Справа № 545/2798/25
Провадження №2/524/5402/25
(заочне)
25.11.2025 року м.Кременчук
Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого - судді Алексашиної Н.С.,
за участю: секретаря судового засідання - Сінельнік В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач «ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Мотивує позов тим, що відповідно до укладеного шляхом використання одноразового ідентифікатора 15.02.2024 року кредитного договору №5260 ОСОБА_1 отримала від ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» кредит строком на 365 днів (до 14.02.2025 року) у розмірі 4000 гривень, шляхом його переказу на платіжну картку позичальника, з у мовою сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).
Відповідач не виконав умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 40500 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість за кредитом, 36500 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 15.02.2024 року по 14.02.2025 року, що нараховані відповідно до п.1.2 Кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5 % річних).
Позивач прохає стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 40500 грн., сплачений судовий збір - 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу - 10000 грн.
Представник позивача за довіреністю в судове засідання не з'явився, через систему «Еленктронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує. /а.с.73/
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена за зареєстрованим місцем проживання, судова кореспонденція повернулася без вручення з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а тому вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки. (Пункт 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, Постанови ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17)
Отже, відповідач вважається таким, що про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача на підставі матеріалів наявних у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора уклали кредитний договір №5260 від 15.02.2024 року про надання кредиту в сумі 4000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності. Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. /а.с.15/
При цьому, суд враховує, що Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронних договорів. При цьому, згідно ст.12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно п.12 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Враховуючи, що кредитний договір підписаний позичальником в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, такий правочин слід вважати укладеним.
Про допустимість такої форми укладення правочинів також зазначено у численних правових позиціях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 234/7163/20,у постанові від 12 червня 2023 року у справі №263/3470/20.
Згідно умов укладеного договору надання кредиту здійснюється шляхом переказу суми кредиту на електронний платіжний засіб позичальника 444111ХХХХХХ6032.
Відповідно до умов договору п.1.2, 1.3 мета отримання кредиту - на споживчі цілі, з процентною ставкою за користування кредитом - 2,5 % від суми кредиту за кожний день (912, 50% річних). Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою. Строк надання кредиту становить 365 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 19 днів.
Сторони у додатку до кредитного договору погодили графік платежів, згідно якого останнім днем погашення зобов'язань за кредитним договором є 14.02.2025 року.
Факт отримання коштів відповідачем підтверджується довідкою ТОВ ФК «Елаєнс» відповідно до якого 15.02.2024 року на платіжну карту відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 4000 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . /а.с.23 на звороті/
Крім того на виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «Універсал Банк» надав інформацію, з якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком емітовано картку № НОМЕР_1 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 в період з 15.02.2024 року по 20.02.2024 року зазначено НОМЕР_3 . Також, надано виписку про рух коштів по картці ОСОБА_1 , з якої убачається, що 15.02.2025 року на картку останньої надійшов переказ в сумі 4000 грн.
Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та в певний строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після розстрочення.
Відповідачка не виконувала належним чином умови кредитного договору щодо повернення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості в період з 15.02.2024 року до 14.02.2025 року утворилась заборгованість в сумі 40500 грн. /а.с.24-30/
До складу заборгованості входять 4000 грн. за простроченою заборгованістю за сумою кредиту та 36500 грн. простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом.
Разом з тим, враховуючи, що метою отримання кредиту є споживчі цілі, щодо нарахування процентів за користування кредитом суд виходить з наступного.
22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ). Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Зважаючи на те, що кредитний договір з відповідачкою укладено 15.02.2024 року, після набрання чинності вказаними змінами до ЗУ «Про споживче кредитування» (24.12.2023 року), процентна ставка за користування наданим кредитом не повинна перевищувати 1%. Натомість умовами кредитного договору встановлено процентну ставку на рівні 2,5%.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом підлягають задоволенню частково, із застосуванням денної процентної ставки, яка не перевищує 1%.
Відтак сума процентів за користування кредитом становитиме 14600 грн. (з розрахунку: 4000 грн. х 1%/100х365 днів=14600 грн.)
Таким чином, загальна сума заборгованості складається із суми тіла кредиту в розмірі 4000 грн. та процентів за користування кредитом в розмірі 14600 грн., а всього 18600 грн.
Заборгованість позичальника залишається непогашеною.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи наведені міркування щодо обчислення суми заборгованості за процентами, а також те, що відповідач в добровільному порядку не погашає заборгованість, позов слід задовольнити частково.
Судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у відповідності до положення ст.141 ЦПК України. Враховуючи, що розмір задоволених позовних вимог у пропорційному відношення становить 45,9%, судовий збір, що підлягає стягненню складає 1111,88 грн. (з розрахунку: 2422,40 грн.х45,9%/100=1111,88 грн.)
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн., суд виходить з наступного.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження надання правничої допомоги та понесених витрат на правничу допомогу позивачем додано до позову договір про надання юридичних послуг від 16 вересня 2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» та адвокатом Руденком К.В., довіреність, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт приймання-передачі наданих послуг №5, Витяг з Реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №5 /а.с.45-46, 47, 48, 49/
З акту про отримання правової допомоги убачається, що вартість за складання позовної заяви про стягнення заборгованості та клопотання про витребування доказів складає 10000 гривень. /а.с.49/
Під час вирішення питання стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 580/2610/19 про те, що заповнення ордеру на надання правової допомоги, виготовлення копій відзивів для відповідача, оформлення поштових відправлень на адресу відповідача та суду (заповнення описів, оформлення конвертів) не є професійною правничою допомогою і не потребує спеціальних юридичних знань у галузі права.
З наведених у вказаній постанові міркувань суд доходить висновку, що до вартості наданої правничої допомоги безпідставно включено вартість канцелярського приладдя.
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини 6 вказаної статті обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі №530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Враховуючи наведене, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, суд звертає увагу на той факт, що поданий позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не є унікальним за своєю суттю, а тому не представляє значної складності. Подання подібних позовів є звичною практикою для позивача, на що вказує знеконкретизоване, загальне формулювання предмету договору про надання юридичних послуг. Крім того, з акту про отримання правової допомоги убачається, що загальна кількість складених позовних заяв становить 10 шт. на загальну вартість 100 000 грн., що також свідчить про стандартний підхід до надання правничої допомоги позивачу та оцінки її вартості.
За таких обставин суд доходить висновку про неспівмірність заявленої вартості витрат на правничу допомогу і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ТОВ «КЛД КРЕДИТ», з 10000 грн. до 3000 грн.
Керуючись ст.ст.4-13, 141, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» 18600 гривень заборгованості за кредитним договором №5260 від 15.02.2024 року, до складу якої входять: 4000 гривень заборгованості за кредитом та 14600 гривень заборгованості за користування кредитом.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 21900 гривень, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» 1111 грн. 88 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» 3000 грн. витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ», місцезнаходження - місто Київ, площа Солом'янська,2, прим.04, код ЄДРПОУ 40076206;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Алексашина Н.С.