Справа № 156/1447/25
Провадження № 2-н/156/83/25
про відмову у видачі судового наказу
27 листопада 2025 року сел. Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І.Є., розглянувши заяву
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ),
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення
з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 )
аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , -
19.11.2025 року до Іваничівського районного суду Волинської області надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Проаналізувавши матеріали заяви про видачу судового наказу суддя вважає, що у видачі судового наказу слід відмовити з таких підстав.
За змістом розділу ІІ ЦПК України наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суд у встановлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Такий спрощений вид провадження застосовується у справах за вимогами, які мають очевидно достовірний характер. Цей вид провадження не є свідченням відсутності спірних відносин між сторонами, однак в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права.
Відповідно до ч. 5 ст. 183, ч. 3 ст. 184 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у відповідному розмірі. Крім того, відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина. Отже, чинне законодавство наділяє правом на стягнення аліментів того з батьків, з ким проживає дитина.
При цьому суддя бере до уваги, що за змістом глави 15 СК України право на звернення до суду із позовом/заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів належить особі, з якою проживають діти, та є безумовним, тобто таким, що не обтяжено необхідністю існування жодної умови чи то дотримання якогось порядку. Тобто, таке право є абсолютним, належить особі, з якою проживають діти та яка забезпечує умови їх проживання та не ставиться в залежність ані від розірвання шлюбу, ані від перебування в фактичних шлюбних відносинах. Таким чином, право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів має той з батьків дитини, з яким дитина проживає у визначеному Законом порядку.
З Витягу № 19-15/252 про зареєстрвоаних у житловому приміщенні/будинку осіб до складу сім'ї зареєстрованих убудинку АДРЕСА_1 входять: ОСОБА_5 - голова домогосподарства, ОСОБА_1 заявниця та донька голови домогосподарства, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 внучка голови домогосподарства (а.с.6).
Відомості про зареєстроване місце проживання меншої дочки заявниці малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у матеріалах справи відсутні, відповідні докази заявницею не надано.
Судом здійснено запит до Єдиного демографічного реєстру щодо інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За відомостями Єдиного державного демографічного реєстру особу ОСОБА_3 не знайдено.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Отже, обов'язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти.
У зв'язку із тим, що у справі відсутні докази того, що малолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні на момент звернення до суду, суд дійшов висновку, що заява про видачу судового наказу не відповідає положенням статті 163 ЦПК України.
Крім того, пунктом 4 частини 1 статті 161 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Тобто, даною нормою обмежено максимально можливий розмір стягуваних аліментів, мінімальний же розмір належних до стягнення у такому випадку аліментів закріплений відповідною нормою матеріального права, на якій має ґрунтуватися судовий наказ. Так, відповідно до частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Вказане положення закону є безспірною, встановленою державою правовою гарантією для неповнолітніх осіб, права яких не можуть бути обмежені внаслідок застосування того чи іншого виду судового провадження при вирішенні питання їх належного матеріального утримання. Мінімальне матеріальне забезпечення неповнолітніх дітей у вказаному розмірі є законним обов'язком боржника. Слід зауважити, що розмір аліментів встановлений матеріальним законом - Сімейним кодексом України. Цивільним процесуальним кодексом України визначено процесуальний порядок розгляду цивільних справ, та процесуальний закон не змінює мінімального розміру аліментів, визначеного Сімейним кодексом України.
Як передбачено п. 4 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. При цьому тлумачення положень ст. 163 ЦПК України у системному зв'язку з положеннями статті 161 ЦПК України свідчить, що у наказному провадженні підлягають розгляду безспірні вимоги, формулювання яких відповідає положенням статті 161 ЦПК України. Ззаявниця просила стягнути з боржника аліменти на утримання трьох неповнолініх дітей в розмірі однієї другої (1/2) частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду і до дня досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що заявницею заявлено вимогу, яка суперечить формулюванню пункту 4 статті 161 ЦПК України.
Роз'яснити заявнику, що згідно із ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст.161,165 ЦПК України, -
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі однієї третини заробітку боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, до дня досягнення доньками повноліття.
Копію ухвали невідкладно надіслати заявниці.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. Є. Малюшевська