Справа № 758/14690/24
20 жовтня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Годованюк Ю.Р., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя
У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебувала справа за позовом ОСОБА_2 (надалі за текстом - позивач) до ОСОБА_3 (надалі за текстом - відповідач), третя особа: ОСОБА_4 (надалі за текстом - третя особа) про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом відповідача до позивача, про поділ майна подружжя.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22.08.2025 первісний позов задоволено повністю, зустрічний позов задоволено частково.
18.09.2025 до суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою від 13 жовтня 2025 поновлено строк про поновлення пропущеного процесуального строку, суд дійшов висновку про його задоволення та поновлює пропущений процесуальний строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення та призначено судове засідання для вирішення питання про ухвалення рішення про судові витрати.
У судове засідання 20.10.2025 прибув представник відповідача.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення.
Суд, керуючись приписами ч.1 ст. 244 ЦПК України суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення оголосивши дату та час його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та дослідивши докази, суд встановив наступне.
Відповідач просить суд стягнути судові витрати з позивача у наступних сумах:
7 267,20 гривень судового збору;
5 700 гривень витрат на проведення оцінки спільного сумісного майна подружжя;
45 000 гривень судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.
Заява обгрунтована тим, що зустрічні позовні вимоги відповідача, за підрахунком відповідача, були задоволені на 60%. Тому, згідно з положеннями ЦПК України, стягненню з позивача підлягають такі відповідні пропорційні суми:
1. Оскільки судовий збір було сплачено у розмірі 12 112 гривень, відтак стягненню підлягає 7267,20 гривень (60% від сплаченої суми).
2. Оплата за послуги з оцінки майна становить 9 500 гривень та була здійснена відповідачем, відтак покладенню підлягає 5700 гривень (60% від сплаченої суми).
3. 45 000 гривень (60% від суми, яку відповідач зобов'язалась сплатити АО "Супрема Лекс" за надання правничої допомоги).
Позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення. Заперечення обгрунтовані тим, що стороною відповідача не надано у встановлений строк детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу є непропорційними до розміру задоволених судом вимог. Враховуючи особливості предмета спору, ціну позову, складність справи, а також часткове визнання позивачем зустрічного позову щодо певної частини майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, є очевидним, що заявлені відповідачем витрати не відповідають критеріям розумності та справедливості.
Позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
Попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат відповідача, який міститься у зустрічному позові складає 73 000,00 грн - 83 000,00 грн.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно Ордеру АІ № 1768864 від 12.12.2024 адвокат Роздорожний О.О. (АО «Супрема Лекс») (надалі за текстом - адвокат) надає правову допомогу відповідачу.
02.12.2024 між адвокатом та АО «Супрема Лекс» було укладено Договір про надання правничої допомоги (надалі за текстом - Договір послуг) відповідно до умов якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Гонорар (вартість послуг, правничої допомоги, що надає адвокатське об'єднання відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору) становить фіксовану суму - 75 000 гривень (п. 3.1. Договору).
Оплата гонорару (послуг, правничої допомоги), у розмірі, що передбачений п. 3.1. Договору, здійснюється Клієнтом протягом 30 календарних днів після набрання рішенням у справі № 758/14690/24 законної сили (п. 3.3. Договору).
Відповідно до Акту надання послуг АО «Супрема Лекс» надало, а відповідач прийняв послуги загальною вартість робіт складає 75000,00 грн.
Водночас, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази понесення (оплати) наданої правничої допомоги, а відтак, суд відмовляє у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45000,00 грн.
Щодо розподілу судових витрат на висновки експертів, суд зазначає наступне.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частиною 6 статті 139 ЦПК України визначено, що Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Так, відповідачем було понесено витрати на проведення експертизи у розмірі 9500,00 грн., що підтверджується Договором № 3356/24 на проведення оцінки майна від 04.12.2025 року, квитанцією 1.7910389.1 та квитанція 1.79586443.1 про сплату відповідних послуг; актом прийому - передачі виконаних робіт по Договору на проведення оцінки майна № 3356/24 від 04.12.2024 року.
Враховуючи, що судом частково задоволено зустрічний позов, а позивач не заперечує проти обгрунтувань відповідача у частині розподілу судових витрат на висновки експертів, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України покладає судові витрати відповідача на проведення експертизи на позивача пропорційно задоволених позовних вимог, у сумі - 5 700,00 грн.
Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
Так, у резолютивній частині рішення від 22.08.2025 не зазначено розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вказано вище, судом первісний позов задоволено повністю, зустрічний - частково.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог (15 140,00 грн).
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати відповідача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених зустрічних позовних вимог (12 112,00 грн х 60% = 7267,20 грн згідно розрахунку відповідача).
Таким чином, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідачі у розмірі різниці між вказаними сумами - 7872,80 грн.
Керуючись ст. ст. 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд-
Заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5 700 (п'ять тисяч сімсот) гривень витрат на проведення оцінки;
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 7872 (Сім тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 80 копійок судового збору;
В іншій частині вимог заяви - відмовити;
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Третя особа: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 );
Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання;
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя В.В. Гребенюк