27 листопада 2025 року
Справа № 642/4804/25
Провадження № 2/642/1684/25
27.11.25 м. Харків
27 листопада 2025 Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Проценко Л.Г.,
за участю секретаря Гойко Т.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
14.08.2025 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Зіноватний В.В., звернувся до Холодногірського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти: 240000,00 грн - основна сума боргу, 44724,10 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами, а також судовий збір у розмірі 2847,24 грн та витрати на правову (правничу допомогу).
В обґрунтування позову зазначив, що 29.03.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, на підтвердження якого ОСОБА_2 була надана розписка, відповідно до якої відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 240000,00 грн. За умовами договору, відповідач зобов'язався повернути грошові кошти рівними частинами по 10000,00 грн щомісяця, починаючи з 21 травня 2023 року, з кінцевим терміном повернення - 29 квітня 2025 року. Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання і грошові кошти не повернув. У зв'язку з неналежним виконанням боргових зобов'язань за період з 22.05.2023 по 06.08.2025 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 284 724,10 грн, з яких: 240 000,00 грн - основна сума боргу; 44 724,10 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами (ст. 1048 ЦК України).
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 18.08.2025 було відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 06.10.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, про що повідомлено сторони по справі.
Позивач у судові засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Зіноватний В.В., надав клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності, не заперечуєвав проти ухвалення заочного рішення.
У судові засідання 30.10.2025 та 27.11.2025 відповідач ОСОБА_2 не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Також відповідач відзиву на позов, заперечень або клопотань до суду не надав. Копія ухвали про відкриття провадження у справі та судові повістки надсилалися за адресою мешкання відповідача та повернулися до суду з поштовими відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Таким чином, враховуючи згоду представника позивача, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 1 ст. 280 ЦПК України). У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності, та на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 29 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується оригіналом письмової розписки, наданою суду як належний та допустимий доказ відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України.
Згідно з умовами зазначеної розписки, ОСОБА_2 (Позичальник) отримав від ОСОБА_1 (Позикодавець) грошові кошти у сумі 240 000 (двісті сорок тисяч) гривень 00 копійок, зобов'язавшись повернути їх рівними частинами по 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок щомісяця, починаючи з 21 травня 2023 року, з кінцевим терміном повернення - 29 квітня 2025 року. (а.с. 34)
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не збігатися з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передання коштів у борг.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Згідно правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.01.2019 року в справі № 464/3790/16-ц, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт укладення договору позики та передачу грошових коштів відповідачу. Відомостей про те, що договір позики визнано судом недійсним матеріали справи не містять. Відповідачем, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надано належним та допустимих доказів належного виконання ним умов договору, не надано доказів повного або часткового повернення суми позики та процентів від суми позики згідно з умовами договору. При цьому наявність боргового документа у кредитора свідчить про невиконання боржником свого обов'язку на умовах, визначених договором.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Одним із способів захисту майнових прав відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України є примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для судового захисту майнових прав позивача шляхом стягнення з відповідача суми боргу за розпискою.
Щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в порядку ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Розрахунок процентів здійснюється за формулою: С х ОС НБУ : 100, де С це сума заборгованості за період, ОС НБУ це облікова ставка НБУ в день станом на дату прострочення, Д це кількість днів прострочення.
Згідно наданого обґрунтованого розрахунку проценти за користування чужими грошовими коштами становлять 44 724,10 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути
заборгованість за розпискою від 29 березня 2023 у розмірі 284 724,10 грн, з яких: 240 000,00 грн - основна сума боргу; 44 724,10 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами (ст. 1048 ЦК України).
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2847 грн. 20 коп., оскільки вимоги позивача задоволені в повному обсязі.
Керуючись ст. 2, 12-13, 77-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розпискою) від 29 березня 2021 у розмірі 284 724 (двісті вісімдесят чотири тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 10 коп., з яких: 240 000,00 грн. - основна сума боргу; 44 724,10 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами (ст. 1048 ЦК України).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2847 грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 27.11.2025.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Л.Г. Проценко