Справа №690/616/25
Провадження №2/690/364/25
(заочне)
13 листопада 2025 року Багачевський міський суд Черкаської області
у складі: головуючого - судді Вахнової Л.А.,
за участю секретаря судового засідання Вельган А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Багачеве Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача ТОВ «Кошельок», Гурський Г.Ю. звернувся до суду в електронній іормі через електронний кабінет з указаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № 2333619765-369318 від 13.06.2021 у розмірі 21814,35 грн, що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 6900,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 14914,35 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та правнивничої допомоги в розмірі 10 000 грн 00 коп.
В обґрунтування пред'явлених вимог зазначає, що 13.06.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 2333619765-369318 від 13.06.2021 за допомогою веб-сайту https://koshelok.ua/, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Кошельок», в рамках яких реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Зазначений кредитний договір, як вбачається з його змісту, разом з правилами надання кредитів (надалі - Правила) складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими позичальник був попередньо ознайомлений. У відповідності до норм ч. 1ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно дост.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ст.12 Закону України «Про електроннукомерцію» електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі, електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На виконання зазначених вимог позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор - 1837, для підписання кредитного договору № 2333619765-369318 від 13.06.2021р
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту становить 6900 грн 00 коп. (п. 1.1. договору, р. 3. паспорту кредиту); початковий строк кредитування становить 11 днів (п. 2.1. договору, р. 3, р. 4 паспорту кредиту, п. 1. графіку розрахунків); процентна ставка становить 1,65 % на добу за початковий строк кредитування, визначений п. 2.3., п. 3.6., п. 3.7. договору (р. 4 паспорту кредиту, п. 1., п. 2. графіку розрахунків); сума кредиту та нараховані відсотки за початковий строк користування позикою на 11 днів становить 8153,00 грн (6900,00 грн - тіло кредиту та 1253,00 грн - відсотки за користування позикою за перші 11 днів, р. 4 паспорту кредиту, п. 1., п. 2. графіку розрахунків). Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, та перерахував грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 № 2333619765-369318 від 13.06.2021.
Згідно з п. 3.7. та п. 3.8. кредитного договору строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів за ставкою 2,2 % на добу.
На момент подання даної позовної заяви у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі 6900,00 грн - тіло кредиту, 14914,35 грн - відсотки за строк користування позикою, а всього 21 814,35 грн
З боку відповідача по відношенню до ТОВ «КОШЕЛЬОК» має місце свідоме порушення зобов'язання, визначеного в кредитному договорі, що відповідно дост. 611 ЦК Українитягне за собою правові наслідки, встановленні кредитним договором та законом.
Представник позивача вказує, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання взятого на себе зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «КОШЕЛЬОК», у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Багачевського міського суду Черкаської області від 23.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача Гурський Г.Ю. в позовній заяві клопотав про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав з викладених у заяві підстав, не заперечуючи при цьому проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до вимог ч.8 ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, клопотання від нього про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, відзиву на позовну заяву та заперечень щодо позовних вимог до суду не надходило.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, неявкою його в судове засідання без поважних причин та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Ухвалою суду від 13.11.2025 р. вирішено проводити заочний розгляд справи.
Враховуючи, що в судове засідання учасники справи не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 13 червня 2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладено договір № 2333619765-369318 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в електронній формі, в порядку передбаченомут Законом України «Про електроннукомерцію».
За умовами п. 1.1 договору ТОВ «КОШЕЛЬОК» надає позичальнику грошові кошти в розмірі 6900,00 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.
Між сторонами узгоджений графік розрахунків, що стверджується Додатком № 1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, № 2333619765 від 13 червня 2021 року (а.с. 13).
Умови кредитування, серед іншого, відображені й у Паспорті споживчого кредиту до договору № 3249708852-479049 від 29 вересня 2021 року (а.с. 11 (на звороті)).
Договір № 3249708852-479049 від 29 вересня 2021 року року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 1837.
Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.
Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у ТОВ «КОШЕЛЬОК» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача зобов'язання з повернення кредитних коштів.
З долучених до матеріалів справи повідомлень вбачається, що 13 червня 2021 року ТОВ «КОШЕЛЬОК» на підставі договору № 2333619765-369318 від 13 червня 2021 року від 13 червня 2021 року перерахувало на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 6900,00 грн (а.с. 17).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 29.09.2021 року у відповідача утворилася заборгованість за договором № 2333619765-369318 від 13 червня 2021 року в сумі 21 814,35 грн , що складається з тіла кредиту 6900,00 грн , відсотків за початковий строк користування позикою 1 252,35 грн; відсотків за продовження користування кредитом 13 662 грн (а.с. 13 (на звороті)).
Відповідно до ч. 1ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк (термін) його виконання, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За правилами ч. 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Як передбачено ч.ч. 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч. 1ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 2333619765-369318 від 13 червня 2021 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення.
Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.
Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав його звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Суд зазначає, що відповідач, підписавши договір, підтвердив те, що ознайомився з текстом договору, отримав всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодився з умовами кредитного договору, у тому числі строком кредитування, розміром кредиту та процентів, порядком їх нарахування, був обізнаний про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (6900,00) та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 21 814,35 грн
Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно дост. 141 ЦПК України.
Відповідно дост.137, 141 ЦПК України, ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати.
Згідно з платіжною інструкцією № 2820 від 19 серпня 2025 року при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн., що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач у позовній заяві зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу до позовної заяви надано: договір про надання правничої допомоги та додаток до договору від 11.08.2025. який містять відомості про вид наданих послуг, витрачений час на її виконання та вартість.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу та, розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі, суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15).
Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, суд встановив, що зазначені позивачем витрати, які включають послуги: складання позовної заяви та вивчення матеріалів справи, на загальну суму 6000,00 грн є складовими для надання професійної допомоги адвоката, а тому суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір судових витрат на професійну правничу в цих межах підлягає відшкодуванню відповідачем. Натомість інші послуги, зазначені в додатку до договору, зокрема оформлення документів щодо надання правничої допомоги, формування додатків до позовної заяви та відправка позову стороні та суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі, загальною вартістю 4000,00 грн на переконання суду не є необхідними, оскільки є супутніми в межах підготовки та складання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 4,12,13, 81, 89, 137, 141, 247, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 352 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» загальну заборгованість за кредитним договором №2333619765-369318 від 13.06.2021 р. в розмірі 21 814, 35 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.а всього стягнути суму - 34 236 (тридцять чотири тисячі двісті тридцять шість) гривень 75 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, шляхом подання протягом тридцяти днів з дня складення рішення апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне рішення суду складено протягом п"яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Сторони:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», місцезнаходження: вул. Антонова, 8-А, с. Чайки, Бучанський район, Київська обл., 08135, ЄДРПОУ 40842831.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя: Л.А. Вахнова