Номер провадження: 22-ц/813/4787/25
Справа № 505/654/25
Головуючий у першій інстанції Білоус В.М.
Доповідач Погорєлова С. О.
27.11.2025 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу, на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області, постановлену під головуванням судді Білоус В.М. 12 березня 2025 року у м. Подільськ Одеської області, -
встановила:
У лютому 2025 року КВЕП «Подільськтеплокомуненерго» звернулося до Котовського міськрайонного суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу.
06 березня 2025 року Котовським міськрайонним судом Одеської області було видано судовий наказ.
10 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Котовського міськрайонного суду Одеської області із заявою про скасування судового наказу у справі №505/654/25.
Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу №505/654/25 повернуто заявнику без розгляду.
13 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Котовського міськрайонного суду Одеської області із заявою про скасування судового наказу у справі №505/654/25.
Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13 березня 2025 заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу №505/654/25 повернуто заявнику без розгляду.
В апеляційній скарзі на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 березня 2025 року ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що апелянт є звільненим від сплати судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу, оскільки предметом даного судового позову є захист соціальних, житлових прав ОСОБА_1 , і насамперед наданих йому ст. 55 Конституції України прав.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 24 лютого 2025 року КВЕП «Подільськтеплокомуненерго» звернулося до Котовського міськрайонного суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу.
06 березня 2025 року Котовським міськрайонним судом Одеської області було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь стягувача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 43428,33 грн.
10 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Котовського міськрайонного суду Одеської області із заявою про скасування судового наказу у справі №505/654/25.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави (п. 53 рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95).
Згідно ч. 2 ст. 170 ЦПК України, заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.
Відповідно ч. 3 ст. 170 ЦПК України заява про скасування судового наказу має містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;
4) наказ, що оспорюється;
5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 170 ЦПК України, до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання заяви про скасування судового наказу, згідно ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір, становить 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 151,40 грн.
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, до заяви про скасування судового наказу ОСОБА_1 не було додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно ч. 6 ст. 170 ЦПК України, у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Оскільки заявником не було сплачено судовий збір за подання заяви про скасування судового наказу та не надано документів, які дають право на звільнення від його сплати, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність повернення заяви про скасування судового наказу без розгляду.
Необґрунтованими при цьому є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не було враховано, що апелянт є звільненим від сплати судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу, оскільки предметом даного судового позову є захист соціальних, житлових прав ОСОБА_1 , і насамперед наданих йому ст. 55 Конституції України прав.
Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Як встановлено ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.
Аналіз норм ЦПК України, які регламентують наказне провадження, дає підстави для висновку про те, що наказне провадження - це самостійний вид провадження цивільного судочинства, що існує поряд із позовним і окремим провадженням, якому притаманна певна процесуальна форма, що має певні особливості, пов'язані з тим, що ця форма забезпечує захист прав та інтересів стягувача, що має документи проти боржника, який не виконує свої зобов'язання. Метою наказного провадження є спрощення, скорочення та здешевлення судової процедури у тих випадках, коли це можливо та виправдано, та є ефективним засобом захисту прав боржника у безспірних справах. При вирішенні питання про видачу судового наказу суд не перевіряє обґрунтованість заявлених стягувачем вимог, оскільки на час видачі судового наказу суду невідомо про наявність спору між сторонами, через що в разі незгоди із таким наказом боржник може подати заяву про його скасування чи перегляд за нововиявленими обставинами, наслідком чого є скасування судом такого судового наказу, виданого в порядку наказного провадження.
Вирішення справи у порядку наказного провадження стосується видачі судового наказу - судового рішення особливої форми. Судовий наказ відповідно до ст. 160 ЦПК є виконавчим документом і підлягає виконанню за правилами, встановленими законодавством про виконавче провадження.
Таким чином, наказне провадження не є тотожнім позовному провадженню, а відтак, у даному випадку позовні вимоги КВЕП «Подільськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 не заявлялись та не могли бути заявлені.
Відповідно, предметом даного судового розгляду не може бути захист соціальних, житлових та інших прав ОСОБА_1 , оскільки він не є позивачем у справі за його позовом, що пов'язаний із захистом порушених прав, а відтак, правові підстави для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», яка передбачає звільнення позивача від сплати судового збору, якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, - відсутні.
Колегія суддів також звертає увагу заявника на те, що законом не передбачено звільнення від сплати судового збору за вимогою про скасування судового наказу, а доказів наявності підстав, передбачених положеннями ст. 8 Закону України «Про судовий збір», для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, обставин для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру, останнім не надано.
Таким чином, постановляючи ухвалу про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, суд першої інстанції, керуючись нормами ст. 170 ЦПК України, правильно застосував наслідки до неналежним чином оформленої заяви.
Статтями 170-171 ЦПК України, якими урегульовано процедуру подання та розгляду заяви про скасування судового наказу, не передбачено залишення заяви про скасування судового наказу без руху для усунення її недоліків.
Також колегія суддів звертає увагу апелянта, що з огляду на вимоги ч. 6 ст. 170 ЦПК України, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 березня 2025 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.
Крім того, ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 липня 2025 року постановлено вирішити питання про відстрочку сплати судового збору за подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 березня 2025 року до ухвалення судового рішення за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку.
З урахуванням наведеного, несплачений визначений п.п. 9 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 605,60 грн. необхідно стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави.
Керуючись ст. 367, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 березня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Судді Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова
Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе