Справа № 766/18151/24 Головуючий в суді І інстанції Рядча Т.І.
Провадження № 22-з/819/61/25 Доповідач Кутурланова О.В.
28 листопада 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач)Кутурланової О.В.,
суддів:Воронцової Л.П., Майданіка В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи заяву адвоката Загороднього Євгенія Олеговича, який діє від імені ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» відмовлено.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» задоволено частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 вересня 2025 року скасовано та постановлено по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №895954457 від 26.01.2021 року у розмірі 49 211,80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3 393,18 грн. та витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 3 361,80 грн.
21 листопада 2025 року адвокат Загородній Є.О., який діє від імені ОСОБА_1 , звернувся до Херсонського апеляційного суду через систему «Електронний суд» із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі в порядку, визначеному статтею 270 ЦПК України, вказавши на те, що суд апеляційної інстанції не вирішив питання про розподіл судових витрат під час апеляційного перегляду справи, зокрема витрат ОСОБА_1 на правову допомогу під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, заявник зазначив, що ознайомився з постановою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (забезпечено надання загального доступу 17.11.2025 року), так як станом на 20.11.2025 року в системі «Електронний суд» її ще не було опубліковано. За наведених обставин строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення дотримано.
Зазначені твердження заявника щодо термінів подачі заяви про ухвалення додаткового рішення матеріалами справи не спростовано, тому колегія суддів приходить до висновку, що така заява подана заявником строк, передбачений нормами ЦПК України.
В обґрунтування заяви про ухвалення додаткового судового рішення представник заявника зазначив, що ним як у відзиві на позовну заяву так і у відзиві на апеляційну скаргу зазначалося про понесені відповідачем витрати на правничу допомогу, а саме: у суді першої інстанції - 12 000,00 грн., у суді апеляційної інстанції - 6 000,00 грн. У зв'язку з ухваленням судом апеляційної інстанції постанови про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» адвокат Загородній Є.О. просив апеляційний суд стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам у загальному розмірі 7 914,60 грн.
На підтвердження факту понесення ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції надано копію договору про надання професійної правничої допомоги від 09 листопада 2025 року №09/11, копію акту №1 про прийняття-передачу наданих послуг, копію квитанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне винести додаткову постанову про стягнення витрат на професійну правничу допомогу виходячи з наступного.
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків в потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при визначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
З матеріалів справи вбачається, а саме із відзиву на позовну заяву, наданого під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем у справі ОСОБА_1 07 лютого 2025 року було укладено з адвокатом Загороднім Є.О. договір № 07/02 про надання професійної правничої допомоги (а.с.201-202).
Відповідно до пункту 3.1.1. вищезазначеного договору адвокат та клієнт погодили види та вартість правничої (правової) допомоги (розмір гонорару), а саме: підготовка відзиву на позовну заяву, супровід справи в суді першої інстанції - 12 000,00 грн.
Згідно акту №1 про прийняття-передачу наданих послуг від 05 березня 2025 року адвокат надав клієнту правничу допомогу у справі №766/18151/24 на загальну суму 12 000,00 грн. - підготовка та подання відзиву на позовну заяву (а.с.203).
Відповідно до квитанції №506615717538 від 07.03.2025 року ОСОБА_1 перерахував адвокату Загородньому Є.О. грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн., а за квитанцією №510513836752 від 15.04.2025 року - ще 6 000,00 грн. (а.с.204,239).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат під час постановлення рішення суду від 25 вересня 2025 року, а саме витрат, понесених відповідачем на правову допомогу, суд першої інстанції, врахувавши малозначність справи, заперечення представника позивача на завищену вартість витрат на правову допомогу, обсяг написаних представником відповідача заяв по суті справи, дійшов вірного висновку про зменшення такої компенсації до 10 000,00 грн.
Під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ТОВ «Юніт Капітал» представник ОСОБА_1 , адвокат Загородній Є.О., подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому навів орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції - 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Розмір гонорару адвоката є фіксованим. Докази на підтвердження понесених витрат зобов'язався надати суду у п'ятиенний строк з дня прийняття постанови у справі.
За результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ «Юніт Капітал» апеляційний суд прийняв постанову, якою рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 вересня 2025 року скасовано та постановлено по справі нове судове рішення.
Позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №895954457 від 26.01.2021 року у розмірі 49 211,80 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3 393,18 грн. та витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 3 361,80 грн.
21 листопада 2025 року адвокат Загородній Є.О., який діє від імені ОСОБА_1 , подав заяву про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам в загальному розмірі 7 914,60 грн., тобто, представник відповідача дотримався вимог законодавства та надав попередній розрахунок судових витрат, а також після прийняття постанови по суті справи - докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем у суді апеляційної інстанції надано наступні документи:
- договір №10/11 про надання професійної правової допомоги від 10 листопада 2025 року, укладений між адвокатом Загороднім Є.О. та ОСОБА_1 , як клієнтом, відповідно до п.3.1.1. якого адвокат і клієнт погодили вид і вартість правничої допомоги (розмір гонорару), а саме 6 000,00 грн. - підготовка відзиву на апеляційну скаргу;
- ордер на надання правової допомоги;
- платіжну інструкцію №66654211 від 20 листопада 2025 року на суму 6 000,00 грн.;
- акт №1 про прийняття-передачу наданих послуг від 11 листопада 2025 року прийняття-передачі наданих послуг на суму 6 000,00 грн. - підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу.
25 листопада 2025 року від представника ТОВ «Юніт Капітал» надійшло заперечення на клопотання адвоката Загороднього Є.О. про ухвалення додаткового рішення, в якому представник позивача, посилаючись на необґрунтованість доводів заяви, вважає розмір заявленої відповідачем правничої допомоги дещо завищеним відносно складності справи. Просила відмовити у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення.
Вирішуючи питання про можливість стягнення витрат на правничу допомогу відповідача під час розгляду справи апеляційним судом та визначення розміру таких витрат, колегія суддів вважає, що в даному випадку є підстави для застосування частини 5 статті 137 ЦПК України.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі 686/31892/19.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
З урахуванням встановлених обставин та того, що справа не представляє значної складності, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих адвокатом послуг та співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, колегія суддів вважає, що розмір витрат на правову допомогу відповідача під час розгляду справи апеляційним судом є завищеним.
Враховуючи вищезазначене, принцип співмірності, складність справи, фактично надані послуги (складання відзивів на позовну заяву та апеляційну скаргу), відсутність участі представника відповідача в судових засіданнях, а також беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог (56,03% від ціни позову), апеляційний суд приходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь ОСОБА_1 з 12 000,00 грн. до 10 000,00 грн. (за правову допомогу в суді першої інстанції), з 6 000,00 грн. до 4 000,00 грн. (за представництво інтересів у Херсонському апеляційному суді), та з урахуванням пропорційності до заявлених позовних вимог остаточно підлягають стягненню витрати на надання правової допомоги в загальному розмірі 6 118,00 грн. ((10 000,00 + 4 000,00) х 43,7%), про що згідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України необхідно постановити додаткове судове рішення.
Керуючись ст. 270 ЦПК України, апеляційний суд, -
Заяву адвоката Загороднього Євгенія Олеговича, який діє від імені ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати на надання професійної правничої допомоги в загальному розмірі 6 118,00 грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.В.Кутурланова
Судді: Л.П.Воронцова
В.В.Майданік