Номер провадження: 22-ц/813/7357/25
Справа № 498/1857/24
Головуючий у першій інстанції Чернецька Н. С.
Доповідач Сегеда С. М.
18.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Павленко А.А.,
заінтересованої особи: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 03 квітня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Чернецької Н.С., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Цебриківська селищна рада Роздільнянського району Одеської області, про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні,
встановив:
21.10.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Цебриківська селищна рада Роздільнянського району Одеської області, з урахуванням уточнень заяви, просила встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який зник безвісти за особливих обставин 30.05.2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області, проживали однієї сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період з 2000 року по момент зникнення безвісти ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: до 30.05.2024 року. Також просила встановити факт, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_4 , який зник безвісти 30.05.2024 року.
Вимоги були обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 - стрілець - помічник гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 призваний на військову службу за загальною мобілізацією в березні 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2000 року по день його зникнення безвісти за особливих обставин.
05.06.2024 року родина отримала сповіщення № 326 про те, що ОСОБА_4 зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області. Подружжя з 2000 по 2002 роки спочатку проживало у матері заявниці. В 2002 році придбали будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із заявницею та її чоловіком проживав їх син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без реєстрації за місцем проживання підтверджується довідкою про склад сім'ї особи від 10.06.2024 року, виданою Цебриківською селищною радою Роздільнянського району Одеської області, в якій зазначено, що родина проживає разом. Також підтвердженням спільного проживання є витяг № 98 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, в якому зазначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Родина вела спільний побут, мала спільний бюджет. Разом займалися домашнім господарством, купували спільно речі щоденного вжитку, побутову техніку, одяг.
Встановлення факту спільного проживання із зниклим безвісти в бою ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловіка та дружина без реєстрації шлюбу є необхідним задля подальшого оформлення всіх необхідних документів, бути потерпілою як дружина в кримінальному провадженні щодо зникнення безвісти чоловіка, соціальних виплат.
Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 03.04.2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, перебування на утриманні було задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який зник безвісти за особливих обставин 30.05.2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Красногорівка, Донецької області, проживали однієї сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період з 2000 року по момент зникнення безвісти ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме до 30.05.2024 року.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_4 , який зник безвісти 30.05.2024 року (а.с.87-92).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 (мати ОСОБА_4 ) ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про встановлення факту, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.98-99).
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.130-131).
У відповіді на відзив ОСОБА_3 підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити у повному обсязі (а.с.148-150).
Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Павленко А.А. та заінтересованої особи ОСОБА_2 , у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.125-129).
Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати справу за участю з'явившихся учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому, за змістом ч.2 ст. 315 ЦПК України в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, зокрема про встановлення факту проживання з певними особами, але не спір про право цивільне.
Згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У пункті 3 цієї постанови зазначено, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє у прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Згідно ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 , встановлення юридичного факту їй необхідно для отримання соціального захисту та соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Однак, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що між учасниками справи окремого провадження є спір про право, а саме: право ОСОБА_1 на отримання соціальної грошової допомоги як члена сім'ї особи, що зникла безвісті за особливих обставин під час виконання бойового завдання.
Заперечуючи проти ухваленого судового рішення, апелянт ОСОБА_3 , яка є матір'ю зниклого безвісти ОСОБА_4 , вказувала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом лише з 2000 по 2003 роки.
Починаючи з 2003 по 2007 роки ОСОБА_4 проживав в с. Кошари, Роздільнянського району, Одеської області, у матері ОСОБА_3 .
З 2005 по 2007 роки проживав із жінкою, у її брата, по АДРЕСА_2 .
В подальшому, з 2007 по 2019 роки перебував у фактичних шлюбних відносинах з жінкою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 .
Апелянт також зазначає, що ОСОБА_4 не працював та постійно позичав у знайомих гроші.
На її думку, зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 не могла перебувати у ОСОБА_4 на утриманні.
Крім того, апелянт зазначає, що заявник ОСОБА_1 з 2005 по 2017 роки проживала з іншим чоловіком (а.с.150).
Таким чином апелянт вважає, що з врахуванням вищезазначеного, підстав для задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, у суду першої інстанції не було.
Разом з тим, всі вищевикладені обставини свідчать про виникнення між учасниками окремого провадження спору про право на отримання компенсації після зниклого безвісти на той час ОСОБА_4 , а також на отримання пенсії в підвищеному розмірі.
Саме з цих підстав, представник МОУ Дубчак Д.В., заперечуючи проти заяви ОСОБА_1 , просив її залишити без розгляду (а.с.62-63).
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення суду скасуванню, а заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - залишенню без розгляду.
Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, на 50%, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір у розмірі 454,20 грн. (908,40 х 50% = 454,20).
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.4 ч.1 ст. 374, п.4 ч. 1 с. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 03 квітня 2025 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Цебриківська селищна рада Роздільнянського району Одеської області про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні, залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику право подати позов на загальних підставах.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 454,20 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 20 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28.11.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева