Справа №523/3476/25
Провадження №1-кс/523/7846/25
26 листопада 2025 року слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , власниці майна ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні за №62024150020000646 від 07.05.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 358, ч.2 ст. 209, ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України, про накладення арешту на майно, вилученого в ході проведення обшуку,
Як вбачається з поданого клопотання, слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024150020000646 від 07.05.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 358, ч.2 ст. 209, ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що указом Президента України від 06.06.2002 № 513/2002 ОСОБА_7 призначено на посаду судді ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на п'ять років. Постановою Верховної Ради України від 07.06.2007 № 1143-V ОСОБА_7 обрано на посаду судді ІНФОРМАЦІЯ_1 безстроково.
Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.03.2025 № 385/0/15-25 ОСОБА_7 звільнено з посади судді ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України.
Так, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_9 , обравши об'єктом злочинного посягання квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виготовлення підроблених документів, на підставі яких мали намір отримати право власності на указану квартиру, передали невстановленій досудовим розслідуванням особі, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, дані щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також дані щодо квартири за вищевказаною адресою для подальшого виготовлення підробленого договору купівлі-продажу.
У подальшому, невстановлена особа у ході досудового розслідування особа, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, у невстановлені час, місці та спосіб, але не пізніше 16.09.2021, діючи згідно розробленого ОСОБА_8 злочинним планом, підробила договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вказавши невідповідні дійсності дані про нібито продаж 01.01.2017 за вартістю 450000грн квартири ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 , з метою подальшого використання в суді для винесення рішення про його визнання дійсним та отримання права власності на указану квартиру.
Задля сприяння ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у досягненні їх злочинної мети - заволодінню правом на нерухоме майно, шляхом надання як засобу вчинення цього злочину відповідного судового рішення суддею ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 24.09.2021 р. винесено ухвалу про прийняття позовної заяви ОСОБА_9 до ОСОБА_10 щодо визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
Після цього, суддя ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 перебуваючи у приміщені указаного суду за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи, про відсутність законних на те підстав, діючи з метою реалізації злочинного умислу спрямованого на пособництво у заволодіння вищевказаним об'єктом нерухомості, у порушення вимог ст.ст. 3,46,47,255 ЦПК України, ст. 24, 26,27 ЦК України, видав завідомо неправдивий офіційний документ - рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.10.2021 (справа №504/3367/21 провадження №2/504/2244/21), яким позов ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про визнання договору дійсним та визнання права власності - задовольнив, визнав дійсним договір купівлі-продажу квартири від 01.01.2017 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,4 м.к., в тому числі житловою площею 28,2 м.кв., що належить ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 26.12.2016 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також визнав за ОСОБА_9 право власності на указану квартиру.
Надалі, ОСОБА_9 отримавши підроблені документи, які надають підстави для проведення реєстраційних дій щодо переоформлення права власності, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , маючи на меті незаконне збагачення шляхом незаокнного заволодіння нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 , у невстановлених досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 24.12.2021, повідомила державному реєстратору ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 , одночасно ввівши його в оману, про наявність у неї прав та повноважень на реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно.
При цьому на підтвердження повноважень, відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ОСОБА_9 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , використала підроблені документи, а саме: договір купівл-продажу об'єкту нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладени нібито між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , датований 01.01.2017, рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.10.2021 (справа 504/3367/21 провадження №2/504/2244/21), надавши їх державному реєстратору ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після чого, державний реєстратор ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 будучи введеним в оману, діючи відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та зареєстрував у ДРРП право власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_9 на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) реєстраційний номер 50138068.
Таким чином, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_9 , за пособництва судді ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний намір, з метою незаконного збагачення, шахрайським шляхом, шляхом обману, придбали право на чуже майно - на квартиру АДРЕСА_3 , що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 24.12.2021 за ОСОБА_9 оціночна вартість якої складала 1 043 009,00 грн, що відповідно до примітки 4 статті 185 КК України, в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, тим самим спричинивши територіальній громаді м. Одеси в особі ІНФОРМАЦІЯ_4 , збиток на вищевказану суму.
Так, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_13 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_9 , обравши об'єктом злочинного посягання квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , з метою виготовлення підроблених документів, на підставі яких мали намір отримати право власності на указану квартиру, передали невстановленій досудовим розслідуванням особі, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, дані щодо «підставної особи» ОСОБА_14 , та власників ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , а також дані щодо квартири за вищевказаною адресою для подальшого виготовлення підробленого договору купівлі-продажу.
У подальшому, невстановлена у ході досудового розслідування особа, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, у невстановлені час, місці та спосіб, але не пізніше 23.09.2021, діючи згідно розробленого ОСОБА_8 злочинним планом, підробила договір купівлі-продажу об?єкту нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , вказавши невідповідні дійсності дані про нібито продаж 04.02.2008 за вартістю 115000 грн квартири ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на користь ОСОБА_14 , з метою подальшого використання в суді для винесення рішення про його визнання дійсним та отримання права власності на указану квартиру.
Задля сприяння ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у досягненні їх злочинної мети - заволодінню правом на нерухоме майно, шляхом надання як засобу вчинення цього злочину відповідного судового рішення суддею ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 . 01.10.2022 винесено ухвалу про прийняття позовної заяви ОСОБА_14 до ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про визнання договору купівлі-продажу дійним та визнання права власності, до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
Після цього, суддя ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 з метою
реалізації злочинного умислу спрямованого на пособництво у заволодінні об?єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 , вніс неправдиві відомості до офіційного документу - рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.10.2021 (справа №504/3485/21 провадження № 2/504/2262/21), яке маючи дійсні реквізити містило інформацію, яка повністю не відповідала дійсності, як щодо факту судового розгляду так і щодо встановлених фактичних обставин та висновків, зокрема щодо участі відповідача.
Після цього, суддя ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 перебуваючи у приміщенні указаного суду за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи, про відсутність законних на те підстав, діючи з метою реалізації злочинного умислу спрямованого на пособництво у заволодінні вищевказаним об?єктом нерухомості, у порушення вимог ст. ст. 3, 46, 47, 255 ЦПК України, ст. ст. 24, 26, 27 ЦК України, видав завідомо неправдивий офіційний документ - рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.10.2021 (справа № 504/3485/21 провадження №2/504/2262/21), яким позов ОСОБА_14 до ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , про визнання договору дійсним та визнання права власності задовольнив, визнав дійсним договір купівлі-продажу квартири від 04.02.2008 за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 54,1 м. кв., в тому числі житловою площею 30,8 м. кв., що належить ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16.11.1998 виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 , видане згідно розпорядження від 16.11.1998 № 140183, зареєстровано у реєстрову книгу за № 12-16138, визнав за ОСОБА_18 право власності на указану квартиру.
Надалі, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб, отримавши підроблені документи, які надають підстави для проведення реєстраційних дій щодо переоформлення права власності маючи на меті незаконне збагачення шляхом незаконного заволодіння нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 24.12.2021, через невстановлену у ході досудового розслідування особу матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, повідомили державному реєстратору ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 , одночасно ввівши його в оману, про наявність у ОСОБА_14 прав та повноважень на реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно.
Після чого, державний реєстратор ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 будучи введеним в оману, діючи відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та зареєстрував у ДРРП право власності на квартиру АДРЕСА_5 за ОСОБА_14 на підставі заяви останньої про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) реєстраційний номер 50137235.
Таким чином, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_9 , за пособництва судді ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний намір, з метою незаконного збагачення, шахрайським шляхом, шляхом обману, придбали право на чуже майно - на квартиру АДРЕСА_5 , що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 24.12.2021 за «підставною особою» - ОСОБА_14 , оціночна вартість якої складала 730 755,00 грн, що відповідно до примітки 4 статті 185 КК України, в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, тим самим спричинивши територіальній громаді м. Одеси в особі ІНФОРМАЦІЯ_4 , збиток на вищевказану суму.
Так, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_9 , обравши об?єктом злочинного посягання квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_6 , з метою виготовлення підроблених документів, на підставі яких мали намір отримати право власності на указану квартиру, передали невстановленій досудовим розслідуванням особі, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, дані щодо «підставної особи» ОСОБА_19 та власника ОСОБА_20 , а також дані щодо квартири за вищевказаною адресою для подальшого виготовлення підробленого договору купівлі-продажу.
У подальшому, невстановлена у ході досудового розслідування особа, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, у невстановлені час, місці та спосіб, але не пізніше 30.12.2021, діючи згідно розробленого ОСОБА_8 злочинним планом, підробила договір купівлі-продажу об?єкту нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , вказавши невідповідні дійсності дані про нібито продаж 13.02.2013 за вартістю 170000 грн квартири ОСОБА_20 , на користь ОСОБА_19 , з метою подальшого використання в суді для винесення рішення про його визнання дійсним та отримання права власності на указану квартиру.
Задля сприяння ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у досягненні їх злочинної мети - заволодінню правом на нерухоме майно, шляхом надання як засобу вчинення цього злочину відповідного судового рішення суддею ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 26.07.2022 ухвалу про прийняття позовної заяви ОСОБА_19 до ОСОБА_20 про визнання договору купівлі-продажу дійним та визнання права власності, до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
Після цього, суддя ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_21 з метою реалізації злочинного умислу спрямованого на пособництво у заволодінні об?єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_6 , вніс неправдиві відомості до офіційного документу - рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.01.2023 (справа №504/4971/21 провадження №2/504/651/23), яке маючи дійсні реквізити містило інформацію, яка повністю не відповідала дійсності, як щодо факту судового розгляду так і щодо встановлених фактичних обставин та висновків, зокрема щодо участі відповідача.
Після цього, суддя ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 перебуваючи у приміщенні указаного суду за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи, про відсутність законних на те підстав, діючи з метою реалізації злочинного умислу спрямованого на пособництво у заволодінні вищевказаним об?єктом нерухомості, у порушення вимог ст. ст. 3, 46, 47, 255 ЦПК України, ст. ст. 24, 26, 27 ЦК України, видав завідомо неправдивий офіційний документ - рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.01.2023 (справа №504/4971/21 провадження №2/504/651/23) яким позов ОСОБА_19 до ОСОБА_20 про визнання договору дійсним та визнання права власності - задовольнив, визнав дійсним договір купівлі-продажу квартири від 13.02.2013, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , що в цілому складається з однієї кімнати, загальної площі квартири 37,8 кв.м., житлової площі 19,7 кв.м., буд. АДРЕСА_1 , загальною площею 51,4 м. кв., в тому числі житловою площею 28,2 кв.м., що належить ОСОБА_20 , на підставі свідоцтва про право на спадщину про право на спадщину, серії 1335, виданого 26.12.2016 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , а також визнав за ОСОБА_19 право власності на указану квартиру.
Надалі, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб, отримавши підроблені документи, які надають підстави для проведення реєстраційних дій щодо переоформлення права власності маючи на меті незаконне збагачення шляхом незаконного заволодіння нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_6 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 07.03.2023, через невстановлену у ході досудового розслідування особу матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, повідомили державному реєстратору ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_22 , одночасно ввівши її в оману, про наявність у ОСОБА_19 прав та повноважень на реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно.
Після чого, державний реєстратор ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_23 будучи введеною в оману, діючи відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та зареєструвала у ДРРП право власності на квартиру АДРЕСА_7 за ОСОБА_19 на підставі заяви останньої про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) реєстраційний номер 54394525.
Таким чином, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_9 , за пособництва судді ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний намір, з метою незаконного збагачення, шахрайським шляхом, шляхом обману, придбали право на чуже майно - на квартиру АДРЕСА_7 , що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 07.03.2023 за «підставною особою» - ОСОБА_19 , оціночна вартість якої складала 804 497,00 грн, що відповідно до примітки 4 статті 185 КК України, в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, тим самим спричинивши територіальній громаді м. Одеси в особі ІНФОРМАЦІЯ_4 , збиток на вищевказану суму.
13.11.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.366 ч.1; 27 ч.5, 190 ч.4 КК України за кваліфікуючими ознаками ст.366 ч.1 КК України , як видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей; за ст.ст.27 ч.5, 190 ч.4 КК України (в редакції 22.11.2018р.), як пособництво у придбанні права на чуже майно, шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах, вчинене повторно.
Крім того, 13.11.2025 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч.4,5, 358 ч.4, 209 ч.2 КК України за кваліфікуючими ознаками ст.190 ч.4 КК України (в редакції 22.11.2018), як придбання права на чуже майно, шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; за ст.ст. 28 ч.2, 358 ч.4 КК України, як використання завідомо підроблених документів, вчинене за попередньою змовою групою осіб; ст.ст. 209 ч.2, 15 ч.2 КК України, як закінчений замах на розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення правочину з таким майном, вчинене особою, яка знала, що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом, вчинене за попередньою змовою групою осіб; ст. 190 ч.5 КК України (в редакції 22.11.2018), як придбання права на чуже майно, шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, вчинене повторно.
Обгрунтованість підозри ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень підтверджується в сукупності наступними матеріалами кримінального провадження, а саме: матеріалами УВК ДБР за результатами виконання доручень слідчого та прокурора; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_8 від 10.11.2-25; протоколом огляду матеріалів судової справи ІНФОРМАЦІЯ_1 (справа №504/4971/21) від 11.11.2025; протоколом огляду матеріалів судвої справи ІНФОРМАЦІЯ_1 (справа №504/3367/21) від 11.11.2025; довідкою за результатами проведення тематичної перевірки в ІНФОРМАЦІЯ_7 від 21.07.2025; матеріалами отриманими за результатами тимчасового доступу до матеріалів кримінальних проваджень №12016160490000984 та №12024160000000153; протоколом допиту ОСОБА_19 від 03.10.2025, та стенограмою до нього; іншими матеріалами кримінального провадження.
У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження 13.11.2025 на підставі ухвали Пересипського районного суду міста Одеси від 12.11.2025 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_8 , за результатами якого виявлено та вилучено:
-мобільний телефон Iphone 14 Pro Max із сім картою - НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ: НОМЕР_3 , який поміщено до сейф пакету S2050120.
Зазначений мобільний телефон може містити на собі інформацію, що має значення для досудового розслідування, прямо пов'язану із кримінальним провадженням, а безпосередньо самі предмети необхідні для подальшого призначення у кримінальному провадженні ряду експертиз.
13.11.2025 року, постановою слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, вище вказані речі визнані речовими доказами у кримінальному проваджені.
Оскільки у органу досудового розслідування є достатні підстави, що вилучений мобільний телефон може містити відомості про з'єднання фігурантів кримінального провадження з іншими особами, що на теперішній час встановлюються, та містить інші відомості що потребують доказування, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна вилученого під час проведення обшуку.
Під час судового засідання прокурор підтримав подане клопотання, та просив накласти арешт на вилучене майно.
Власниця майна ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання, просила не накладати арешт, вказуючи, що підстав для накладення арешту не вбачає, так як осіб, яким пред'явлено підозру по вказаному провадженню взагалі не знає, під час обшуку та вилучення мобільного телефону, вона не перешкоджала в огляді телефону та добровільно надала всі паролі від нього, пройшло вже більше двох тижнів з моменту проведення обшуку, однак ніяких слідчих дій проведено не було, телефон ніхто не оглянув. На теперішній час вона, є діючим адвокатом, телефон їй потрібен для з'єднання з іншими клієнтами.
Захисник ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , просив відмовити в задоволені клопотання про накладені арешту, вказуючи, що його клієнт не заперечувала проти огляду телефону на місці, добровільно надала паролі. Те що в клопотанні слідчий вказує на необхідність встановити відомості про з'єднання фігурантів, однак вказана інформація може міститись у операторів мобільного зв'язку, та може бути отримана слідчим у суді, у вигляді надання інформації про тимчасовий доступ до охоронюваної законом інформації. Протягом двох тижнів ніяких дій не відбувалось. В постанові про визнання речовими доказами не вказано, яким саме образом вказаний телефон причетний до даного кримінального провадження.
Вислухавши доводи прокурора у судовому засіданні який підтримував клопотання, доводи адвоката, який представляє інтереси власника майна, власницю майна, які заперечували проти задоволення клопотання, дослідивши докази долучені до клопотання, та докази надані у судовому засіданні, надавши їм правову оцінку, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у ІНФОРМАЦІЯ_9 , інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у ІНФОРМАЦІЯ_9 , інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Судом було досліджено постанову слідчого від 13.11.2025 року про визнання вилученого в ході проведення обшуку 13.11.2025 року мобільного телефону речовим доказом в даному кримінальному провадженні. При дослідженні даної постанови встановлено, що вказана постанова є невмотивованою, прокурором не зазначено за якими критеріями вилучене майно набуло статусу речових доказів в даному кримінальному провадженні, що саме стало підставою для визнання даного майна речовими доказами.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 не було чинено перешкод в огляді вказаного телефону, а навпаки вона намагалась посприяти слідству, прибувала до слідчого для проведення огляду зазначеного мобільного телефону, однак цього здійснено не було, протягом двох тижнів, з моменту вилучення телефону, ніяких мір по проведенню дослідження або призначення експертизи по вказаному речовому доказу слідчим проведено не було, тому розглянувши клопотання, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до висновку, що в задоволенні клопотання необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Частиною 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
Згідно з ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, дослідивши клопотання та доданні до нього матеріали, вислухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає, оскільки стороною обвинувачення жодним чином не доведено в судовому засіданні необхідність здійснення такого арешту, не обґрунтовано правову підставу для арешту майна, матеріали клопотання не містять достатніх доказів, що вказують на вчинення певною особою кримінального правопорушення, у зв'язку з чим, з метою недопущення необґрунтованого порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів осіб, яким належить майно, а також осіб, у фактичному володінні яких воно знаходиться, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури про накладення арешту на майно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131-132, 170-173, 376 КПК України, -
В задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, вилученого 13.11.2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_8 , а саме -мобільного телефону Iphone 14 Pro Max із сім картою - НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ: НОМЕР_3 , який поміщено до сейф пакету S2050120 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1