ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22958/25
провадження № 1-кп/753/2327/25
"27" листопада 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_5
розглянувши у залі суду у м. Києві під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні відносно 12025100020003389 від 11.09.2025 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
30 жовтня 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва із Дарницької окружної прокуратури міста Києва надійшов обвинувальний акт, затверджений прокурором, з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 прокурор обґрунтував тим, що запобіжний захід ОСОБА_4 був застосований з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину із врахуванням даних про його особу, встановлені ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме передбачені пунктами 1, 3, 5. У обґрунтування клопотання звернув увагу на те, що на даний момент судове слідство триває, свідки по справі не допитані, таким чином ризики, встановлені при обранні запобіжного заходу, не минули, а будь-який інший запобіжний захід не зможе гарантувати належної поведінки обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив обрати інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі.
Обвинувачений ОСОБА_4 під час підготовчого судового засідання підтримав думку захисника, проти продовження запобіжного заходу заперечував, наголосив, що вину визнає, готов виконувати покладені обов'язки, з'являтись до суду за першою вимогою.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора та матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано тим, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Так, вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, зокрема підготовчого провадження, метою якого відповідно до глави 27 КПК України є вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду.
Оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, вирішуючи питання щодо можливості подовження запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Під час розгляду цього клопотання суд дійшов висновку, що подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою є недоцільним, клопотання прокурора є необґрунтованим, а запобігти наявним ризикам можливо шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Зокрема, на другому аркуші клопотання зазначено, що ОСОБА_4 раніше не судимий (зі слів), далі, на третьому аркуші клопотання прокурор зазначає, що «обвинувачений, будучи раніше судимим вчинив тяжкий злочин».
Таким чином, сторона обвинувачення вже на підготовчому судовому засіданні так і не спромоглась визначити, має обвинувачений ОСОБА_4 судимість, чи не має.
Крім того, прокурором до клопотання не долучено ухвалу слідчого судді, якою обвинуваченому ОСОБА_4 на досудовому розслідування обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, при цьому посилаючись на ризики, встановлені цією ухвалою, зазначаючи, що вони не зменшились. Разом з цим, у ЄДРСР вказана ухвала також відсутня.
Наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме передбачені пунктами 1, 3, 5, стороною обвинувачення у клопотанні не обґрунтовано жодним доказом.
Таким чином, суд вважає, що запобігти ризикам, зазначених прокурором можливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, такого як особисте зобов'язання.
Суд також приймає до уваги, що захід забезпечення кримінального провадження повинен бути адекватним та співмірним із заподіяною шкодою, враховуючи те, що злочином, відповідно до обвинувального акту завдано шкоду у сумі 320 гривень 70 копійок, то запобіжний захід у вигляді тримання під вартою явно не відповідає суспільній небезпечності вчиненого діяння.
На підставі вищевикладеного, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання буде відповідати характеру діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя.
Керуючись ст.331КПК України суд, -
У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу фактів та обставин, викладених у обвинувальних актах.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1