Провадження № 11-сс/4823/602/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26 листопада 2025 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваної - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2025 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025270340003266 від 13.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме, до 11 січня 2025 року, без визначення розміру застави щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Чернігова, українки, громадянки України, з професійно-технічною освітою, непрацюючої, розлученої, має на утриманні двох малолітніх дітей, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, врахував особу підозрюваної, а також з урахуванням доведеності існування ризиків, передбачених пп. 1-5 ст.177 КПК України, а саме, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може незаконно впливати на підозрювану ОСОБА_10 з метою зміни нею показань на свою користь, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню шляхом створення штучних доказів та підбурювання осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих показань на підтвердження своєї захисної версії вчиненого діяння, може вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою може запобігти настанню ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю, передбаченого ст. 195 КПК України за адресою: АДРЕСА_2 .
Вважає таке рішення занадто суворим, а висновки, викладенні в ухвалі слідчого судді, такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення. Зазначає, що ОСОБА_8 має на утриманні двох малолітніх дітей, які потребують догляду, оскільки розлучена з чоловіком. Вказує, що ОСОБА_8 на має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду та буде прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора та суду, вже розпочала співпрацювати зі слідством. Вважає висновки слідчого судді щодо незаконного впливу на підозрювану ОСОБА_10 хибними, адже остання перебуває під цілодобовим домашнім арештом. Зауважує, що підзахисна визнала свою вину і буде надавати показання, брати участь у слідчих (розшукових) діях, тому вона не перешкоджатиме кримінальному провадженню. Вважає, що є всі підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який наполягав на залишенні ухвали слідчого судді без змін, підозрювану та її захисника, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Мета застосування запобіжних заходів передбачена ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
З положення ст. 178 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у постанові 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», слідує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд зобов'язаний також оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, репутацію підозрюваного, наявність судимостей, спосіб життя, поведінку під час провадження у справі; дослідити відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю.
Як вбачається з матеріалів провадження, у провадженні слідчого відділу Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270340003266 від 13.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
13.11.2025 об 11 год 56 хв. ОСОБА_8 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення на підставі ст. 208 КПК України.
14.11.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Слідчим суддею установлено наявність ризиків того, що ОСОБА_8 підозрюється в незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, що вчинено під час дії воєнного стану та усвідомлюючи тяжкість і невідворотність покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки не має офіційного місця роботи, здійснювала збут психотропних речовин, незважаючи на апеляційний перегляд на цей час вироку суду щодо її засудження за аналогічні діяння, що нею визнано в судовому засіданні, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час досудовим розслідуванням не встановлено всі місця зберігання психотропних речовин, про які вона згідно з поясненнями в судовому засіданні готова повідомити слідчому та показати їх на місці, також на цей час не встановлено джерела придбання психотропних речовин, отримані від протиправної діяльності доходи, може незаконно впливати на підозрювану ОСОБА_10 з метою зміни нею показань на свою користь, оскільки остання визнала факт вчинення нею кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за попередньоюзмовою із ОСОБА_8 , може іншим чином перешкодити кримінальному провадженню шляхом створення штучних доказів та підбурювання осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих показань на підтвердження своєї захисної версії вчиненого діяння, може вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, оскільки є обвинуваченою у вчиненні аналогічного кримінального правопорушення, а також з урахуванням її стану здоров'я, сімейного та матеріального стану, тому дійшов висновку, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя цілком правильно з урахуванням мети і підстав застосування запобіжного заходу дійшов висновку про необхідність застосування до нього саме такого запобіжного заходу. При цьому, в повній мірі були дотримані вимоги статей 178, 194 КПК України, врахувавши вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також із врахуванням даних про особу підозрюваної.
Окрім цього, слідчий суддя цілком обґрунтовано врахував і те, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою в цьому випадку є найбільш доцільним, а інші запобіжні заходи, з урахуванням вище вказаних підстав, не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної та уникнути ризиків, вказаних у ст.177 КПК України.
На основі аналізу зібраних матеріалів, судом зроблено обґрунтований висновок, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а підозра у скоєнні кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги про те, що по справі не доведено існування ризиків є необґрунтованими, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 слідчий суддя врахував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання підозрюваної під вартою. Крім того, такі доводи не спростовують доведених стороною обвинувачення на даному етапі ризиків, не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваної, і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для застосування саме такого запобіжного заходу ОСОБА_8 .
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
В сукупності із вищезазначеними обставинами, для вирішення справи у відповідності до вимог закону, суд врахував дані, що характеризують особу підозрюваної, обсяг повідомленої підозри та її роль у вчиненні кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , ті обставини, якими обґрунтовує свої апеляційну скаргу її автор.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо підозрювана і не має на меті переховуватися від органів досудового розслідування та суду і вчиняти інші правопорушення, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість, а також те, що вона здійснювала збут психотропних речовин, незважаючи на апеляційний перегляд на цей час вироку суду щодо її засудження за аналогічні діяння, що нею визнано в судовому засіданні. та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість зміни виду запобіжного заходу, на чому наголошує апелянт.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваної ОСОБА_8 в їх сукупності, зокрема, підозрювана не має офіційного місця роботи, тому колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Стосовно наявності у підозрюваної ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків, на існування яких посилається захисник, то такі були предметом розгляду слідчого судді, та це є лише однією з обставин, які підлягають врахуванню при обранні запобіжного заходу, проте, наявність у підозрюваної міцних соціальних зв'язків не може спростувати існування ризиків, передбачених ст. 177 КК України, що стало підставою для ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи захисника про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю, апеляційний суд до уваги не бере, адже колегією суддів під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді було досліджено матеріали кримінального провадження, та не установлено підстав для зміни обраного підозрюваній ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Лише найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної під час досудового розслідування. Крім того, такий запобіжний захід не унеможливить запобіганню вищевказаних ризиків, оскільки ОСОБА_8 не перебуватиме під контролем правоохоронних органів та матиме явну можливість впливати на іншу підозрювану.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя установив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
При цьому враховується, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні у майбутньому.
Таким чином, слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, перевірив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні. При цьому була розглянута можливість застосування інших запобіжних заходів, але аналіз наданих матеріалів не забезпечив такої.
З огляду на викладене, слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого та дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу без визначення розміру застави.
Крім того, Європейська комісія з прав людини у своєму рішенні за скаргою «Феррарі - Браво проти Італії» вказала, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі є метою досудового розслідування, а саме: встановлення реальних збитків та кваліфікуючих ознак, досягнення цілей якого і є тримання під вартою. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи для складання обвинувального акту, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни законного та обґрунтованого судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів щодо ОСОБА_8 без визначення розміру застави - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4