Справа№464/7087/25
пр.№ 3/464/2375/25
28.11.2025 року м.Львів
Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко Олена Валеріївна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУАП,
До Сихівського районного суду м.Львова надійшла справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про вчинення ним правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУАП.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Тімченко О.В.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 152429 від 30.09.2025, ОСОБА_1 30.09.2025 о 16.14 год у АДРЕСА_1 вчинив стосовно своєї сестри ОСОБА_2 , з якою проживають разом, фізичне домашнє насильство, а саме: запшикав обличчя сльозоточивим перцевим балончиком, що завдало потерпілій фізичного болю, внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров'ю.
Дослідивши докази по справі, суддя дійшов наступного висновку.
У ст.280 КУАП закріплено обов'язок орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з п.1 ст.247 КУАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Саме такий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 240/12/17, а за змістом ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Диспозицією ч.1 ст.173-2 КУАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, яка охоплює ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різних ступенів тяжкості, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;
Установлений факт сварок і непорозумінь свідчить про наявність конфлікту та не підтверджує факту вчинення домашнього насильства (постанова Верховного Суду від 30 січня 2020 року за № 545/744/19).
Суд зазначає, що для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.
Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак. Ескалація конфлікту може привести до насильства, та не обов'язково завжди приводить.
На розгляд справи ні особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ні потерпіла, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились; жодних заяв, клопотань не подали, не забезпечили участі своїх представників у суді.
До того ж для отримання інформації щодо стану розгляду судових справ функціонує офіційний вебпортал «Судова влада України», за допомогою якого будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, відомості про дату та час розгляду такої.
Наведене зумовлює висновок про можливий розглядати справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, явка у даній категорії справ не є обов'язковою.
Суд, досліджуючи надані уповноваженою на складання протоколу особою докази: протокол про адміністративне правопорушення, відеозапис на двох дисках, терміновий заборонний припис АА № 170042, форма оцінки ризиків про вчинення домашнього насильства, заява та письмові пояснення потерпілої від 30.09.2025, рапорт інспектора від 30.09.2025, дійшов висновку, що саме потерпіла, яка перебувала у нетверезому стані, своїми діями спровокувала конфлікт у квартирі з сестрою, під час чого останні сварились, а ОСОБА_1 намагався заспокоїти обидвох та облив їх водою. Як зазначила потерпіла на відео, це була просто сварки, це є їхні справи, їхні відносини сімейні, а тому претензій до брата не має, жодної шкоди та жодного насильства його діями їй не завдано.
Потерпіла на неодноразові виклики до суду не з'явилась, не дала показань під присягою, не підтвердила факту фізичного домашнього насильства, викладеного у протоколі.
З огляду на законодавчі положення, релевантну судову практику та фактичні дійсні обставини справи, судом з'ясовано факт відсутності порозумінь між потерпілою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідчить про існування між ними неузгодженості щодо життєвих позицій та обстановки у спільній квартирі, однак ніяк не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства.
Самі по собі висловлення сторін справи одне на одного, зокрема потерпілої, яка перебувала з ознаками алкогольного сп'яніння, як зазначено в рапорті від 30.09.2025., обливання водою та застосування ОСОБА_1 перцевого балону з метою вгамування поведінки потерпілої не є домашнім насильством у розумінні норм Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУАП.
Сам факт звернення до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства.
Протокол про адміністративне правопорушення, форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, терміновий заборонний припис стосовно кривдника не є безумовними та достатніми доказами, оскільки не являють собою імперативного факту доведеності вини особи, а є односторонніми актами службової особи працівника поліції.
Аналіз наведених вище доказів у сукупності та взаємозв'язку не дає достатніх і переконливих підстав дійти висновку, що ОСОБА_1 учинено насильство в сім?ї, яке б підлягало кваліфікації за ч.1 ст.173-2 КУАП. Обставини, викладені у протоколі, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи. Матеріали справи не містять відомостей, які б беззастережно спростовували такі обставини.
Вищевикладене свідчить про те, що поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов'язок щодо збирання доказів, в силу положень ч.2 ст.251 КУАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
З урахуванням наведеного суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, беручи до уваги відсутність переконливих доказів вини, суддя дійшов висновку про недоведеність скоєння насильства в сім?ї.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУАП, провадження у справі відповідно до п.1 ст.247 КУАП необхідно закрити.
Керуючись статтями 247, 283, 284 КУАП,
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО