Справа № 726/197/25
Провадження №2/726/110/25
Категорія 81
19.11.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., при секретарі судових засідань - Осипчук Ю.М., розглянувши позовну заяву за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Венерського Олександра Сергійовича до Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» про захист прав споживачів,-
Позивач ОСОБА_1 , представник - адвокат Венерський О.С. звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» про захист прав споживачів.
В позові посилається на те, що 30 квітня 2024 року, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з банківського рахунку Позивача, а саме з рахунку НОМЕР_1 , емітованого в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" відбулося несанкціоноване списання грошових коштів у результаті шахрайських дій третіх осіб. Просить, після зміни позовних вимог, зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на карткових рахунках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , відкритих на ім'я ОСОБА_1 , у розмірі, що існував станом на 28 квітня 2024 року, тобто до моменту здійснення несанкціонованих фінансових операцій у період з 29 квітня 2024 року по 02 травня 2024 року, зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» припинити нарахування відсотків, щомісячних платежів та будь-яких штрафних санкцій ОСОБА_1 за картковими рахунками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 у частині кредитного ліміту, заборгованість за яким виникла внаслідок несанкціонованих фінансових операцій (транзакцій), здійснених у період з 30 квітня 2024 року по 01 травня 2024 року, а також списати вже нараховані у зв'язку з цим відсотки, вирішити питання щодо стягнення з відповідача судових витрат.
Відповідач у своєму відзиві заперечив позов та пояснив, що ОСОБА_1 29.04.2024 р. об 16:23 год. узгодив шахраям вхід в додатку Приват24 зі зміною пароля до акаунта та з підтвердженням такої зміни через IVR дзвінок, з отриманням повідомлення від банку про зміну логіну. А також подальшим введенням вірного пін коду карти НОМЕР_4 . Маючи доступ до акаунту Приват24 клієнта ОСОБА_1 шахраї (отримали повні дані, номер картки, термін дії, CVV2 код) додали віртуальні картку № НОМЕР_2 , потім автоматично її оновили на карту НОМЕР_3 , змін PIN кодів по вказаним карткам не було, що дає розуміння про розголошення вказаної інформації самим клієнтом. Факт звернення позивача до правоохоронних органів та, навіть, порушення кримінальної справи, не підтверджує наявність факту шахрайства сторонніми особами до закінчення проведення досудового розслідування та постановлення відповідного судового рішення. Просив сул відмовити Позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 27.01.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 28.02.2025 р.
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 14.04.2024 р. було витребувано з Чернівецького РУП ГУНП у Чернівецькій області інформацію про стан досудового розслідування кримінального провадження №12024263020000861 від 26.08.2024 року, у тому числі щодо прийнятих процесуальних рішень із обов'язковим долученням належним чином засвідченої копії кінцевого процесуального рішення у випадку його прийняття, а також копію заяви, пояснень, та протоколу допиту ОСОБА_1 .
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 29.09.2025 р. витребувано у ПрАТ «ВФ Україна» (вул. Лейпцизька, 15, м. Київ, 01601, Україна, електронна пошта: hotline@vodafone.ua) інформацію: інформацію про дату, час та місце розташування мобільного кінцевого (термінального) обладнання, яким користувався абонентський номер НОМЕР_5 у період часу з 07:00 год 28.04.2024 р. по 24:00 год. 02.05.2024 р. на час здійснення дзвінків, роздруківку дзвінків за номером телефону НОМЕР_5 у період часу з 07:00 год. 28.04.2024 р. по 24:00 год. 02.05.2024 р., чи надсилалися SMS - повідомлення на мобільний номер телефону НОМЕР_5 у період часу у період часу з 07:00 год 28.04.2024 р. по 24:00 год. 02.05.2024 р. та з яких номерів, а також всю можливу інформацію про зміст (текст) таких повідомлень.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Установлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та користувачем послуг банку. На ім'я позивача відкрито карткові рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 .
Відповідно до витягу з ЄРДР від 27 серпня 2024 року за №12024263020000861 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 190 КК України, за фактом того, що в період з 20 год. 10 хв. 30.04.2024 року по 17 год. 10 хв. 01.05.2024 року, невідома особа шахрайським шляхом за допомогою електро-обчислювальної техніки заволоділа грошовими коштами в сумі 34 639 гривень гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 , які були перераховані з кредитної картки Приватбанк НОМЕР_5 на невідомий рахунок без відома та згоди ОСОБА_1 НОМЕР_7 від 26.08.2024.
Відповідно до листа Чернівецького РУП ГУНП у Чернівецькій області №53252-2025 від 25.04.2025 р., 26.08.2025 р. надійшла заява про вчинення правопорушення за зверненням ОСОБА_2 , яка внесена до ЄРДС 27.08.2024 р., з якої вбачається, що в період з 20:10 год. 30.04.2024 р. по 17:10 01.05.2024 р. невідома особа шахрайським шляхом за допомогою ЕО техніки заволоділа грошовими коштами в сумі 34 639 грн. гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були перераховані із кредитної картки Приватбанк НОМЕР_5 на невідомий рахунок без відома та згоди ОСОБА_1 НОМЕР_7 від 26.08.2024.
Згідно з листом ПрАТ «ВФ Україна» від 08.10.2025 р. надано Інформацію про дату, час та місце розташування мобільного кінцевого (термінального) обладнання, яким користовувався абонентський номер +3 НОМЕР_6 у період часу з 07:00 год 28.04.2024 р. по 24:00 год. 02.05.2024 р. на час здійснення дзвінків, роздруківку дзвінків за номером телефону НОМЕР_5 у період часу з 07:00 год. 28.04.2024 р. по 24:00 год. 02.05.2024 р., чи надсилалися SMS -повідомлення на мобільний номер телефону НОМЕР_5 у період часу у період часу з 07:00 год 28.04.2024 р. по 24:00 год. 02.05.2024 р. та з яких номерів.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з ч. 3ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Частиною 1ст. 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
У статті 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 3 ст. 1092ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
Згідно з п. 13 ч. 1ст.1ЗаконуУкраїни«Про платіжні послуги» (далі - Закон), електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом;
Відповідно до п. 42ст. 1 Закону, неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.
Згідно з ч. 20 ст. 38 Закону користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
Згідно з приписами частини першої статті 42 Закону, надавач платіжних послуг платника зобов'язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частинами четвертою-п'ятою статті 42 Закону передбачено, що платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом.
Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом.
Згідно із статтями12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.(ч. 6ст. 81 ЦПК України).
АТ КБ «ПриватБанк» не надав суду належних допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 , як користувач платіжної картки, розкрив стороннім особам дані його картки та що він надавав згоду на виконання платіжних операцій в період з 30.04.2024 р. по 01.05.2024 р., а тому зазначені проведені платіжні операції є неакцептованими.
Відповідно до частини четвертої статті 86 Закону «Про платіжніпослуги» надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов'язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати.
Частиною 12 статті 86 Закону передбачено, що надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов'язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За змістом статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статей 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною 22 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що Національний банк України визначає порядок здійснення емісії та використання електронних платіжних засобів, обмеження щодо здійснення емісії та використання електронних платіжних засобів, у тому числі в платіжних системах.
Відповідно до пунктів 143., 146. розділу VIІ. «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164, надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника; власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Отже, відповідальність емітента платіжного засобу презюмується, якщо не доведено протилежне.
Саме на емітента платіжного засобу законодавством покладений обов'язок доведення факту порушення користувачем вимог нормативних актів, внаслідок якого ініційовано платіжну операцію, яку користувач не санкціонував та/або не здійснював.
Власник рахунку не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
У матеріалах справи наявна копія заяви-повідомлення про несанкціоноване списання грошових коштів з рахунку та закриття заборгованості від 19.11.2024 р. у відповідь на яке, Відповідач відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його вимог.
Суд звертає увагу, що Факт звернення до банку щодо незаконних транзакцій та звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених шахрайських дій свідчать про те, що у позивача дійсно була відсутня воля на вчинення банківських операцій за вказані періоди.
Суд також приймає до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно банку. Заперечення відповідача належним чином не обґрунтовані.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22.
У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц зазначено: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 здійснив всі визначені заходи, які передбачені в даному випадку щодо доведення своєї невинуватості у здійсненні зазначених дій, а отже, як користувач картки не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, ту обставину, що позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», та результат вирішення даної цивільної справи, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
Згідно з ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3).
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд зазначає, що розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною і особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, надання консультацій тощо).
Склад і розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав до суду: витяг з договору про надання юридичної (правничої) допомоги №217/24 від 16 серпня 2024 року; звіт (акт) про надані послуги у зв'язку із розглядом справи №726/197/25 від 19 листопада 2025 року; копію платіжної інструкції №221878469 від 14 листопада 2024 року на суму 5000 грн.; копію платіжної інструкції №@2PL738355 від 07 травня 2025 року 8 890 грн., разом - 13 890 грн.
Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 13 890 грн.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України; ст.ст.3, 6, 1073 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд -
Позов представника позивача ОСОБА_1 адвоката Венерського Олександра Сергійовича до Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» про захист прав споживачів - задовольнити.
Зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на карткових рахунках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , відкритих на ім'я ОСОБА_1 , у розмірі, що існував станом на 29 квітня 2024 року, тобто до моменту здійснення несанкціонованих фінансових операцій у період з 30 квітня 2024 року по 01 травня 2024 року.
Зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» припинити нарахування за картковими рахунками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) у період з 30 квітня 2024 року по 01 травня 2024 року.
Зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» скасувати нараховані за картковими рахунками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 проценти, пеню та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) у період з 30 квітня 2024 року по 01 травня 2024 року.
Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 13 890 (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто) гривень витрат на правничу допомогу авдоката.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30-ти з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддя Л. В. Байцар