Справа № 636/2534/24 Провадження 2/636/37/25
26.11.2025
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Буніна Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Бруславської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх дітей,
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мамай А.С. звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що позивач та відповідач є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Офіційний шлюб між позивачем та відповідачем укладений не був, між сторонами існували фактичні шлюбні відносини, починаючи з 2006 року.
З 2021 року відповідач покинула сім'ю, своїх двох синів, виїхала з м. Чугуїв Харківської області. Діти до 2023 року періодично час від часу спілкувалися з матір'ю. Наразі спілкування відповідача з дітьми не здійснюється. Зі слів дітей, з 2023 року відповідач знаходилась за кордоном, але достовірне місце перебування відповідача позивачу невідомо, наразі зв'язок з дітьми відповідач не підтримує.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9. надала заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі позивача та його представника, в якій він не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку.
Представник Служби у справах дітей Виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області Лисенко К.О. надала заяву про розгляд справи без її участі, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, причини неявки до суду не повідомила, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток та оголошенням про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України.
Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.
Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи, без фіксації судового провадження за допомогою технічних засобів.
Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 30.12.2009, видане відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Чугуєву Чугуївського міськрайонного управління юстиції в Харківській області і неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20.05.2014, видане відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Чугуєву Чугуївського міськрайонного управління юстиції в Харківській області (а.с. 16-17).
Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 29.12.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає (зареєстрований) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).
З витягу з реєстру територіальної громади від 29.12.2023 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає (зареєстрований) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).
Відповідно до довідки, виданою головою вуличного комітету № 23 «Дружний» Іванісенком О.М. (а.с. 19) встановлено, що позивач ОСОБА_1 фактично проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 спільно з дітьми ОСОБА_3 , 2009 р.н., ОСОБА_4 , 2014 р.н. З позовної заяви вбачається, що батько з дітьми мешкає спільно за вищевказаною адресою.
Згідно характеристики, наданою головою вуличного комітету № 23 «Дружний» Іванісенком О.М. від 16.02.29024 (а.с. 19, звор.) встановлено, що позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 2021 року, не працює. З 2006 року проживав з ОСОБА_2 в цивільному шлюбі, у них народилось двоє дітей, сім'я характеризується позитивно. З 2021 року відповідачка покинула родину, до 2023 року періодично підтримувала спілкування з дітьми. Зі слів дітей, з 2023 року ОСОБА_2 знаходиться закордоном, місцезнаходження останньої невідомо, діти зв'язок не підтримують. ОСОБА_1 виховує дітей самостійно з 2021 року. Письмових скарг на адресу позивача за місцем проживання не надходило.
Відповідно до характеристики з КЗ «Чугуївський ліцей № 7» Чугуївської міської ради Харківської області ОСОБА_3 , 2009 р.н., навчається у ліцеї з 1 класу, зарекомендував себе учнем із задовільною поведінкою. Дитина ОСОБА_6 проживає з батьком ОСОБА_1 . Всі питання стосовно навчання і виховання сина адміністрація та класний керівник вирішує з ним. З матір'ю ОСОБА_2 останній раз мали можливість спілкуватися у 6 класі, протягом останніх двох років на зв'язок із класним керівником не виходила (а.с. 20).
Згідно характеристики з КЗ «Чугуївський ліцей № 7» Чугуївської міської ради харківської області ОСОБА_4 , 2014 р.н., навчається в ліцеї з першого класу. У третьому класі переведено на інклюзивну форму навчання за висновком КУ «Інклюзивно-ресурсний центр» Чугуївської міської ради. Дитина ОСОБА_7 проживає з батьком ОСОБА_1 , який цікавиться успіхами та труднощами у навчанні сина, підтримує зв'язок з класним керівником, відвідує батьківські збори. Мати ОСОБА_2 у житті дитини участі не бере. Протягом 2 та 3 класів жодного разу з класним керівником на зв'язок не вийшла (а.с. 20-21).
Відповідно судового наказу, виданого Чутівським районним судом Полтавської області від 14.10.2022 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 05 жовтня 2022 року (а.с. 23). В позовній заяві позивач стверджує, що відповідач не сплачує аліменти.
Згідно рішення Комісії з питань захисту при Виконавчому комітеті Чугуївської міської ради Харківської області «Про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 9/3 від 02.07.2024 встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітній ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані разом з матір?ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (витяги з реєстру територіальної громади від 29.12.2023, від 13.02.2024).
Відповідно до заяви ОСОБА_2 на заяву ОСОБА_1 від 02.05.2024 вона проти позбавлення її батьківських прав стосовно дітей, вона не зловживає алкогольними напоями, не вживає наркотичні засоби, любить своїх дітей, спілкується з ними в телефонному режимі, допомагає коштами на утримання дітей, які надсилає ОСОБА_1 , а також надсилає кишенькові кошти дітям на подарунки до свят.
Доказів, які б підтверджували саме ухилення від виконання батьківських обов?язків ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до суду не надано.
У зв?язку із відсутністю таких доказів, комісія з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Чугуївської міської ради Харківської області вирішила: вважати за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 64-65).
Спірні правовідносини регулюються нормами матеріального права визначені, зокрема, Сімейним кодексом України.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Аналогічні обов'язки батьків передбачені у ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».
Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд звертає увагу, що відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав є суворим заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько (матір) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Крім того, Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п. 54).
Разом з тим Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими («Мамчур проти України», № 10383/09 від 16 липня 2015 року, п. 100).
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п.п. 57-58).
У п.п. 47-49 справи «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Крім того, у даному рішенні Судом звернуто увагу, що при вирішенні прав про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов'язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків факт стягнення з батька (матері) аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька (матері) до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.
Посилання позивача на те, що відповідач не проживає разом з дитиною, не може свідчити про ухилення батька від виконання своїх обов'язків та не є тією виключною підставою, якою може бути обґрунтоване позбавлення його батьківських прав.
Таким чином, при розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
Вищий спеціалізований суд України у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
В матеріалах справи є рішення Комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Чугуївської міської ради Харківської області. Разом з тим вказаний документ не є висновком Органу опіки та піклування у розумінні ст. 19 СК України та постанови КМ України від 24.09.2008 № 866.
Суд оцінює вказане рішення як письмовий доказ, однак воно не містить комплексної оцінки умов життя дітей та не може підтверджувати наявність підстав, визначених ст. 164 СК України. Висновок органу опіки та піклування, який має бути поданий у справах цієї категорії, до суду не подано.
При цьому позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками та наявності в її діях вини. Позивачем не доведено, що можливе перебування закордоном відповідачки вплинуло на стан здоров'я, психоемоціональний розвиток чи добробут дітей.
Незважаючи на заочний розгляд справи, позивач повинен довести підстави, зазначені у ст. 164 СК України. Доказів умисного, свідомого та систематичного ухилення матері від обов'язків щодо дітей позивач до суду не надав.
Позивач не довів, в чому саме полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення матері по відношенню до цих дітей батьківських прав та не надав до суду доказів, які б беззаперечно свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків відносно дітей, а також, що неналежне виконання ОСОБА_2 її батьківських обов'язків створює загрозу життю та здоров'ю дітей, та/або чинить на них негативний вплив.
Суд вважає, що позбавлення матері батьківських прав відносно неповнолітніх дітей буде суперечити інтересам самих дітей.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Бунін Є.О.