290/1174/25
Іменем України
28 листопада 2025 рокуселище Романів
Суддя Романівського районного суду Житомирської області Ковальчук М.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 2 Житомирського РУП №1 ГУ НП в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП):
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №465728 від 17 жовтня 2025 року та доданих до нього матеріалів встановлено, що 17.10.2025 року о 09 годині 30 хвилин в магазині «Куточок», що за адресою вул.Житомирська, 101 . смт.Романів Житомирського району продавець ОСОБА_1 здійснювала продаж алкогольних виробів, а саме 1,5 літра марки «Первак» за ціною 65 грн за 0,5 літра без ліцензії.
Дії ОСОБА_1 поліцейським кваліфіковано як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 164 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальност, суддя приходить до наступних висновків.
Як вбачається з положень пункту 7 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимоги статті 268 КУпАП, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених статтею 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 268 КУпАП за наявними у справі матеріалами.
Суддя, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, додані до нього документи, приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП, з наступних підстав.
Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом.
Згідно вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до диспозиції частини 1 статті 164 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Виходячи з вимог частини 1 статті 164 КУпАП України, суб'єктом даного адміністративного правопорушення є саме суб'єкт господарювання.
За приписами частини 21 статті 15 Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Стаття 14.1.36 Податкового кодексу України передбачає, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» № 3 від 25.04.2003 зазначено, що господарська діяльність це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої безпосередність, системність її здійснення з метою отримання прибутку.
Згідно з пунктом 4 цієї Постанови під здійсненням фізичною особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо, самостійно, систематично (не менше, ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення до протоколу долучено письмові пояснення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення ОСОБА_2 ,а також копію паспорта та картки платника податків відносно ОСОБА_1 .
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 при викладі змісту правопорушення посадовою особою не вказані, які положення Закону (частину статті), якими передбачено ліцензування діяльності пов'язаної із продажем алкогольних виробів, були порушені.
Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, якою саме нормою права (статтею закону) встановлюється вимога ліцензування господарської діяльності, пов'язаної з продажем алкогольних виробів, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження систематичності діяльності з торгівлі алкогольними виробами .
Поряд з цим, протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про осіб, які купували в магазині алкогольні напої та який дохід від цього отримано, що позбавляє суд можливості перевірити наявність в її діях однієї з основних ознак господарської діяльності системності, яка, крім іншого, має бути протягом одного календарного року, а також визначитися з початком відліку строку, передбаченого частиною 2 статті 38 КУпАП, для накладення адміністративного стягнення.
При цьому, зважаючи на принципи змагальності та диспозитивності даного виду судочинства, обов'язок довести вказані обставини покладено на орган, який ініціює притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Так, у частині 2 статті 251 КУпАП наголошується, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою від обов'язків не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до положень частини 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого звинувачено у вчинені адміністративного правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Рішення суду в справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі вищенаведеного, оцінивши наявні в даній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку, що вданому випадку вина ОСОБА_1 в інкримінованому їй правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення.
Статтею 247 пунктом 1 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 7, 9, частиною 1 статті 164, статтями 245- 247, 251, 252, 268, 280, 283 - 285 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя М.В. Ковальчук