справа № 619/5829/25
провадження № 2-а/619/82/25
іменем України
19 листопада 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Дєдової Н.С.,
розглянувши адміністративну справу за позовом адвоката Ісоєва Муяссар Норбойовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника полковника ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Адвокат Ісоєв М.Н., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника полковника ОСОБА_2 , у якому просить скасувати постанову № 1/1412 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 від 18 серпня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17 000, 00 грн; закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП України.
В обґрунтування позову зазначає, що 18 серпня 2025 року, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , відносно позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інваліда 2-ої групі з дитинства, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , було ухвалено постанову № 1/1412, за начебто скоєне ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України та накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі сімнадцять тисяч гривень. З вказаного постанови убачається, шо 19 серпня 2025 року поліцейськими був доставлений гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до першого ІНФОРМАЦІЯ_3 , було начебто встановлено факт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не прибуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені у повістці №1128914 на 25.11.2024 року, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України. Під час розгляду справи та прийняття постанови позивач ОСОБА_1 не був присутнім, хоча він дійсно був доставлений поліцейськими до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 18 серпня 2025 року, а не у зазначений у протоколі №1412 від 18 серпня 2025 року, час розгляду справи о 12:00 год. 19 серпня 2025 року, для того щоб приймати участь у розгляді справи відносно нього. Копії протоколу та постанови позивачу не надали, а лише 16 вересня 2025 року після повторних та неодноразових звернень його представник за довіреністю Антонян С.Ж. отримав вказані документи. У постанові не зазначено, що повістку № 1128914 на 25.11.2024 року направляли йому та чи він отримував цю повістку. Таким чином позивач ОСОБА_1 не отримував засобами поштового зв'язку повістку від відповідача про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому він за викликом не з'явився через те, що він не отримував повістку ні засобами поштового зв'язку ні іншим способом. Позивач ОСОБА_1 повністю не визнає своєї вини відповідно до вищевказаної постанови, вважає, що постанова № 1/1412 від 118 серпня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 є незаконною, не обґрунтованою, безпідставною та такою, що складена з порушеннями КУпАП, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник- адвокат Ісоєв М.Н. не з'явилися, адвокат Ісоєв М.Н. надав суду заяву у якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, а справу розглядати за їх відсутності.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином про що свідчить довідка про доставлення документу до електронного кабінету 02.10.2025. Відзив на позовну заяву не надав.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 18 серпня 2025 року офіцером ІНФОРМАЦІЯ_3 старшим лейтенантом ОСОБА_3 складено протокол №1412 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з яким 18 серпня 2025 року о 12 годині 42 хвилин поліцейськими був доставлений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Було встановлено факт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не прибуття до ТЦК та СП у строк та місце зазначені у повістці, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с. 9).
18 серпня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_2 складено постанову № 1/1412, згідно з якою 19 серпня 2025 року поліцейськими був доставлений ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , було встановлено факт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені у повістці №1128914 на 25.11.2024, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн (а.с.8).
Як вбачається з пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є пенсіонером(зворотня сторона а.с. 6).
Відповідно до посвідчення № НОМЕР_3 від 17.03.1994 - ОСОБА_1 , 1977 р.н. є інвалідом ІІ групи з дитинства (зворотня сторона а.с. 6).
Як вбачається з довідки № 245 від 23.01.1996 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний придатним до нестройової служби, зарахований у запас 04.12.1995, не служив, військове звання -рядовий (а.с. 7).
Відповідно до довідки серії МСЕ № 132135 від 05.01.1994 - ОСОБА_1 , 1977 р.н. призначено ІІ групу інвалідності, інвалід дитинства, група призначена безстроково (зворотня сторона а.с. 7).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Особливий період, відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, суд зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення (14.01.2025) діяв особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту - Закон № 3543-XII).
Суд зазначає, що диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
Як установлено абз. 2 ч. 1, абз. 8 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (далі по тексту - Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.
Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із пунктом 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов'язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
Згідно з абзацом 8 частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Судом установлено, що фактичною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на підставі спірної постанови від 18.08.2025 № 1/1412 слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог абзацу 2 ч. 1 абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підтримку та мобілізацію», у зв'язку з неприбуттям позивача 25.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у строк і місце, зазначені в повістці №1128914.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 30.09.2025 було витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (постанова № 1/1412 від 18.08.2025) та зобов'язано надати суду витребувані докази у строк до 07.10.2025, однак відповідь до суду не надійшла, причини суду не повідомлені.
Вказана ухвала була отримана відповідачем 02.10.2025.
10.10.2025 судом повторно було надіслано відповідачу ухвалу суду від 30.09.2025 про витребування належним чином засвідчених копій матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Вказана ухвала була отримана відповідачем 13.10.2025.
Разом з тим, відповідачем не надано ані відзиву, ані матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
Частиною 4 ст. 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною третьою статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення, тобто вчинення такого порушення особою в особливий період.
Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
На виконання вимог частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як вбачається зі змісту позову, позивачем заперечується факт оповіщення його про необхідність прибуття 25.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому з метою повного та всебічного розгляду даної справи необхідним є з'ясування факту належного інформування позивача про обов'язок з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач відзиву до суду не надавав, відповідно до ухвали суду від 30.09.2025 було здійснено витребування з ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (постанова № 1/1412 від 18.08.2025) та зобов'язано надати суду витребувані докази у строк до 07.10.2025, однак відповідь до суду не надійшла, причини суду не повідомлені.
Наявна у справі оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки постанова є саме тим рішенням відповідача, що оскаржується, в якому начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_4 відображає своє власне бачення порушень.
Будь-яких доказів на підтвердження порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію України та на спростування доводів позивача щодо відсутності в його діях таких порушень, відповідачем не надано.
Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді адміністративного позову про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення суд тлумачить на користь особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України.
У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд.
В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів належним чином у встановленому законом порядку надіслання повістки № 1128914 позивачу з метою його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 25.11.2024. Також матеріали справи не містять документів, що підтверджують отримання особою відповідного виклику.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова № 1/1412 від 18.08.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 241-246, 286 КАС України, суд -
ухвалив:
Позов Ісоєва Муяссара Норбойовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову № 1/1412 від 18.08.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. В. Пруднікова