справа № 399/1131/25
провадження № 1-кп/399/75/2025
28 листопада 2025 року смт Онуфріївка
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12025121070000660 від 12.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ландишеве Валтівського району Харківської області, громадянина України, українця, освіта середня, непрацюючий, не одружений, на утриманні дітей немає, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , до обрання запобіжного заходу тримання під вартою фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на даний час утримується під вартою в ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор", у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,-
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5
встановив:
в провадженні суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
Від прокурора надійшло письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в якому останній просив продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 строком на 60 днів. В обґрунтуванняклопотання зазначив, що строк дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого закінчується 30.11.2025, однак закінчити судовий розгляд у кримінальному провадженні до цього часу не є можливим, у зв'язку з його складністю. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу покладається необхідність запобігання можливості: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, здійснювати незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На даний час не зникли вищевказані ризики, встановлені під час досудового розслідування на момент обрання запобіжного заходу. В обґрунтування ризику «переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду» наявні об'єктивні відомості про те, що підозрюваний ОСОБА_3 проживає на території Онуфріївської територіальної громади без реєстрації, постійно змінюючи місця проживання, не працює не навчається, що вказує на відсутність у підозрюваного міцних соціальних зав'язків за місцем вчинення ним злочину, ОСОБА_3 чітко усвідомлює, що вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі від семи до десяти років, що у свою чергу дає підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тобто має місце ризик, передбачений п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування від органів досудового розслідування та суду. Зазначав, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на жаль частина територій нашої держави є тимчасово окупована та відповідно непідконтрольна правоохоронним органам України, підозрюваний усвідомлюючи тяжкість скоєного злочину, відсутність досить стійких соціальних зав'язків, має реальну можливість виїхати на непідконтрольну територію, навіть за відсутності в нього належних документів. В обґрунтування ризику «незаконно впливати на свідків, у вказаному кримінальному провадженні» зазначав, що ОСОБА_3 може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні шляхом переконання, умовляння, шантажу чи підкупу, оскільки перебуваючи на волі має реальну можливість спілкуватися з свідками по вказаному кримінальному провадженню. Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні виникає як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи та перестає існувати тільки після виходу суду до нарадчої кімнати, оскільки відповідно до ст. 229 КПК України судом безпосередньо досліджуються матеріали кримінального провадження, покази свідків у залі судового засідання. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 обізнаний про точне місце мешкання свідків, які викривають його у вчиненні злочину, що чітко підтверджується матеріалами кримінального провадження. При цьому, він може як фізично так і шляхом умовлянь впливати на них. Наведене свідчить про наявність ризику передбаченого п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконний вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 веде антисоціальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, вчинив тяжкий злочин про життя та здоров'я, що потягло за собою смерть потерпілого, наведене свідчить про його суспільну небезпечність. Вироком від 09.06.2020 (з урахуванням ухвали Кропивницького апеляційного суду від 19.05.2021) ОСОБА_3 засуджено за ч. 2. ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, звільнений 13.10.2023 року по відбуттю строку покарання; вироком від 25.12.2024 його засуджено за ч. 1 ст.395 КК України до покарання у вигляді штрафу 850 гривень, який сплачено. Щодо ОСОБА_3 до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області направлено на розгляд обвинувальні акти: 28.03.2025 року по кримінальному провадженню №12025121070000071 від 03.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України; 29.08.2025 по кримінальному провадженню №12025121070000418 від 14.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Факт вчинення ОСОБА_3 , у якого судимості не погашені, нових умисних кримінальних правопорушень вказує на те, що він може продовжити злочинну діяльність, що є ризиком, передбаченим у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (запобігання вчинення іншого кримінального правопорушення).
Вважав, що особисте зобов'язання не може бути застосоване до обвинуваченого ОСОБА_3 , так як даний запобіжний захід є найбільш м'яким, а кримінальне правопорушення, у вчинені якого обґрунтовано підозрюється останній, відноситься до категорії тяжких. Особиста порука не може бути застосована оскільки цей захід не може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та запобігання ризикам, крім того, відсутня особа яка заслуговує на особливу довіру та виявила бажання взяти обвинуваченого на поруки. Застава не може бути обрана, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину, який вчинено із застосуванням насильства. Крім того, обирати запобіжний захід відносно обвинуваченого - домашній арешт недоцільно, не може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та запобігання ризикам. Перебування останнього під домашнім арештом, з урахуванням наявності вищезазначених ризиків, не стане на перешкоді до вчинення обвинуваченим дій, які будуть сприяти уникненню від відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Наведене є обґрунтуванням застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, так як наявна необхідність запобігання спробам переховуватися від суду, спотворити, знищити речові докази, а також вчинення інших кримінальних правопорушень.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав та просив задовольнити клопотання з підстав зазначених у ньому.
Потерпілий в підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, жодних заяв, клопотань від останнього до суду не надходило.
Обвинувачений заперечив можливість задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що перебуваючи на волі він не ухилявся від явки до суду та до слідчого. Не погодився з прокурором. Додав, що за адресою фактичного місця проживання він проживав із покійною ОСОБА_6 , будинок належить на праві власності іншій особі, чи укладено договір оренди будинку йому невідомо, можливо такий договір укладала ОСОБА_6 .
Захисник заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що їхня позиція незмінна, а саме, ризиків про які зазначено прокурором немає, належним чином останні не підтверджені. Додав, що обвинувачений дійсно не ухилявся від покладених на нього процесуальних обов'язків. Вважав за можливе обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за його адресою фактичного місця проживання.
Заслухавши клопотання прокурора та думку учасників судового провадження щодо нього, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішення від 21.04.2011 року по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» у пункті 175 вказав, що «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який кримінальним законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02.10.2025 підозрюваному ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.11.2025.
При цьому, судове провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, де стороною захисту заявлено клопотання про передачу даної справи іншому судді для вирішення питання про об'єднання з іншим кримінальним провадження, яке надійшло раніше відносно одного і того ж обвинуваченого, яке наразі є відкритим, відповідно завершення судового розгляду до закінчення строку тримання під вартою не є можливим, а достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого судом не встановлено.
Згідно з практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вказане свідчить, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а також запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Виконуючи вимоги ст.178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, про які зазначено у клопотанні; тяжкість покарання, що загрожує обвинуавченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його фактичного проживання, які відсутні, у тому числі за вказаним місцем проживання у обвинуваченого відсутня родина й утриманці; офіційно не був працевлаштований, працював по найму у приватних осіб, характеризуючі дані обвинуваченого та його майновий стан; наявність судимостей у обвинуваченого та кримінальних проваджень, що перебувають на розгляді в суді; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України).
Враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше судимий, судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, який має зареєстроване та фактичне місце проживання, соціальні зв'язки за яким та право проживання в якому не підтверджено, наявність достатніх даних про існування ризиків переховування від суду, можливість незаконного впливу на свідків, які, у т.ч., ще не допитані судом, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про недостатність підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вказаним спростовується позиція сторони захисту щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Та, суд не вбачає підстав та можливості для обрання щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, та зазначає, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331, 371, 372 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.
Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк шістдесят днів, тобто з 28.11.2025 р. до 26.01.2026 р. включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику обвинуваченого, прокурору та направити до Державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор", для виконання.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Суддя Онуфріївського районного суду
Кіровоградської області ОСОБА_1