Справа № 243/7487/25
Провадження № 2/175/2783/25
27 листопада 2025 року Дніпровський районний суд
Дніпропетровської області
у складі: головуючого
судді Васюченка О.Г.,
з секретарем Кульпіною Л.Г..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у селищі Слобожанське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Дніпровського районний суду Дніпропетровської області за підсудністю надійшла позовна заява ТОВ «Сучасний Факторинг» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В позовній заяві позивач просить стягнути з ОСОБА_1 користь ТОВ «Сучасний Факторинг» заборгованість за Кредитним договором № 10211098863 від 24.09.2021 року в розмірі 13648.98 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн. та 5000,00 грн. на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2025 року було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України відповідачу було встановлено строк в п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву. Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався.
Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України відповідачем суду не подано.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі.
Відповідач та/або його представник в судове засідання не з'явилися, про причини не явки суду не повідомили. Причини їх неявки в судове засідання судом визнаються не поважними, оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи і недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов'язків, а тому з урахуванням зазначеного, відношення сторін до своїх процесуальних прав та обов'язків і тривалості розгляду справи, суд вважає, що відсутність відповідача не перешкоджає розгляду справи. Отже, суд вважає можливим розгляд справи на підставі наявних матеріалів і доказів. При цьому суд звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи. Таким чином, суд вважає можливим слухання справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.
Також, відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, відповідач відзив до суду не подавав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути цю справу в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Судом встановлено, що 24 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний Факторинг» було укладено Кредитний договір у формі заяви - приєднання до Кредитного договору по продукту «Кредит на товар» № 10211098863, згідно з умовами якого сума кредиту за даним Договором складає 8744.11 грн.
Відповідно до Публічної пропозиції на укладення Кредитного договору по продукту «Кредит на товар» (затверджено наказом №07/21-П від 12.07.2021 року, дата набрання чинності 12.07.2021 року) та статті 633 Цивільного Кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» було оголошено Публічну пропозицію (оферту) на укладання Кредитного договору по продукту «Кредит на товар» (надалі - Публічна пропозиція).
Згідно розділу 1. Договір укладається шляхом приєднання до його умов Позичальника, в порядку передбаченому Публічному пропозицією та набуває чинності після здійснення дій, визначених в пп.1.4.1 Публічної пропозиції. П.1.3. передбачає, що з метою приєднання до Договору, Позичальник зобов'язаний за особистої присутності через Кредитного посередника надати Кінформацію та документи необхідні для проведення його ідентифікації та верифікації, оцінки кредитоспроможності, та заповнені і підписані власноручним підписом: - Заяву - приєднання до Договору (далі Заява - приєднання), згідно форми, що є Додатком №1 до цієї Публічної пропозиції; - Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), згідно форми, що є додатком №2 до цієї Публічної пропозиції.
Згідно Паспорту споживчого кредиту по продукту «Кредит на товар», що оформлюється за особистої присутності споживача, Сторони дійшли згоди, що грошові кошти надаються Позичальникові на умовах строковості, а саме терміном на 12 календарних місяців платності - 4.5 % від загальної початкової суми кредиту, комісія за управління (обслуговування) кредиту - 349.76 гривень. Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 204.74 % річних від загальної суми кредиту.
З моменту вчинення Позичальником дій передбачених п.1.3. Публічної пропозиції, вважається, що Позичальник в повній мірі та безумовно приєднався до умов Договору. Публічна пропозиція, Заява - приєднання та Графік платежів, підписані та подані Позичальником відповідно до умов Публічної пропозиції складукладений між Кредитором та Позичальником Договір (п.1.4).
Згідно розділу 2. Кредитор надає Позичальнику кредит у гривні у сумі та на умовах, передбачений Договором, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії, інші супутні платежі та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Тип кредиту, що надається за Договором - кредит.
Відповідно до розділу 3. Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, повернення та платності. Моментом (днем) надання/отримання кредиту вважається момент (день) перерахування Кредитором суми кредиту за реквізитами вказаними в Заяві - приєднанні. Розділ 5. Публічної пропозиції передбачає, що Кредитор має право: - Вимагати своєчасного здійснення періодичних платежів відповідно до Договору; - Отримувати від Позичальника платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитом, процентами, штрафами та іншими платежами, передбаченими Договором; - Вимагати від Позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів, у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів більш як на один календарний місяць; - У випадку неналежного виконання або невиконання Позичальником умов Договору Кредитор має право самостійно або із залученням третіх осіб здійснювати всі необхідні заходи щодо погашення заборгованості, в тому числі здійснювати телефонні дзвінки, надсилати текстові, голосові та інші повідомлення через засоби телекомунікації.
Заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою діяльністю «Сучасний Факторинг» за Кредитним договором № 10211098863 від 24.09.2021 р. станом на 29.07.2025 р. включно становить 13648.98 грн., а саме: • загальна заборгованість за тілом кредиту становить: 8744.11 (грн. коп.). • загальна заборгованість за сумою комісії становить: 4205.35 (грн. коп.).• заборгованість за сумою комісії за управління (обслуговування) кредиту становить: 699.52 (грн. коп.). Отримано оплат в сумі: 0,00 (грн. коп.).
Станом на дату 29.07.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» заборгованість за Кредитним договором № 10211098863 від 24.09.2021 р. не погашена.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Згідно ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено що Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до статті 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно до ст. 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Відповідач порушив договірні зобов'язання, не оплатив суму бору в обумовлені Сторонами строки, допустивши прострочення виконання.
Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ЦК України, істотним визнається порушення договору однією стороною, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідачем у встановлений строк та відповідно до умов договору грошові зобов'язання за кредитним договором невиконані.
Згідно до ст. 623 ЦК України Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Статтею 549 встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідач не надав суду доказів повернення кредитних коштів позивачу, доказів відсутності заборгованості за укладеним кредитним договором.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13648.98 грн., яка складається з: 8744.11 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4205.35 грн - заборгованість за сумою комісії, 699.52 - заборгованість за сумою комісії за управління (обслуговування) кредиту.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 12 ч. 3, 4, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За вказаних обставин суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підтверджені відповідними доказами, які досліджені судом.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Оскільки вимоги позивача задоволено, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 33, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (ЄДРПОУ: 35310044, вул. Велика Васильківська, 39-А, м. Київ, 01024) заборгованість за Кредитним договором № 10211098863 від 24 вересня 2021 року у розмірі 13648.98 грн., яка складається з: 8744.11 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4205.35 грн - заборгованість за сумою комісії, 699.52 - заборгованість за сумою комісії за управління (обслуговування) кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (ЄДРПОУ: 35310044, вул. Велика Васильківська, 39-А, м. Київ, 01024) витрати на судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя О.Г. Васюченко