Номер провадження: 22-ц/813/1021/25
Справа № 757/11492/20-ц
Головуючий у першій інстанції Тюмін Ю.О.
Доповідач Погорєлова С. О.
27.11.2025 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська Рів'єра», ОСОБА_2 про визнання припиненими іпотечних договорів, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області, постановленого під головуванням судді Тюміна Ю.О. 15 січня 2024 року у м. Чорноморськ Одеської області, -
встановила:
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», в якому просив: визнати припиненим іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Шевченко В.М. за реєстраційним № 7325 від 24.11.2006 року; визнати припиненим іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Шевченко В.М. за реєстраційним № 7814 від 15.12.2006 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» 24.11.2006 року було укладено договір про надання споживчого кредиту №1108428000, в забезпечення виконання якого між сторонами було укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_1 передав АКІБ «УкрСиббанк» в іпотеку належну на праві власності будівлю магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Також між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» 15.12.2006 року було укладено договір про надання споживчого кредиту №11096923000, в забезпечення виконання якого було укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_1 передав АКІБ «УкрСиббанк» в іпотеку належну на праві власності будівлю магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
08.12.2011 року, на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», останнє відступило у ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, а отже, ПАТ «Дельта Банк» є новим кредитором за зазначеними правочинами.
Станом на день подання позовної заяви власником іпотечного майна є ТОВ «Чорноморська Рів'єра», крім того, між сторонами існує спір про поновлення записів щодо обтяжень предмету іпотеки.
03.03.2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних Фондом гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку.
27.02.2020 року, проїжджаючи повз будівлі колишнього магазину адресою: м. Чорноморськ, вул. Паркова, буд. 12-М, позивач побачив, що на цьому об'єкті ведуться будівельні роботи і відповідно до зовнішнього вигляду будівлі, вона є зовсім іншою та відрізняється від тієї, що була передана в іпотеку Банку, у зв'язку з чим він звернувся із запитом до ТОВ «Чорноморська Рів'єра», на що останнє надало відповідь про те, що стара будівля була знищена і зараз на її місці будується нова.
Правовою підставою позовної заяви позивачем зазначена ст. 17 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою іпотека припиняється, серед іншого, у разі знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 15.01.2024 року у задоволені позову ОСОБА_1 було відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають тим обставинам, які встановив сам суд, з огляду на той факт, що майно за адресою: АДРЕСА_1 було знищено, то це є прямою підставою для припинення зобов'язання щодо іпотеки. Задоволення позову щодо припинення іпотеки не порушують права іпотекодавця з огляду на той факт, що поновити майно ОСОБА_1 не може у зв'язку з тим, що і земельна ділянка, і нове майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 належить іншій особі, а саме - ОСОБА_2 . Тому жодним чином поновити права іпотекодавця не вбачається можливим.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Укрдебт Плюс» зазначив, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 порушив обов'язки іпотекодавця за договором іпотеки, що свідчить про недобросовісне виконання договорів іпотеки. Зважаючи на той факт, що відчуження предмету іпотеки відбулося без згоди іпотекодержателя, договір, за яким право власності на предмет іпотеки перейшло до ТОВ «Чорноморська Рів'єра», в силу ст. 12 Закону є недійсним. Отже, за ОСОБА_1 збереглися обов'язки, передбачені ст. 9 Закону, зокрема й не припускати погіршення стану предмета іпотеки. Таким чином, встановивши фактичні обставини справи щодо знищення переданої в іпотеку будівлі, надавши належну оцінку недобросовісним та незаконним діям позивача щодо невиконання ним передбачених законодавством обов'язків іпотекодавця, суд першої інстанції законно, обґрунтовано та справедливо відмовив у захисті цивільного права позивача на визнання іпотечних договорів припиненими.
Сторони про розгляд справи на 27.11.2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з'явились представник Андрушка А.В., представник ТОВ «Укрдебт Плюс».
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено два іпотечні договори, згідно яких ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно, зокрема, будівлю магазину, розташовану на земельній ділянці комунальної власності, площею 0,0085 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 230,1 кв.м. (т. 1, а.с. 12-19).
Договором про відступлення права вимоги від 13.05.2020р. передбачено, що ПАТ «Дельта Банк» відступило у власність на користь ТОВ «Укрдебт плюс» майнові права за кредитним договором від 24.11.2006р. за №11084258000 та від 15.12.2006р. за №11096923000, включаючи право вимоги до боржника (позичальника), майнових поручителів та фінансових поручителів (т. 1, а.с. 48-52).
Згідно з протоколом № 1 Установчих зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська Рів'єра» від 14.11.2018 року, було затверджено статутний капітал Товариства в розмірі 800000 грн., що формується за рахунок вкладу ОСОБА_1 у вигляді нерухомого майна: будівлі, будівлі магазину з підвалом, об'єкта житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 230,1 кв.м. Затверджено місцезнаходження Товариства за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 171). Передача вказаного майна до статутного капіталу Товариства підтверджується актом він 14.11.2018 року (т. 2, а.с. 192).
Зазначений акт став підставою державної реєстрації 16.11.2018 року права власності ТОВ «Чорноморська Рів'єра» на зазначену будівлю, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 2, а.с. 195).
У висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на 2 (два) самостійних об'єкта нерухомості міститься інформація про склад новоутворених об'єктів нерухомого майна та їх адреси:
1. ТОВ «Чорноморська Рів'єра»: м. Чорноморськ, вул. Паркова, буд. 12- М/1, нежитлові приміщення: підвал - 68,8 кв.м., 1 поверх - 109,6 кв.м., загальною площею 178,4 кв.м., що складає одиницю;
2. ТОВ «Чорноморська Рів'єра»: м. Чорноморськ, вул. Паркова, буд. 12- М/2, нежитлові приміщення: II поверх, загальною площею 90,9 кв.м., що складає одиницю. За технічними показниками об'єкт може бути поділено. У результаті поділу утворюється 2 (два) самостійних об'єкта (т. 2, а.с. 196.)
01.10.2019 року ТОВ «Чорноморська Рів'єра» уклало договір підряду з «БК СІТІ БІЛДІНГ», згідно з яким останнє зобов'язується виконати роботи з демонтажу (розбирання, знесення) наступних об'єктів нерухомого майна, замовником якої є ТОВ «Чорноморська Рів'єра», зокрема:
- нежитлових приміщень, загальною площею 178,4 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 1699828951108, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить замовнику на праві власності на підставі: адресної довідки, серії та номера: 07/65001-628, виданої 20.11.2018 року ПАТ «Укрпошта»; висновку щодо технічної можливості поділу, серія та номер: 19.11-01 с/2018, виданої 19.11.2018 року ТОВ «Обласне БТІ»;
- нежитлових приміщень загальною площею 90,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1699845051108, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить замовнику на праві власності на підставі: адресної довідки, серії та номера: 07/65001-629, виданої 20.11.2018 року ПАТ «Укрпошта»; висновку щодо технічної можливості поділу, серія та номер: 19.11-01 с/2018, виданої 19.11.2018 року ТОВ «Обласне БТІ» (т. 2, а.с. 220-224).
Згідно з актом виконаних робіт по договору підряду від 01.10.2019 року, вказані роботи було виконано (т. 2, а.с. 226).
Згідно довідки №543214 від 26.12.2019 року, ТОВ «Чорноморська Рів'єра» належать нежитлові приміщення, площею 178,4 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . За даними поточної інвентаризації, станом на 26.12.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що нежитлові приміщення, площею 178,4 кв.м., були знищені шляхом демонтування та включення площі до місць загального користування (т. 1, а.с. 24).
ТОВ «Чорноморська Рів'єра» набуло право власності на земельну ділянку під спірним об'єктом - площею 0,0085 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2019 року (т. 2 а.с. 210 - 215), акту приймання-передачі (т. 2 а.с. 216-217), відповідно до даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.2 а.с. 218).
Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.01.2020 року, ТОВ «Чорноморська Рів'єра» продало ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0085 га, кадастровий номер: 5110800000:02:025:0072, що належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу (т. 2, а.с. 227).
Згідно з договором підряду від 30.09.2020 року, ОСОБА_2 (замовник) уклав з ТОВ «БК СІТІ БІЛДІНГ» договір підряду на капітальне будівництво від 30.09.2020 року, згідно з яким останнє має виконати роботи з будівництва нежитлової будівлі на земельній ділянці площею 0,0085 га, кадастровий номер: 5110800000:02:025:0072 (т. 3, а.с. 11-14), виконання чого підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (т. 3, а.с. 15-26).
Наказом Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Чорноморської міської ради від 28.02.2021 року №1 було прийнято рішення про зміну адреси об'єкта будівництва після прийняття закінченого будівництва об'єкта в експлуатацію, зокрема адресу будівлі торгівлі та надання послуг населення, загальною площею 171,2 кв.м., в т.ч.: основною - 70,4 кв.м., допоміжною - 100,8 кв.м. - АДРЕСА_4 , змінено на адресу: АДРЕСА_4 (т. 3, а.с. 40).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - об'єкт торгівлі та надання послуг населенню, вбачається, що об'єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , належить на праві власності ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 82-83).
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/116-23/2077-БТ від 27.06.2023 року, фактично виконані будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 , відносяться до нового будівництва, об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 - відсутній (демонтований), об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 - не існує (демонтований) (т. 3, а.с. 61-107). Відповідно до розділу «Дослідження» висновку, дослідження проводилося методом співставлення даних, отриманих під час обстеження об'єктів дослідження на місці (натурний огляд), вивчення та узагальнення наданих на дослідження матеріалів з подальшим їх зіставленням з вимогами нормативної документації. При проведенні натурного обстеження застосовувалися органолептичний (візуальний) та інструментальний (вимірювальний) методи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
Згідно зі ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
У зв'язку із цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.
Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Згідно ч. 3 ст. 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч. 2-5 ст. 13 цього Кодексу.
Аналіз ч. 2 ст. 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб'єктивних цивільних прав, а не виконання обов'язків. Обов'язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб'єктивного цивільного права.
Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, еквівалентності, справедливості під час реалізації суб'єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов'язків.
Здійснення суб'єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб'єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов'язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб'єктивних цивільних прав.
Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб'єктивних цивільних прав необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Виходячи із аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття «добросовісність» ототожнюється із поняттям «безвинність» і навпаки, «недобросовісність» із «виною». Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, ч. 3 ст. 39 ЦК України), а оскільки обов'язковим елементом настання відповідальності, за загальним правилом, є вина, то такі діяння є винними.
Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб'єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов'язане з аналізом фактичних дій суб'єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що передане ним до статутного капіталу ТОВ «Чорноморська Рів'єра» майно, що є предметом договорів іпотеки, було демонтоване у 2020 році та на момент подачі позову цього нерухомого майна вже не існувало, на підставі чого позивач вважав, що у даному випадку підлягають застосуванню положення ст. 17 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою іпотека припиняється, серед іншого, у разі знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості. Подільний об'єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 5 ст. 3 Закону, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Права та обов'язки іпотекодавця передбачені ст. 9 Закону. Так, іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Судом першої інстанції правильно встановлено та не спростовано позивачем, що предмет іпотеки було передано іпотекодавцем до статутного капіталу ТОВ «Чорноморська Рів'єра» без згоди на те іпотекодержателя - ТОВ «Укрдебт Плюс» (т. 2, а.с. 192).
При цьому ОСОБА_1 порушено п. 1.6 іпотечних договорів, згідно яких забороняється розпорядження предметом іпотеки без згоди іпотекодержателя.
Також слід констатувати, що умовами Іпотечних договорів було передбачено, що обов'язками іпотекодавця є: не порушувати прав іпотекодержателя, що надані останньому Законом України «Про іпотеку»; виконувати обов'язки, покладені на іпотекодавця Законом України «Про іпотеку»; вживати заходів, необхідних для збереження предмета іпотеки; утримувати предмет іпотеки належним чином; протягом двох днів повідомляти іпотекодержателя про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета іпотеки (Розділ 2 Іпотечних договорів).
В свою чергу, позивачем не надано суду доказів щодо належного виконання вказаних вимог іпотечних договорів, зокрема щодо вжиття заходів, необхідних для збереження предмета іпотеки, а також відносно повідомлення позивачем відповідача про факт знищення предмету іпотеки.
Згідно ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку дійсно має місце факт знищення переданої в іпотеку будівлі, однак вказане є наслідком порушення ОСОБА_1 умов договорів іпотеки та недобросовісного виконання передбачених законодавством обов'язків іпотекодавця, що мало мету не допустити у майбутньому можливість банку задовольнити свої вимоги (захистити порушене право) шляхом примусового виконання вірогідного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
На переконання колегії суддів, такі умисні дії позивача необхідно оцінити як недобросовісні, спрямовані на порушення права банку на задоволення вимог кредитора, що свідчить про наявність обставин, визначених ч. 2 ст. 13 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції виходить з того, що неправомірна мета та недобросовісна поведінка позбавляють сторону права посилатися на такі обставини, як на підставі та умови надання захисту судом.
Також колегія суддів, переглядаючи справу у апеляційному порядку, враховує конкретні обставини цієї справи щодо наявності обставин, визначених ч. 2 та 3 ст. 13 ЦК України, та застосовує загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності і розумності, а також керується однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне погодитись із застосованим судом першої інстанції положеннями ч. 3 ст. 16 ЦК України, на підставі яких судом обґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 у захисті цивільного права та інтересу, яким особа зловживала.
Колегія суддів також наголошує, що застосовуваний спосіб захисту цивільних прав та інтересів позивача має відповідати критерію ефективності відновлення порушеного права, що є неприпустимим у разі запровадження істотного дисбалансу між правами та інтересами особи, яка просить застосувати такий спосіб захисту, та правами й інтересами іншої особи, стосовно якої такі примусові заходи належить застосувати. У разі встановлення істотного дисбалансу між правами й інтересами сторін спору, що матиме місце у спірних правовідносинах у разі задоволення поданого позову, суд встановлює порушення меж здійснення цивільних прав, оскільки в діях позивача наявні ознаки зловживання своїм правом.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, а також були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15.01.2024 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 27 листопада 2025 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе