Справа № 644/4499/25
Провадження № 2/645/2504/25
28 листопада 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі :
головуючого судді - Костіної І.Г.,
за участю секретаря судових засідань - Бугай К.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, ОСОБА_1 посилався на те, що є батьком дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 25.06.2023р. відповідач ОСОБА_2 з дітьми не проживає. Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12.10.2023р. шлюб між позивачем та вдповідачем розірвано, діти залишилися проживати з позивачем. Неповнолітня донька ОСОБА_3 самостійно вибрала місце проживання з батьком відповідно до права, що надано їй законом. Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12.12.2024р. визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком - ОСОБА_1 . Позивач вказує, що з 2023 р. мати дітей - відповідач ОСОБА_2 відсторонилася від участі в матеріальному утриманні дітей, а з грудня 2024 р. перестала цікавитися вихованням дітей. Як зазначає позивач, встановлення зазначеного факту потрібно йому для отримання відстрочки від призову.
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 15.07.2025р. прийнято справу до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Надано відповідачу строк для надання відзиву на позов.
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 23.09.2025 року закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд на підставі поданих доказів встановити факт того, що він самостійно виховує та утримує неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, позивач зазначив, що встановлення даного факту необхідно для отримання відстрочку від призову в ІНФОРМАЦІЯ_5.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала до канцелярії суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Проти задоволення позовних вимог не заперечувала, визнала, що позивач самостійно виховує та утримує дітей.
Представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з'явився причини неявки суду не повідомлено.
За результатом розгляду даної справи суд приходить до таких висновків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.5,6/.
Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12.10.2023р. шлюб між сторонами було розірвано /а.с.10-13/.
Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12.12.2024р. визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю, третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради - відмовлено /а.с.35-42/.
У цій справі, заявник просить встановити факт самостійного виховання та утримання дітей.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 стверджує, що він самостійно виховує та утримує неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно наданого позивачем суду висновку Департаменту служб у справах дітей ХМР № 332 від 06.09.2024р., який був врахований судом, при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дітей, Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважав доцільним визначення місця проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 /а.с.37-39/
Відповідно до довідки № 02.1-32/23 від 12.03.2025 року КЗ «Харківський ліцей № 118 Харківської міської ради» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у даному навчальному закладі /а.с. 18/.
З характеристики неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від КЗ «Харківський ліцей № 118 Харківської міської ради» вбачається, що дитина характеризується позитивно, проживає разом з батьком та молодшим братом ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Взаємовідносини з батьком гармонійні, побудовані на співпраці, взаємоповазі, довірі, відчутті захищеності та безпеки. З матір'ю виявила тривожні та напружені взаємовідносини /а.с.14-15/.
З наданої інформації КЗ «Харківський ліцей № 118 Харківської міської ради» від 17.03.2025р. вбачається, що неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у закладі освіти КЗ «Харківський ліцей № 118 Харківської міської ради». Зі слів класного керівника, мати дитини - ОСОБА_2 періодично цікавиться успіхами своєї доньки, бере на вихідні молодшого сина ОСОБА_6 , з ОСОБА_7 підтримує зв'язок. Батько ОСОБА_7 - ОСОБА_1 піклується про дитину, приділяє належну увагу вихованню доньки, цікавиться навчанням. За результатами обстеження житлово-побутових умов проживання родини, комісією у складі педагогічного складу, було встановлено, що ОСОБА_7 разом зі своїм батьком та молодшим братом проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у двоповерховому п'ятикімнатному будинку, який відповідає всім санітарно-гігієнічним зручностям. Діти забезпечені харчуванням та всім необхідним. За результатами досліджень практичного психолого , дівчинка виявляє бажання проживати зі своїм батьком/а.с.16-17/.
Згідно перекладу довідки про доходи за 2023 - 2024 р. від 02.03.2025р. ОСОБА_8 працевлаштований у компанії MB «Craft Camp» та його дохід за період з липня 2023р по червень 2024 р. склав 15 150 доларів США /а.с. 19-20/.
Також позивачем надано до суду виписки про рух коштів по картці Монобанк Універсал Банк з яких вбачається, що ОСОБА_1 регулярно переказував у 2023-2025р. грошові кошти на картку своєї доньки - ОСОБА_3 , а також проводив оплати у 2024 -2025 р. за розвиваючи заняття та заняття футболом свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 /а.с.21-34/.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права та виконувати обов'язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Тому смерть, до прикладу, батька дитини є підставою для припинення його обов'язку утримувати дитину.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само, як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
У цій справі, встановлення заявленого ОСОБА_1 факту, фактично ґрунтується на доведенні ухилення матері спільних із заявником дітей від виконання своїх обов'язків щодо утримання, виховання своїх дітей.
ВП ВС у постанові від 11.09.20924 у справі № 201/5972/22 зазначила, що оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Однак з досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що сторони спору щодо виховання та утримання неповнолітніх дітей не мають, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дітей.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, суд покладає судові витрати на позивача.
Керуючись ст.ст.258-259,264-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості щодо учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської, код ЄДРПОУ 26489104, адреса: вул. Чернишевська 55, м. Харків;
Поний текст рішення складено і проголошено 28.11.2025 року.
Суддя І.Г. Костіна