пунктом 1 частини другоїстатті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першоїстатті 626 Цивільного кодексу Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першоюстатті 628 Цивільного кодексу Українивстановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписамистатті 629 Цивільного кодексу Українидоговір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першоїстатті 633 Цивільного кодексу Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно з частиною першоюстатті 634 Цивільного кодексу Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до положеньстатті 787 Цивільного кодексу Україниза договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у володіння та користування за плату на певний строк.
Договір прокату є договором приєднання. Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату. Типові умови договору прокату не можуть порушувати прав наймачів, встановлених законом.
Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору, є нікчемними .
Договір прокату є публічним договором.
Відповідно достатті 788 Цивільного кодексу Українипредметом договору прокату є рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб. Предмет договору прокату може використовуватися для виробничих потреб, якщо це встановлено договором.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно достатті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першоюстатті 611 Цивільного кодексу Українивстановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частин першої - третьоїстатті 22 Цивільного кодексу Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частини другоїстатті 1166 Цивільного кодексу Україниособа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до положень статті 1192 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач не скористався своїми правами, передбачені ст. 76-83, 174, 191 ЦПК України та не надав суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Обставини наведені в позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачем. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності", тому оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Щодо витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
В обгрунтування понесених витрат, пов'язаних з розглядом справи в розмірі 6000,00 грн., представник позивача надав до суду договір про надання правової допомоги від 02.07.2025 р., акт від 09.10.2025 р. № 09/10-25 до договору про надання правової допомоги від 02.07.2025 р., ордер, свідоцтво.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами такої діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є не значної складності, досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 4000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
Керуючись: ст. 11, 22, 202, ч.1 ст.549, ч.3 ст.551, 610, 611, 626, 629, 633, 634, 787, 788 ЦК України, ст.12,13,79,81,89,133,141,247,259,263,264-265,273,354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Каршеринг Сольюшинз" до ОСОБА_1 про відшкодування збитків та стягнення неустойки, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каршеринг Сольюшинз" відшкодування збитків та стягнення неустойки в розмірі 107 565,00 грн за Договором каршерінгу від 02.04.2024 р., судовий збір в розмірі 3 028,00 грн., витрати пов'язані з розглядом справи на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4 000,00 грн., а всього разом 114 593 (сто чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Каршеринг Сольюшинз", ЄДРПОУ 44344456, місцезнаходження: пр. О. Поля, буд.84, прим.63, м.Дніпро, 49000;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Бабич Н.Д.