справа № 619/7112/25
провадження № 2/619/2984/25
Ухвала
28 листопада 2025 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області,
суддя Нечипоренко І.М.,
справа № 619/7112/25,
найменування (ім'я) сторін, їх місцезнаходження та місце проживання:
позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
відповідач: Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, місцезнаходження: м. Москва, вул. Житная, буд. 14.
Питання, що вирішується ухвалою.
ОСОБА_1 , у інтересах якої діють представниці - адвокат Бондаренко О.В. та ОСОБА_2 24.11.2025 звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з держави Російська Федерація майнову шкоду в розмірі 19871647,00 грн та моральну шкоду в розмірі 1000000,00 грн, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно, - можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави, за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема, в якості відповідача.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 в справі №308/9708/19 щодо судового імунітету російської федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі-громадянину України.
У постановах від 18.05.2022 в справах №428/11673/19 та №760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас у зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022, Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні, з огляду на припинення його роботи на території України.
Судом встановлено, що звертаючись із позовом до російської федерації для правильного вирішення спору, позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.
Судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 в справі №308/9708/19, відповідно до якого національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту).
Так, суд дійшов висновку про застосування у цій справі «деліктного винятку», відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом, відтак провадження у даній справі підлягає відкриттю.
За положеннями ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно з абз. 2 п. 4 ч. 4 ст. 19 ЦПК України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Як визначено п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 274 ЦПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову.
Враховуючи, що ціна позову перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.
Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Разом з цим, у частині належного повідомлення відповідача по справі про відкриття провадження у справі, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Водночас, 01.12.2022 прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993».
Згідно з повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з Російською Федерацією та республікою Білорусь зупинено з 27.12.2022. З дати зупинення дії Мінської конвенції не здійснюватиметься співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами Російської Федерації і республіки Білорусь з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї.
Разом з цим, відповідно до положень цивільного процесуального законодавства необхідним є дотримання процесуальних умов повідомлення відповідача про те, що до нього було подано позов, направлення копії позову з додатками та подальше повідомлення про хід розгляду справи.
Проте, комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади Російської Федерації за посередництва третіх держав не здійснюється, у зв'язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022). Отже, передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, зокрема, дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. №100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).
Крім того, згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинила поштове співробітництво з поштою Росії та Білорусі, посилки та перекази в ці країни не приймаються.
Відтак, враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання цієї ухвали на адресу відповідача, у т.ч. і шляхом направлення засобами електронної пошти, а повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі є обов'язковим, тому здійснюватиметься шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
Керуючись ст. 19, 53, 178, 181, 187, 258-261, 274, 353- 354 ЦПК України, суд,
постановив:
Прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Призначити підготовче засідання на 29 грудня 2025 року о 12 год 00 хв в залі судових засідань № 2 приміщення Дергачівського районного суду Харківської області.
Представницям позивачки надіслати копію ухвали про відкриття провадження у справі в електронній формі у порядку, визначеному законом.
Повідомити відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення.
Відповідно до ст. 178 ЦПК України, запропонувати відповідачу надати відзив, у якому викласти заперечення проти позову. Відзив подається протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
До відзиву додаються: 1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем (докази подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи); документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно ст. 193 ЦПК України відповідачі мають право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Відповідно умов ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Роз'яснити учасникам судового процесу, що згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Веб-сторінка на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи: http://court.gov.ua/fair/.
На виконання вимог ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд повідомляє про наявність технічної можливості учасникам справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Суддя І. М. Нечипоренко