Справа № 204/10179/25
Провадження № 2-о/204/244/25
27 листопада 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
за участю секретаря Кислиці Є.Ю.,
за участю заявника ОСОБА_1 ,
за участю представника заявника ОСОБА_2 адвоката Сойнікова О.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання подружжя, -
У вересні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із заявою про встановлення режиму окремого проживання подружжя, якою просили встановити для подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шлюб яких був зареєстрований 07 червня 2003 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №200 Красногвардійським відділом реєстрації актів громадянського стану Красногвардійського районного управління юстиції м.Дніпропетровська, режим окремого проживання починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позову зазначали, що по причині несумісності характерів сімейне життя між ними поступово погіршувалось, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. На даний час вони прийшли до взаємної згоди, що фактично припинили подружні стосунки, проживають окремо, відсутнє бажання проживати спільно, поновити спільне проживання, тому, вимушені звернутись зі спільною заявою про встановлення режиму окремого проживання подружжя.
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримав, просив задовольнити.
Заявник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 заяву підтримав, просив її задовольнити.
Суд, вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, вважає, що заява не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 07 червня 2003 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №200 Красногвардійським відділом реєстрації актів громадянського стану Красногвардійського районного управління юстиції м.Дніпропетровська (а.с.12).
Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13,14).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи на підтвердження своїх позовних вимог заявниками надано лише їх копії паспортів, копії РНОКПП, копію свідоцтва про укладення шлюбу, копії свідоцтва про народження дітей та копії витягів з реєстру територіальної громади щодо реєстрації заявників.
За положенням ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ст. 56 СК України, дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 119 СК України, подружжя або один з них вправі звернутися до суду із заявою про встановлення режиму окремого проживання. За заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи не бажання когось із них проживати спільно. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.
Положення ст. 120 СК України передбачено, що встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.
У разі встановлення режиму окремого проживання: 1. майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі; 2. дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
У відповідності з роз'ясненнями, що містяться у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні положень статей 119, 120 Сімейного кодексу України судам необхідно враховувати, що інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер.
Рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження є неможливим, суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей, у той час як підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. За відсутності взаємної згоди подружжя на встановлення сепарації волевиявлення одного з них має бути обґрунтованим.
Режим окремого проживання може встановлюватися судом не тільки за позовом одного з подружжя, а й за заявою подружжя, яке досягло спільної згоди. Вирішуючи заяву в порядку статті 119 СК України, суд повинен встановити фактичні взаємини сторін і переконатися в доцільності сепарації для того, щоб узаконений спосіб окремого проживання не був формальним засобом вирішення спірних майнових питань.
Аналізуючи зміст диспозиції ст. 119 СК України, суд вважає, що для встановлення подружжю режиму окремого проживання необхідна наявність двох умов: неможливість або небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно і припинення сімейних відносин між подружжям.
Встановлення режиму окремого проживання не суперечить Конституції України, чинному сімейному законодавству, не порушує права подружжя. Дружина, чоловік мають право вибору місця проживання і в результаті можуть жити окремо без встановлення режиму окремого проживання. Однак у цьому разі не зупиняється дія презумпції права спільної сумісної власності та презумпції батьківства, а отже, у конфліктних ситуаціях може виникнути потреба судового захисту прав одного з подружжя.
Суд зазначає, що встановлення режиму окремого проживання може відповідати інтересам одного з подружжя, який, не бажає продовжувати спільне життя. При цьому, встановлення режиму окремого проживання подружжя не припиняє їх батьківських прав та обов'язків.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
В супереч вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України заявники не надали суду будь-яких даних, на підставі яких суд міг би встановити наявність зазначених заявниками обставин (фактів), якими обґрунтовуються їх вимоги про встановлення режиму окремого проживання між подружжям.
За таких обставин, відсутності підстав для задоволення поданої заяви.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки заяву залишено без задоволення, питання щодо судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішується.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 258-259, 293, 294 ЦПК України, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання подружжя - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Дата складення повного судового рішення 28.11.2025 року.
Суддя Н.В. Токар