Справа № 638/21143/25
Провадження № 2/638/8642/25
28 листопада 202 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.,
за участю секретаря Дудка Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
27.10.2025 позивач - ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ «Споживич центр» та ОСОБА_1 30.01.2025 укладено кредитний договір №30.01.2025-100001890. Позичальнику надано кредит у розмірі 10000 грн, строк на 70 днів. Процентна ставка «економ» - 0,01% та процента ставка «стандарт» - 1% за один день користування кредитом. Позивачем взяті на себе зобов'язання виконано, надано відповідачу кредит. Проте, ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов'язання, не надав кошти на погашення кредиту, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» у розмірі 14900 грн, яка складається з 10000 грн заборгованість за кредитом, 2800 грн - відсотки, 2100 грн - неустойка. Позивач просить задовольнити позов, стягнути судові витрати.
29.10.2025 протоколом автоматизованого розподілу зазначену справу передано в провадження судді Семіряд І.В.
На виконання вимог ч. 6,8 ст. 187 ЦПК України судом направлено запит.
29.10.2025 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання. Вирішено здійснювати розгляд справи у змішаній формі.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, проти заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 надав заяву у якій просив проводити розгляд справи без нього, окрім того зазначив, що позов визнає частково, не заперечує проти стягнення тіло кредиту у розмірі 10000 грн та відсотків у розмірі 2800 грн, заперечує проти стягнення неустойки. Також відповідач зазначив, що у разі звернення позивача з заявою про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити у її задоволення або зменшити витрати.
Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.
Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 30.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Споживчий центр», у зв'язку з чим заповнив та підписав пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта).
За цим договором кредитодавець зобов'язався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, комісію, якщо вона встановлена договором (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.3 договору - дата наданнявидачі кредиту, сума кредиту строк, на який надається кредит, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом та графік платежів, встановлюються у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти.
Згідно з п. 4.1 договору - кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-0361.
Відповідно до заявки кредитного договору, яка є невід'ємною частиною оферти, дата надання кредиту - 30.01.2025 (п. 1 заявки).
П. 2, 3, 4 заявки передбачено, що сума кредиту становить 10000 грн, строк на який надається кредит 70 днів з дати його надання, дата повернення кредиту - 09.04.2025.
П. 12 заявки між сторонами погоджено графік платежів, яким визначено загальний розмір черговості платежу, розмір платежу з процентами у складі чергового платежу, дати початку і закінчення чергового періоду користування кредитом, дати чергового платежу.
Цією ж заявкою між сторонами погоджено проценту ставку, а саме п. 6 передбачає процента ставку «економ» - фіксована незмінна процента ставка у розмірі 0,01% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших чергових платежів.
Відповідно до п. 7 заявки - процента ставка «стандарт» - фіксована незмінна процента ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних черговими періодами.
Денна процента ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту, денна процента ставка та її розрахунок - 0,8%.
Окрім того, при укладенні договору ОСОБА_2 зазначив контактні дані: номер телефону та номери телефонів своїх батьків.
Пропозиція про укладення кредитного договору, заявка та інформаційне повідомлення позичальника, підписані ОСОБА_2 одноразовим ідентифікатором Е926, який було йому відправлено на фінансовий номер телефону.
З наданої позивачем копії договору про переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 вбачається, що між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір, за яким платіжна установа прийняла на себе зобов'язання надати торговцю послуг з переказу коштів без відкриття рахунків, зокрема перераховувати кошти.
Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 21.10.2025 №166-2110 - успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 30.01.2025 на суму 10000 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції у системі іРау.ua - 638961244, призначення платежу: видача за договором кредиту №30.01.2025-100001890.
Тобто, ТОВ «Універсальні платіжні рішення» здійснено переказ на рахунок ОСОБА_2 , який ним зазначено при укладенні кредитного договору, від ТОВ «Споживчий центр».
Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» доведено, що між ними та ОСОБА_2 укладено кредитний договір за яким останній отримав грошові кошти у сумі 10000 грн на умовах строковості, платності, зворотності.
Вказані обставини не заперечуються і відповідачем ОСОБА_2 , оскільки ним подано заяву про часткове визнання позову, при цьому відповідачем не визначається частково сума, яку належить стягнути, а не факт укладення договору, отримання грошових коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 порушив графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною 12статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Отже, кредитний договір між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_3 був укладений у електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч.1 ст.205, ст.6,207,627-628, ч. 2 ст.639 ЦК України.
Відповідно до довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором - за кредитним договором наявна заборгованість: 10 000 грн - основний борг, 2800 грн - відсотки та 2100 грн - неустойка.
Щодо стягнення неустойки у розмірі 2100 грн.
17.03.2022 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновідомим є факт того, що відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що неустойку нараховно за період з 30.01.2025 по 09.04.2025, тобто у період дії в Україні воєнного стану, отже позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 2100 грн не підлягають задоволенню.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, пропорційно до задоволених вимог. Так позивачем заявлено вимоги у сумі 14900 грн, судом задоволено позов на суму 12800 грн, що становить 85,9% від ціни позову. Отже, судовий збір підлягає стягненню у розмірі 85,9%, що становить 2080,80 грн (2422,4грн *85,9%).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 258, 553, 554, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 10 000 грн, суму заборгованості за відсотками - 2800 грн, сплачену суму судового збору - 2080,80 грн, а всього 15680 (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн 80 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківського апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач - ТОВ «Споживчий центр», ЄДРПО 37356833, місцезнаходження м. Київ, вул. Саксаганського, 133-а, 01032.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
СУДДЯ: І.В. СЕМІРЯД