Номер провадження: 22-ц/813/6953/25
Справа № 947/10140/24
Головуючий у першій інстанції Гниличенко М.В.
Доповідач Назарова М. В.
25.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3
на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2025 року, постановлену Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Гниличенко М.В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
Предметом апеляційного перегляду є ухвала Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2025 року, якою прийнято відмову представника позивача ОСОБА_1 адвоката Рибак Андрія Вікторовича про часткову відмову від позовних вимог по цивільній справі № 947/10140/24.
Провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя в частині розподілу транспортних засобів автомобіль «Тоуоtа», моделі «RAV-4 Нуbrid», 2021 року випуску, д/н НОМЕР_1 та автомобіль марки «Нуundai», моделі «Іоniq 5», 2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 - закрито.
Роз'яснено учасникам процесу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 в особі свого представника Мацея Анатолія Михайловича просила ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2025 року скасувати та відмовити у задоволенні заяви про відмову від позовних вимог.
Доводами апеляційної скарги є те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного і всебічного з'ясування обставин справи, оскільки під час судового засідання 14.07.2025 представник позивача - адвокат Рибак А.Ю. не був присутнім, суд розглянув заяву останнього не роз'яснивши йому наслідки відповідних процесуальних дій перед ухваленням оскаржуваної постанови. При цьому, зазначає, що суд першої інстанції прийняв і розглянув заяву про відмову від позовних вимог без доказів надіслання копії такої заяви відповідачці, не перевірив повноваження представника на наявність або відсутність обмежень у здійсненні представництва позивача, а отже не з'ясував наявність у позивача дійсної волі та вільно спрямованого прагнення на відмову від позову.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
У судове засіданні 25.11.2025 сторони, належно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилися, зокрема: позивач, відповідач повідомлені у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки представники позивача ОСОБА_1 - адвокат Рибак А.В., відповідачки - ОСОБА_3 судові повістки на 25.11.2025 о 14.10 год отримали в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 27.10.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (а.с. 32, 32зв), що в силу положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи.
Крім того, участь представника позивачки була забезпечена судом в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів ухвалою суду від 11.09.2025 про призначення відеоконференції з використанням власних технічних засобів, в якій йому роз'яснено правила ч. 5 ст. 212 ЦПК України, копію ухвали ним отримано в Електронному кабінеті 12.09.2025, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 212 ЦПК України, згідно з якою ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу, натомість на зв'язок з апеляційним судом не вийшов.
Крім того, справа перебуває в провадженні Одеського апеляційного суду з вересня 2025 року, апеляційне провадження відкрито 29.09.2025, передбачений частиною першою статті 371 ЦПК України строк розгляду справи апеляційної скарги сплинув 28.10.2025, у той час коли правом на справедливий судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, складовою якого є розумність строків розгляду справи, наділені всі учасники справи, у тому разі і позивач.
Участь відповідачки ОСОБА_5 та її представника в суді апеляційної інстанції не визнавалася судом обов'язковою. Свої міркування щодо позовних вимог та законності ухвали суду першої інстанції представником відповідачки висловлено у заяві по суті справи - в апеляційній скарзі.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Обставини, які б перешкоджали розглянути справу за відсутності сторін, а також необхідності їх безпосередньої явки до суду, відсутні, і відповідач, як ініціатор судового провадження в суді апеляційної інстанції, має демонструвати готовність на всіх етапах такого брати участь у судових процедурах.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з положень ч. 1, 3 ст. 206, п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та наявного у позивача права відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, що є підставою для закриття провадження у справі, та відсутності підстав для відмови у прийнятті такої заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Рибака А.В., повноваження якого на вчинення відповідних процесуальних дій не обмежено.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до пункту частини третьої статті 2 ЦПК України, статті 13 ЦПК України одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, в основі якого лежать дві ознаки: свобода та винятковість.
Перша ознака полягає в тому, що ніхто не може бути примушений користуватися чи не користуватися своїм суб'єктивним правом, та сам суб'єкт визначає спосіб його реалізації.
Друга - тільки носій, суб'єкт цього права може користуватися своїм правом, ніхто інший без його згоди не може цього робити.
Основна логіка такого підходу до походження принципу диспозитивності цивільного судочинства зводиться до того, що, оскільки цивільний процес є процесуальною формою захисту суб'єктивних цивільних прав, право осіб цивільних правовідносин вільно розпоряджатися своїми правами має трансформуватися у процедурах цивільного судочинства через законодавче закріплення можливості зацікавлених осіб розпоряджатися матеріальними правами та процесуальними засобами їх здійснення.
Право позивача відмовитися від позову на будь-якій стадії судового процесу визначено пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України.
Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Із справи слідує, що 22.03.2024 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Рибак А.В., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 , в якій просить поділити спільне сумісне майно подружжя наступним шляхом: визнати за ОСОБА_5 , ОСОБА_1 право спільної часткової власності по частки за кожним на: земельну ділянку, площею 0,0383 га, кадастровий номер 5110136900:41:003:0045, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 215,8 кв.м., житловою площею 96,8 кв.м. (кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:41:003:0045); земельну ділянку, площею 0,0231 га, кадастровий номер 5110136900:41:003:0057, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,048 га, кадастровий номер 5110136900:41:003:0065, за адресою АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_5 право власності на автомобіль «Тоуоtа», моделі «RAV-4 Нуbrid», 2021 р.в., 2021 р.в., д/н НОМЕР_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності автомобіль марки «Нуundai», моделі «Іоniq 5», державний номерний знак НОМЕР_2 . Стягнути з ОСОБА_1 компенсацію, що полягає в різниці вартості автомобілів в розмірі 179447,1 гривень. Визнати за ОСОБА_5 , ОСОБА_1 право спільної часткової власності по частки за кожним на будівельні матеріали і конструктивні елементи, що у своїй сукупності становлять конструкцію будинку, що перебуває на земельній ділянці, площею 0,0231 га, кадастровий номер 5110136900:41:003:0057, за адресою АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_5 , ОСОБА_1 права замовників будівництва самочинно збудованого будинку, що перебуває на земельній ділянці, площею 0,0231 га, кадастровий номер 5110136900:41:003:0057, за адресою АДРЕСА_1 , з правом подальшого введення будинку до експлуатації на ім'я ОСОБА_5 , ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.
14.07.2025 року представник позивача адвокат Рибак А.В. через канцелярію суду надав письмову заяву про часткову відмову від позовних вимог, посилаючись на те, що предметом даного позову є поділ майна подружжя, зокрема двох транспортних засобів - автомобіль «Тоуоtа», моделі «RAV-4 Нуbrid», 2021 року випуску, д/н НОМЕР_1 та автомобіль марки «Нуundai», моделі «Іоniq 5», 2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 . Однак, в провадженні Київського районного суду м. Одеси є два окремих позови про поділ майна подружжя у вигляді вищезазначених транспортних засобів, зокрема справа № 947/12241/25 (головуючий суддя Петренко В.П.) та справа № 947/12052/25 (головуючий Цирфа К.А.).
У зв'язку із чим вказаний представник просив суд прийняти заяву позивача про відмову від позову та закрити провадження у цій справі в наведеній частині, зокрема, посилаючись на пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України.
Суд, врахував, що позивач скористався своїми правами, передбаченими частиною першою статті 206, пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України та підстав для відмови у прийнятті поданої позивачем заяви про відмову від позову немає, дійшов обгрунтованого висновку про закриття провадження у цій справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про нероз'яснення позивачу наслідків відмови від позову, оскільки представник позивачка був відсутній у судовому засіданні під час постановлення оскаржуваної ухвали, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 206 ЦПК України, не можуть вплинути на правильність вказаної ухвали, так як таке стосується виключно прав, обов'язків та охоронюваних законом інтересів позивача, який таке не заявляє та не уповноважував сторону заявника на представництво його інтересів в суді.
Як і посилання заявника на не перевірення повноважень представника позивача на вчинення відповідної процесуальної дії не заслуговує на увагу, оскільки повноваження представника підтверджено Ордером серії ВН № 1346430, виданим на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 11.03.2024, відповідає Положенню про ордер на надання правничої допомоги, затвердженому рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41. Будь-яких обмежень на вчинення відповідних дій адвоката як представника в матеріалах справи немає.
Розгляд та прийняття такої заяви судом без надання суду доказів надіслання її копії стороні відповідача, на що посилається заявник в скарзі, не є безумовною підставою у розумінні вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України для скасування судового рішення.
Посилання заявниці на можливість суду закрити провадження у справі через відсутність предмету спору не узгоджується із вирішеним судом питанням, оскільки провадження закрито у зв'язку із іншою підставою - відмовою позивача від позову в частині вимог.
Як і посилання як на підставу для закриття на набрання законної сили судовим рішенням у тотожному спорі, оскільки підстава для закриття провадження інша. Тому колегія суддів не дає оцінки на предмет релевантності посиланням заявника на судову практику Великої Палати Верховного Суду у справі щодо вирішення судом тотожних вимог.
У справі, яка переглядається, суд закрив провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України, а саме у зв'язку з відмовою позивача від позову і прийняттям такої відмови судом. Натомість, для правильного вирішення виниклого процесуального питання не має правового значення посилання самого позивача у заяві про відмову від позову на наявність інших судових проваджень щодо поділу того самого майна подружжя, оскільки відмова від позову позивача є безумовною з огляду на надану йому свободу поведінки, визначену диспозитивністю судового процесу.
Отже, не знайшли підтвердження у справі доводи апеляційної скарги про неврахування судом висновків Верховного Суду про застосування норми права у подібних відносинах.
Посилання у скарзі на постановлення ухвали без участі і без відома відповідачки також не впливає на правильність ухваленого судового рішення, оскільки із заяви повноважного представника відповідачки - адвоката Мацея А.М. від 14.07.2025 про відкладення розгляду справи вбачається його обізнаність про дату і час судового розгляду - 14 липня 2025 року о 14-й, про що він сам зазначає (а.с. 216).
Цього ж дня постановлено ухвалу.
Щодо вирішення такого питання без участі відповідачки, то таке також не є безумовною підставою для скасування судового рішення, ухваленого за її відсутності (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 25 листопада 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький