Справа638/23324/25
Провадження № 1-кп/638/2285/25
28 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Харкова обвинувальний акт у кримінальному проваджені за № 12025221200002006 від 15.10.2025 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харкова, з вищо освітою, неодруженого, на утриманні малолітніх дітей немає, офіційно непрацевлаштованого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбачених ч. 1 ст. 382 КК України,-
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у вчинені умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Так, 03 вересня 2024 року постановою судді Дзержинського районного суду Харкова ОСОБА_6 у справі № 638/15305/24, провадження № 3/638/6196/24, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП Постановою суду на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Постанова набрала законної сили 16 вересня 2024 року. Не зважаючи на це, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про факт притягнення до адміністративної відповідальності постановою Дзержинського районного суду м. Харкова, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України, 27 березня 2025 року, у період дії заборони керування транспортними засобами, ОСОБА_5 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність чинної постанови суду, повторно керував автомобілем Great Wall, д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, що підтверджується матеріалами адміністративної справи (постанова Шевченківського районного суду м. Харкова від 08.09.2025 у справі № 638/6646/25).
Продовжуючи свої злочинні дії, об?єднані єдиним умислом, направленим на невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, ОСОБА_5 10 серпня 2025 року, у період дії тієї самої заборони, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність чинної постанови суду, повторно керував електросамокатом MT Electric Scooter Pro2, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, що підтверджується матеріалами адміністративної справи (постанова Шевченківського районного суду м. Харкова від 05.09.2025 у справі № 638/16077/25).
Таким чином, ОСОБА_5 , діючи усвідомлено, виконав усі необхідні дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
У судовому засіданні ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбачених ч. 1 ст. 382 КК України визнав в повному обсязі, все викладене в обвинувальному акті підтвердив, не оспорював встановлені досудовим розслідуванням обставини і про обставини вчинення інкримінованих йому злочинів. Також зазначив, що у вчиненому щиро розкаюється, в подальшому таких дій не вчиняє, пересувається громадським транспортом або на таксі, пояснив, що керування ним транспортним засобом 27.03.2025 було пов'язано із необхідністю темінового доставлення на фронт гуманітаної допомоги, зазначив, що не мав умислу на невиконання рішення суду, вважаючи, що може буде притягнутий лише до адміністративної відповідальності.
Даючи оцінку показанням ОСОБА_5 суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об'єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення (злочинів), пояснюють мотиви скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала обвинувачення за ч. 1 ст. 382 КК України, вважала, що з урахуванням особи обвинуваченого, який вину визнав в повному обсязі, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, а також ураховуючи, що вчиненим кримінальним правопорушенням не завдано шкоди, достатнім для виправлення обвинуваченого буде покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у вигляді штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Захисник обвинуваченого просив врахувати обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а також його особу, зокрема те, що він активно займається волонтерською діяльністю, має низку грамот і подяк у зв'язку цим, що в момент вчинення кримінального правопорушення обвинувачений також керував транспортним засобом не в особистих потребах, а з метою доставлення гуманітарної допомоги, просив призначити обвинуваченому мінімальне покарання за ч. 1 ст. 382 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_5 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорював обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).
З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 382 КК України, а саме як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Обираючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.
При призначені покарання ОСОБА_5 суд виходить з наступного.
ОСОБА_5 вчинив нетяжкий злочин, раніше не судимий, розлучений, не має на утриманні малолітніх дітей, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, активно займається волонтерською діяльністю.
Так ОСОБА_5 отримував подяки та грамоти від командуванням військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_4 , військової частини НОМЕР_5 , військової частини НОМЕР_6 , військової частини НОМЕР_7 за невтомну участь та вагомий внесок у волонтерську діяльність, активну громадську діяльність, допомогу та особистий внесок у матеріально - технічне забезпечення військових частин, плідну співпрацю із військовими частинами та за боротьбу за територіальну цілісність України.
Відповідно до копії наказів наказного гетьмана всієї України маршала козацтва України ОСОБА_7 . ОСОБА_5 був призначений на посаду командира волонтерського підрозділу, резервного козачого війська та включений до складу волонтерського підрозділу «Слобожанського Козацтва Єднальне» (СКЄ) та відряджений з 17.05.2025 до 25.05.2025 для постачання, встановлення та налагодження хибних старлінків підрозділам ЗСУ.
Згідно характеристики від 02.08.2025 виданої наказним гетьманом всієї України ОСОБА_7 , ОСОБА_5 за період служби в «Слобожанського Козацтва Єднальне» зарекомендував себе з позитивної сторони, як ініціативний, активний козак-побратим, який постійно допомагає Збройним силам України. ОСОБА_5 присвоєно звання під осавул (капітан) та за участь у волонтеській роботі нагороджений подякою та грамотою гетьмана України.
Як убачається з копії листів міжнародної благодійної організації «Душа України» № 0037 від 30.01.2023 та № 0076 від 06.03.2023 рада опікунів фонду виступила з проханням нагородити ОСОБА_5 ордером Святого Рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня та медаллю «За жертовність і любов до України» за волонтерську діяльність (доставку на фронт їжі, спорядження для військових, вивоз пораненних бійців та допомогу виїхати мирним громадянам із зони боїв під обстрілами, ризикуючі своїм життям).
Згідно до указу патріарха Київського І всієї Руси-України нагороджено ОСОБА_5 . Ордером Святого Рівноапостольного князя Володимира ІІІ-го. ступеня
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 66 КК України по справі є щире каяття обвинуваченого, який визнав свою вину та розкаївся у вчиненому, негативно оцінював вчинені ним злочин, продемонстрував готовність понести заслужене покарання, дав правдиві показання, а також активне сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують його покарання по справі відсутні.
Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
За таких обставин, для досягнення мети покарання визначеної ст. 50 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у вигляді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки саме така міра покарання буде необхідною та достатньою для його виправлення, а також попередження вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.
Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).
Запобіжний захід, обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати. Підстави для застосування спеціальної конфіскації, передбаченої ст. ст. 96-1, 96-2 КК України - відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбачених ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази: два СD-R диска з відеофайлами від 10.08.2025 та 27.03.2025 зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1