Справа № 521/14558/25
Номер провадження № 2-др/521/114/25
іМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Шевчук Н.О.,
секретаря судового засідання: Жекової А.О.
за участю представників учасників, учасників справи:
від ОСОБА_1 - не з'явилася;
від ОСОБА_2 - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі матеріали заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Месропянцевої Ольги Володимирівни від 18.11.2025 року (вх.№76485) про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів на утримання дитини
Короткий зміст вимог заяви.
18.11.2025 року (вх.№76485) через підсистему «Електронний суд» до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника ОСОБА_1 - адвоката Месропянцевої Ольги Володимирівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №521/14558/25, за вимогами якої заявник просить суд cтягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу 8000 грн.
Зокрема, обґрунтовуючи заяву про ухвалення додаткового рішення, заявник, посилаючись на вимоги ст. 141, 133, 137, вказав, що заявником за доводами позовної заяви був зазначений попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану із представництвом інтересів позивача у суді у розмірі 8000 грн., які позивачкою було повністю сплачено, а тому, у даному разі наявні підстави для вирішення питання судом щодо ухвалення у справі додаткового рішення.
Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 19.11.2025 року у справі № 521/14558/25 було прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Месропянцевої Ольги Володимирівни від 18.11.2025 року (вх.№76485) про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, призначено дату судового засідання з викликом сторін.
Будь-яких клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, письмових заперечень щодо розміру таких витрат на адресу суду від відповідача не надходило, що не є перешкодою для розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення у даній справі додаткового рішення за наявними у ній матеріалами.
В судове засідання заявник та його представник не з'явилися, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, в прохальній частині заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі заявили клопотання про розгляд справи без їх участі, що розглянуто судом та задоволено.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином та своєчасно, шляхом направлення на його номер телефону СМС повідомлення.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, у зв'язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, повідомлення про дату, час та місце розгляду заяви судом було направлено до сторонам, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Згідно із положеннями ч.ч.3,4 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали заяви, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Месропянцевої Ольги Володимирівни від 18.11.2025 року (вх.№76485) про ухвалення додаткового рішення у справі №521/14558/25, враховуючи таке.
Хаджибейським районним судом міста Одеси було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
У серпні 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Месропянцева Ольга Володимирівна звернулася до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила суд стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовною заявою - 18.08.2025 року та до досягнення ОСОБА_3 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11.11.2025 року у справі №521/14558/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено; вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовною заявою - 18.08.2025 року та до досягнення ОСОБА_3 , повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; вирішено питання про судові витрати.
18.11.2025 року (вх.№76485) через підсистему «Електронний суд» до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника ОСОБА_1 - адвоката Месропянцевої Ольги Володимирівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №521/14558/25, за вимогами якої заявник просить суд cтягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу 8000 грн.
Зокрема, обґрунтовуючи свою правову позицію, заявник надала суду відповідні документи.
А саме, з договору №18/08 про надання правничої допомоги від 18.08.2025 року вбачається, що його було укладено між ОСОБА_1 та адвокатом Месропянцевою Ольгою Володимирівною та відповідно до умов п. 1.1. договору сторони погодили, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання (доручення) надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов'язується оплатити гонорар та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, виконати інші зобов'язання.
Відповідно до наявного у матеріалах справи доручення №1 до договору №18/08 від 18.08.2025 року сторони погодили, що адвокат надає ОСОБА_1 послуги щодо представництва її інтересів у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
За умовами п. 3.4. зазначеного вище доручення, вартість однієї години роботи адвоката, пов'язаної із виконання вказаного доручення становить 2000 грн.
14.11.2025 року між адвокатом та клієнтом було підписано акт приймання передачі виконаної роботи відповідно до умов договору про надання правової допомоги №18/08 від 18.08.2025 року та доручення №1 від 18.08.2025 року.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 сплатила на рахунок адвоката гонорар за послуги, що підтверджується наданими заявником платіжними квитанціями від 14.11.2025 року на суму 5000 грн., від 14.11.2025 року на суму 3000 грн.
Окрім того, судом встановлено, що позовну заяву від імені ОСОБА_1 про стягнення аліментів до суду було подано адвокатом Месропянцевою О.В., яка діяла на підставі ордера про надання правничої допомоги та якою за текстом позову було зазначено, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу адвоката у даній справі складає 8000 грн.
Інших належних та допустимих доказів стосовно надання адвокатом позивачу правничої допомоги, матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані ним норм права під час вирішення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Згідно із п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом із матеріалів цивільної справи встановлено, що рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11.11.2025 року у справі №521/14558/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено; вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовною заявою - 18.08.2025 року та до досягнення ОСОБА_3 , повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, суд зазначає, що звертаючись до суду із відповідним позовом позивачем було зазначено суду, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складає витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
При ухваленні рішення, судом не вирішувалось питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем.
18.11.2025 року (вх.№76485) через підсистему «Електронний суд» до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника ОСОБА_1 - адвоката Месропянцевої Ольги Володимирівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №521/14558/25, за вимогами якої заявник просить суд cтягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу 8000 грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.06.2018 року у справі N 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: "На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат".
Відповідно до ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі N362/3912/18 (провадження N61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі N201/14495/16-ц (провадження N61-22962св19).
Так, з доданих до заяви документів заявниці, якими остання обґрунтовує вимоги заяви, а саме, з договору №18/08 про надання правничої допомоги від 18.08.2025 року судом вбачається, що його було укладено між ОСОБА_1 та адвокатом Месропянцевою Ольгою Володимирівною.
Відповідно до умов п. 1.1. вказаного вище договору сторони погодили, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання (доручення) надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов'язується оплатити гонорар та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, виконати інші зобов'язання.
Окрім того, згідно із наявного у матеріалах справи доручення №1 до договору №18/08 від 18.08.2025 року сторони погодили, що адвокат надає Юзвак Христині Петрівні послуги щодо представництва її інтересів у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів; вартість однієї години роботи адвоката, пов'язаної із виконання вказаного доручення становить 2000 грн. (п. 3.4. зазначеного вище доручення).
Судом встановлено, що 14.11.2025 року між адвокатом та клієнтом було підписано акт приймання передачі виконаної роботи відповідно до умов договору про надання правової допомоги №18/08 від 18.08.2025 року та доручення №1 від 18.08.2025 року, на виконання якого ОСОБА_1 сплатила на рахунок адвоката гонорар за послуги, що підтверджується наданими заявником платіжними квитанціями від 14.11.2025 року на суму 5000 грн., від 14.11.2025 року на суму 3000 грн.
Від відповідача у даній справі будь-якого клопотання про зменшення витрат або письмового заперечення до суду не надходило.
Суд зазначає, що надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.
Враховуючи особливості предмета спору, ціну позову, порядок розгляду справи (спрощене позовне провадження), незначну складність справи, в категорії якої наявна узгоджена та усталена судова практика, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг адвокатом, виходячи з критеріїв виправданості, розумності та співмірності таких витрат порівняно із складністю справи, суд виснує, що заява представника позивача про ухвалення у даній справі додаткового рішення потребує часткового задоволення, із відмовою в іншій частині, з огляду на що, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 потребують стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн., що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.
Керуючись ст. 133-141, 259, 268, 270, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Месропянцевої Ольги Володимирівни від 18.11.2025 року (вх.№76485) про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6000 грн.
В іншій частині вимог заяви про стягнення з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 грн. - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 30-ти днів з дня складання повного додаткового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 28.11.2025 року.
Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Суддя: Н.О. Шевчук