Справа № 175/4316/19
Провадження № 2/175/2820/24
Іменем України
28 листопада 2025 року селище Слобожанське Дніпровського
району Дніпропетровської області
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Шаповалової І. С.,
за участю секретаря судового засідання Ступак Т.В.,
з участю представника позивача Малега С.О.,
представника відповідача Трембач О.С. (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання правовідносин за договором кредиту припиненими, -
До суду з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання правовідносин за договором кредиту припиненими та стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 звернувся 31 жовтня 2019 року (т.1, а.с. 2).
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 28 лютого 2022 року, з урахуванням ухвали суду від 19 квітня 2024 року
про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року,
з урахуванням ухвали цього самого суду про виправлення описки від 05 червня 2024 року, апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2022 року задоволено частково. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 28 лютого 2022 року в частині стягнення судового збору скасовано. У стягненні з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судового збору
у розмірі 1 609,20 грн відмовлено. В інший частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2024 року задоволено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Повторно в провадження Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області після касаційного перегляду вищевказана цивільна справа надійшла з Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2024 року.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання припиненими правовідносин за договором кредиту та стягнення моральної шкоди, передано за підсудністю до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська, з підстав, визначених положеннями п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2025 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2024 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2025 року - відкрито загальне позовне провадження у справі.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 в позові до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання правовідносин за договором кредиту припиненими та стягнення моральної шкоди, з урахуванням уточнених позовних вимог обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що на даний час між позивачем та відповідачем не існують невиконані зобов'язання, що підтверджується довідками відповідача: від 14.12.2011 року за №10.3.4.6/1-4183, відповідно до якої заборгованість позивача перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору від 16 лютого 2009 року №DNHPBL00000085 погашена у повному обсязі; від 24.11.2011 року за №10.3.8.2/3-1687, відповідно до якої заборгованість позивача перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору від 17 вересня 2008 року №КТ 346Д погашена у повному обсязі; від 24.11.2011 року за №10.3.8.2/3-1283, відповідно до якої заборгованість позивача перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору від 26 липня 2005 року №SADN03000003276989 погашена у повному обсязі. Зазначені довідки мають дату, реєстраційний номер, підписані керівником відділення банку «Будинок Губернатора» та містять відбиток печатки вказаного відділення відповідача. Зазначені вище письмові докази підтверджують виконання зобов'язання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. Відповідачем на сьогоднішній день документально не підтверджено невиконання позивачем своїх зобов'язань за кредитними договорами. Вищезазначені факти також були встановлені Дніпровським апеляційним судом у постанові від 18 червня 2019 року у справі №201/7184/18.
Позивач також вважає, що своїми діями банк завдав позивачу значної моральної шкоди, спричинив душевні страждання. Через такі дії відповідача у позивача виникають конфлікти в сім'ї, він повинен був докладати значних зусиль для додаткової організації свого життя.
Позивач просив суд визнати припиненими правовідношення за кредитними договорами: №SADN03000003276989 від 26 липня 2005 року, №КТ 346Д від 17 вересня 2008 року; №DNHPBL00000085 від 16 лютого 2009 року, укладених між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» в порядку захисту прав споживачів та відшкодувати моральну шкоду, стягнувши з відповідача 25000,00 грн моральної шкоди.
Відповідач АТ КБ «ПриватБанк» заперечував проти задоволення позову, мотивуючи це тим, що у позивача наявна заборгованість за відповідними кредитними договорами перед банком. Банк направляв позивачу претензії, звертався до нотаріуса із заявами про стягнення заборгованості у безспірному порядку, яким вчинялися виконавчі написи, що вказує на наявність непогашеної кредитної заборгованості. Зазначене підтверджується виписками з рахунків позивача.
Банк не видавав позивачу довідок про погашення заборгованості. Інформація, викладена у довідках, які надано позивачем, не відповідає дійсності. Вказані довідки є підробленими, вони не можуть оцінюватися як докази у справі. Банк провів службове розслідування за вказаним фактом, яке підтвердило, що банк
не видавав позивачу довідки про повне погашення заборгованості. При цьому постанова суду апеляційної інстанції у справі № 201/7184/18 не може встановлювати преюдиційні обставини для цієї справи, так як банк заперечує обставину повного погашення позивачем кредитної заборгованості, на підтвердження чого надав докази. ОСОБА_1 не довів, що банком порушеного його права та інтереси. При цьому він обрав неефективний спосіб судового захисту порушеного права, який не передбачений законом, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Крім того, наявні підстави для застосування позовної давності, про що заявлено представником банка в судовому засіданні. Позивач повинен був дізнатися
про порушення своїх прав ще в 2011 році, коли він отримав довідки про погашення ним заборгованості, проте з позовом звернувся до суду в 2019 році.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову - заперечував.
Фактичні обставини встановленні судом
26 липня 2005 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № SADN03000003276989 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, за умовами якого банк відкрив останньому картковий рахунок
та випустив платіжну карту VISA INFINITE з кредитним лімітом
50 000,00 доларів США на умовах, визначених договором (а. с. 14, т. 1, 21-22, т. 2).
17 вересня 2008 року між ними укладений договір № КТ-346Д, відповідно до якого банк відкрив ОСОБА_1 поновлювальну кредитну лінію з лімітом
250 000,00 доларів США, строком повернення до 17 вересня 2009 року
(а. с. 10-13, т. 1, 26-32, т. 2).
16 лютого 2009 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNHPBL00000085, за умовами якого банк надав останньому кредитні кошти, на строк із 16 лютого 2009 року по 15 лютого 2010 року, у вигляді строкового кредиту шляхом видачі готівки через касу у розмірі
1 113 950,00 доларів США на цільові потреби зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом
(15-16, т. 1, 34-37, т. 2).
ОСОБА_1 звертався до відповідача з вимогою про сплив позовної давності
та застосування за спірними кредитними договорами (від 26 липня 2005 року,
від 17 вересня 2008 року, від 16 лютого 2009 року) позовної давності, здійснивши списання решти заборгованості (а. с. 17, т. 1).
Відповідно до довідок АТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 18, 19, 20, т. 1):
- № 10.3.8.2/3-1283 від 24 листопада 2011 року - заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору від 26 липня 2005 року
№ SADN03000003276989 погашена у повному обсязі;
- № 10.3.8.2/3-1687 від 24 листопада 2011 року - заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору від 17 вересня 2008 року
№ КТ 346Д погашена у повному обсязі;
- № 10.3.4.6/1-4183 від 14 грудня 2011 року заборгованість ОСОБА_1 перед
АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору від 16 лютого 2009 року
№ DNHPBL00000085 погашена у повному обсязі.
Ці довідки мають дату, реєстраційний номер, підписані керівником відділення банку та містять відбиток печатки відділення АТ КБ «ПриватБанк».
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня
2018 року у справі № 201/7184/18 за позовом ОСОБА_1
до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання правовідносин
за договором кредиту припиненими, з врахуванням ухвали цього самого суду
від 19 грудня 2018 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено, вирішено застосувати строк позовної давності за кредитними договорами
№ SADN03000003276989 від 26 липня 2005 року, № КТ 346Д від 17 вересня
2008 року, № DNHPBL00000085 від 16 лютого 2009 року, укладеними
між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк». Визнано припиненими правовідношення за вказаними кредитними договорами. Стягнуто
з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у сумі 1 409,60 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у вказаній справі апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року скасовано
та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що відсутні правові підстави для припинення правовідносин за кредитними договорами: від 26 липня 2005 року № SADN03000003276989, від 17 вересня 2008 року № КТ 346Д,
від 16 лютого 2009 року № DNHPBL00000085, у зв'язку з позовною давністю, так як відповідний позов кредитором до суду у даній справі не пред'явлений, а за іншими правовими підставами позов не заявлявся. Зазначено, що ОСОБА_1
не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав
та законних інтересів із іншим позовом, за інших правових підстав.
Крім того, у вказаній постанові судом надано оцінку довідкам банка
про відсутність у ОСОБА_1 кредитної заборгованості перед банком,
що підтверджує факт відсутності заборгованості позивача за вказаними вище договорами.
Вказана постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року (провадження № 61-16048св19).
У грудні 2020 року банком проведено службову перевірку відносно клієнта - ОСОБА_1 , за результатами якої встановлено, зокрема, факт видачі банком клієнту вищевказаних довідок про повне погашення заборгованості та прийнято рішення, що такий факт не знайшов свого підтвердження.
Щодо територіальної підсудності справи
У позові (а. с. 2-9, т. 1) ОСОБА_1 зазначив наступну адресу свого місця проживання: АДРЕСА_1 .
У листопаді 2019 року відділ адресно-довідкового підрозділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повідомив суд, що ОСОБА_1 із 25 жовтня 2016 року за останнім зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідно до договору оренди житлового приміщення (будинку) від 28 серпня 2019 року, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Зазначена інформація щодо місця проживання ОСОБА_1 підтверджується також попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна від 05 лютого 2019 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою:
АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 надано суду заяву про зміну місця проживання та копію свого паспорту серії НОМЕР_1 , згідно з яким його місцем реєстрації
є АДРЕСА_4 (а. с. 197-201, т. 3)
На виконання Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2024 року, отримана судом інформація засвідчує останнє відоме місце проживання позивача на момент звернення до суду з цим позовом, який не мав реєстрації місця проживання, а згодом зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , 22 листопада 2022 року (а.с.104, 109, т.6).
До ттого ж, ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання припиненими правовідносин за договором кредиту та стягнення моральної шкоди, передано за підсудністю до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська, з підстав, визначених положеннями п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2025 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2024 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2025 року - відкрито загальне позовне провадження у справі.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 26 липня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір №SADN03000003276989 про відкриття рахунку та обслуговування платіжної картки, за умовами якого банк відкрив позивачу картковий рахунок та випустив платіжну карту - VISA INFINITE з кредитним лімітом 50000,00 доларів США на умовах, визначених договором (а.с. 14-14зв., т. 1, 21-22, т. 2).
17 вересня 2008 року між відповідачем та позивачем укладений договір №КТ- 346Д, відповідно до якого банк відкрив позивачу поновлювальну кредитну лінію з лімітом 250000,00 доларів США строком повернення до 17.09.2009 року (а.с. 10-13, т. 1, 26-32, т. 2).
16 лютого 2009 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №DNHPBL00000085, за умовами якого банк надав позивачу кредитні кошти на строк з 16.02.2009 року по 15.02.2010 року у вигляді строкового кредиту шляхом видачі готівки через касу у розмірі 1113950,00 доларів США на цільові потреби зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (15-16зв, т. 1, 34-37, т. 2).
З листа від 05 квітня 2018 року вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою про сплив позовної давності та застосування за спірними кредитними договорами від 26 липня 2005 року, від 17 вересня 2008 року та від 16 лютого 2009 року позовну давність, здійснивши списання решти заборгованості (а.с. 17, т. 1).
Відповідно до довідок АТ КБ «ПриватБанк»:
-за №10.3.8.2/3-1283 від 24.11.2011 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору від 26 липня 2005 року №SADN03000003276989 погашена у повному обсязі;
-за №10.3.8.2/3-1687 від 24.11.2011 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору від 17 вересня 2008 року №КТ 346Д погашена у повному обсязі;
-за №10.3.4.6/1-4183 від 14.12.2011 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору від 16 лютого 2009 року №DNHPBL00000085 погашена у повному обсязі.
Стосовно доводів відповідача про наявність у позивача заборгованості за кредитними договорами та неприйняття виданих банком довідок про погашення заборгованості за спірними кредитами, суд дійшов такого висновку.
У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 2 Закону «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.
Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Судом встановлено, що 26 липня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір №SADN03000003276989 про відкриття рахунку та обслуговування платіжної картки, за умовами якого банк відкрив позивачу картковий рахунок та випустив платіжну карту - VISA INFINITE з кредитним лімітом 50000,00 доларів США на умовах, визначених договором.
17 вересня 2008 року між відповідачем та позивачем укладений договір №КТ- 346Д, відповідно до якого банк відкрив позивачу поновлювальну кредитну лінію з лімітом 250000,00 доларів США строком повернення до 17.09.2009 року.
16 лютого 2009 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №DNHPBL00000085, за умовами якого банк надав позивачу кредитні кошти на строк з 16.02.2009 року по 15.02.2010 року у вигляді строкового кредиту шляхом видачі готівки через касу у розмірі 1113950,00 доларів США на цільові потреби зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до довідок АТ КБ «ПриватБанк»:
-за №10.3.8.2/3-1283 від 24.11.2011 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору від 26 липня 2005 року №SADN03000003276989 погашена у повному обсязі;
-за №10.3.8.2/3-1687 від 24.11.2011 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору від 17 вересня 2008 року №КТ 346Д погашена у повному обсязі;
-за №10.3.4.6/1-4183 від 14.12.2011 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору від 16 лютого 2009 року №DNHPBL00000085 погашена у повному обсязі;
Наведені довідки мають дату, реєстраційний номер, підписані керівником відділення банку «Будинок Губернатора» та містять відбиток печатки вказаного відділення відповідача АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджують факт відсутності заборгованості за вказаними спірними кредитними договорами.
Надані відповідачем матеріали службового розслідування (т.3 а.с. 179-183) є внутрішнім документом, який не може підтвердити чи спростувати факт підробки будь-якого документа, цей факт може бути встановлено лише експертизою.
Водночас відповідачем не надано жодного доказу суду, що окрім проведення службового розслідування, ним вживались будь-які інші дії щодо виявленого факту підробки (фальсифікації) наданих позивачем довідок, в тому числі шляхом ініціювання досудового розслідування в межах КПК України. В зв'язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що видані позивачу довідки не відповідають дійсності та є сфальсифікованими.
Так само відповідачем не надано будь-яких судових рішень, які набрали законної сили, про стягнення заборгованості з позивача за спірними кредитними договорами, подані банком розрахунки заборгованості по кредитним договорам не можуть слугувати належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, оскільки надані відповідачем документи, як докази наявності заборгованості (т. 3, а.с. 37-35) є роздруківкою оборотів по карті, яка є оборотно-сальдовою відомістю за електронним платіжним інструментом. Який унеможливлює встановлення розміру заборгованості та його складових в розрізі дат. Будь-якої первинної бухгалтерської документації до суду надано не було. В зв'язку з чим суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами наявність у позивача заборгованості, тому всі доводи банку про наявність у позивача непогашеної заборгованості за спірними договорами є необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).
В частині четвертій статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права.
При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов'язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах №369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18) та № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14 (провадження № 14-364цс19).
Обов'язок позичальника відслідковувати інформацію та дії стосовно нього з боку кредитора не передбачений жодним нормативно-правовим актом. За відсутності такого обов'язку, твердження відповідача про те, що позивачу було відомо ще в 2011 році про наявність у нього непогашених боргових зобов'язань ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки не підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами, а тому в силу ст. 81 ЦПК України не мають доказового значення.
Натомість, з долучених до матеріалів справи судових рішень встановлено, що про наявність не припинених зобов'язань перед відповідачем йому стало відомо в 2018 році згідно інформації, розміщеної в мережі інтернет на сайті Українського бюро кредитних історій (ubki.ua), в зв'язку з чим він листом від 05 квітня 2018 року звертався до відповідача з вимогою про сплив позовної давності та застосування за спірними кредитними договорами від 26 липня 2005 року, від 17 вересня 2008 року та від 16 лютого 2009 року позовну давність, здійснивши списання решти заборгованості (а.с. 17, т. 1), а у червні 2018 року ОСОБА_1 подав позовну заяву до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська (а.с.21-24, т.1).
До суду з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання правовідносин за договором кредиту припиненими та стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 звернувся 31 жовтня 2019 року (а.с. 2, т.1).
В зв'язку з чим, суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущений.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року,
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди було відмовлено.
Під час касаційного перегляду позивач в цій частині судове рішення суду апеляціної інстанції не оскаржував.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2024 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року скасовано в частині позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання припиненими правовідносин за договором кредиту.
Новий розгляд уданій цивільній справі проводився лише в цій частині.
Відповідно до положень ч.1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Враховуючи наведене, правові підстави для розгляду позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди - відсутні.
Щодо судових витрат
Питання про судові витрати, суд вирішує у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України.
Так, ОСОБА_1 під час подання первісної позовної заяви було сплачено768 грн. 40 коп. судового збору (а.с.1, т.1), під час подання уточненої позовної заяви було сплачено 840 грн. 80 коп. судового збору (а.с.12, т.3), а всього - 1609,20 грн. судового збору.
З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір» та визначеного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2019 року, за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, розмір ставки судового збору становив 768 грн. 40 коп., мінімальний розмір ставки за подання позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 768,40 грн.
Враховуючи результати розгляду справи, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 430 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання правовідносин за договором кредиту припиненими- задовольнити.
Визнати припиненими правовідношення за кредитними договорами: №SADN03000003276989 від 26 липня 2005 року, № КТ 346Д від 17 вересня 2008 року; №DNHPBL00000085 від 16 лютого 2009 року, укладених між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570).
Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) с судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 28 листопада 2025 року.
У відповідності до положень ч.1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 4 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", адреса вул. Грушевського 1Д, місто Київ, 01001, ЄДРПОУ 14360570
Суддя І. С. Шаповалова