Справа №751/3428/25
Провадження №2/751/1229/25
24 листопада 2025 року місто Чернігів
в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.
при секретарі Курач В.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в справі матеріалами цивільну справу за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягнення аліментів,
15.04.2025 року до Новозаводського районного суду міста Чернігова звернувся представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сагаль С.В. з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, до 1/8 частини усіх від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 01.06.2011 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано та стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 700,00 грн щомісячно. Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13.09.2024 року у справі №751/5461/24 змінено спосіб стягнення аліментів, що визначений рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 01.06.2011, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Посилається, що на час подання даного позову позивач перебуває в цивільному шлюбі без реєстрації із громадянкою ОСОБА_4 , від спільного проживання з якою мають двох неповнолітніх дітей: доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в свідоцтвах про народження дітей позивач записаний батьком. Вказує, що вказані вище обставини існували станом на час прийняття Новозаводським районним судом міста Чернігова рішення від 13.09.2024 року, яке набрало законної сили, але про них позивач не повідомив. На даний час на утриманні позивача перебуває троє його неповнолітніх дітей та цивільна дружина, а тому вважає, що для забезпечення усіх потреб дітей позивача, а також самого позивача доцільним є зменшити розмір стягуваних аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частки до 1/8 частки від усіх видів доходів позивача.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26.05.2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
03.11.2025 року від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (з додатками), в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що їх спільний з позивачем син проживає з нею, що не заперечується останнім, тобто фактично знаходиться на її утриманні. Позивач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, аліменти сплачує невчасно, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, участі у вихованні сина не приймає, не цікавиться його станом здоров'я. Вказує, що їх спільний син потребує нагляду ортопеда та лікування, витрати на яке є для неї досить суттєвими, а тому зменшення розміру аліментів значно порушить права неповнолітньої дитини і призведе до погіршення якості його життя. Звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу, що його цивільна дружина та діти знаходяться на його утриманні, так як наразі він офіційно не працює. Посилається, що отримувати мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
12.11.2025 року, через систему «Електронний суд», представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сагаль С.В. подав відповідь на відзив, в якому зазначає, що позивач офіційно працює і в нього наразі на утриманні знаходяться дружина, яка доглядає за їхніми двома спільними дітьми, а тому оскільки у позивача змінився сімейний стан, і для забезпечення потреб усіх своїх, а також самого позивача і його нової сім'ї, останній вважає за доцільне зменшити розмір аліментів з 1/4 до 1/6 та/або 1/8 частки усіх видів його доходів, бо саме такий розмір аліментів відповідатиме вимогам розумності і справедливості, буде необхідним та достатнім і, разом із тим співмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання. Щодо потреби спільного сина сторін у постійному нагляді ортопеда та лікуванні, а відповідно, купівлі ліків, медичних препаратів для дитини, тощо, вважає, що це є додатковими витратами і стягуються окремо від аліментів. Аліменти призначені для щоденних потреб (їжа, одяг, проживання), а додаткові витрати - для специфічних обставин, які не входять до основної суми аліментів, а тому дані обставини сторона позивача не приймає та чує.
Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно розцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 01.06.2011 року шлюб між сторонами розірвано та одночасно з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 700 грн щомісячно.
Рішенням Новозводського районного суду міста Чернігова від 13.09.2024 року у справі №751/5461/24, змінено спосіб стягнення аліментів, що визначений рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.06.2011 року, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Чернігова, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. (а.с.9-11).
Позивач спільно проживає, без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , від спільного проживання мають двох неповнолітніх дітей: доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ) та сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ). (а.с.12,13)
В свідоцтвах про народження дітей батьком записаний ОСОБА_1 .
Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2025/004674879 від 09.04.2025 року, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.6)
Відповідно до Акту про фактичне проживання осіб від 10.04.2025 року позивач разом з ОСОБА_4 , 1989 року народження та їх дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 , без реєстрації. (а.с.14)
Неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у лікаря-ортопеда та проходить періодично лікування та консультації лікаря, що підтверджується наданими відповідачем консультативними висновками ортопеда-травматолога.
Положеннями частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частиною 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Також, статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» згідно якого розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Аналогічні висновки містяться в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №536/1557/17 (провадження №61-7584св18), від 30.06.2020 у справі №343/945/19 (провадження №61-2057св20).
Згідно ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках,коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів. При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Позивач просить зменшити розмір стягнутих аліментів з 1/4 частини на 1/6 частину та/або 1/8 частину посилаючись на те, що на його утриманні перебувають ще цивільна дружина та двоє їх спільних дітей. При цьому, позивачем та його представником не надано доказів того, що він належним чином піклується спільним з відповідачкою сином, не спростовано факт несвоєчасної сплати аліментів на його утримання, як і доказів того, що забезпечує та утримує свою новостворену сім'ю, а саме: відсутні будь-які відомості про дохід, сплачені ним матеріальні витрати на утримання дітей та цивільної дружини. Відсутність зазначених відомостей (документів), викликає сумнів у наявності взагалі доходів у позивача та відповідно забезпечення ним своєї новоствореної сім'ї в цілому.
Також, не надано жодних доказів погіршення його матеріального стану. Починаючи з часу ухвалення останнього судового рішення (13.09.2024 року), а саме зміни розміру аліментів до моменту звернення до суду з даним позовом, ні стан здоров'я, ні матеріальний стан позивача не змінився. Факт проживання позивача без реєстрації разом з цивільною дружиною та двома дітьми, не свідчить про погіршення його матеріального стану, при тому, що даний факт мав місце на час зміни розміру аліментів, що підтверджує у позові сам позивач.
Ніяких інших доводів щодо зменшення розміру аліментів, зокрема, зміни матеріального стану, погіршення стану здоров'я та інше, тобто доводи, які б дали суду можливість встановити, що позивач не в змозі сплачувати аліменти у визначеному рішенням суду розмірі, позивачем не надано.
Згідно із ч.ч. 1, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
При розгляді даної справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до п.п. 3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
На думку суду, обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України) та позиції Верховного Суду України, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів, адже факт наявності у позивача інших дітей, яких він можливо і утримує, не може слугувати самостійною підставою для зменшення їх розміру. Суд вважає, що розмір стягуваних аліментів, в даному конкретному випадку, який є мінімальним, не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормам ч.5 ст.183 СК України, а його зменшення, може нести лише формальні наслідки.
Крім того, батьки не мають компенсовувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Створюючи нову повноцінну сім'ю, батько дитини не виконував в повному обсязі та не виконує зобов'язання по сплаті аліментів на утримання свого першого сина.
На підставі викладеного, надавши аналіз та оцінку наявним у справі доказам, керуючись нормами діючого сімейного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача, оскільки вони не доведені жодними належними, допустимими та переконливими доказами. Водночас слід зазначити, що при наявності нових чи інших обставин, передбачених ст. 192 СК України, позивач не позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 180-182, 192 Сімейного кодексу України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягнення аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Повний текст рішення суду виготовлений 24.11.2025 року.
Головуючий - суддя О. Г. Деркач