Провадження №2/447/1350/25
Справа №456/3662/25
27.11.2025 м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Льввіської області в складі
головуючої судді - Рябчун А. В.,
за участю секретаря - Непопалової М. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаїв в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі - ТОВ «Фінпром Маркет») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява мотивована тим що 21 грудня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3947475, відповідно до якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн. на строк 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день.
Зазначає, що згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким/якою укладено договір № 3947475 від 21.12.2020 р., ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор: CETT1CrgTJ. Час відправки ідентифікатора позичальнику:21.12.2020 23:45:58. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1
Того ж дня, Позикодавець на виконання п.1 Договору позики № 3947475 від 21.12.2020 року, виконав свої зобов?язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача N? НОМЕР_2 .
Вказує, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконалоумови договору позики від 21 грудня 2020 року, натомість ОСОБА_1 не виконала умови договору, у зв'язку із чим утворилася заборгованість.
Позивач зазначає, що у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за договором позики, заборгованість останнього складає 13 552,00 грн, зокрема:
4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
9 552,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, зазначає, що 21 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 2106, згідно якого до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» перейшло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників за Договором позики №3947475 від 21 червня 2020 року.
03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу № 030423-ФК, згідно якого до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників за Договором позики №3947475 від 21 червня 2020 року.
З огляду на вказане, позивач вважає, о до нього перейшло право вимоги за договором позики №3947475 від 21 червня 2020 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Ураховуючи наведене, ТОВ «Фінпром Маркет» просить суд стягнути на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 13 552,00 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
Процесуальні дії суду
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 серпня 2025 року справу передано за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 вересня 2025 року справа передана для розгляду судді Рябчун А.В.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2025 року розгляд справи відкладено на 30 жовтня 2025 року.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2025 року розгляд справи відкладено на 27 листопада 2025 року.
У судові засідання 13 жовтня 2025 року, 30 жовтня 2025 року та 27 листопада 2025 року представник позивача не з'явився, водночас подав до суду заяви, в яких просив розглянути справу за його відсутності та не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач в судові засідання 13 жовтня 2025 року, 30 жовтня 2025 року та 27 листопада 2025 року не з'явилася, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином в розумінні вимог пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства суд направив відповідачці рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру у порядку ст.187 ЦПК України.
Окрім цього, суд також повідомив відповідачку про розгляд справи через оголошення на сайті на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Миколаївського районного суду Львівської області).
За таких обставин, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 жовитня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23), якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).
З огляду на наявність достатніх матеріалів у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням нею про поважні причини такої неявки в судове засідання, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом
21 грудня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 1119182, відповідно до якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн. на строк 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на його електронну адресу.
Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», Позичальник/Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким/якою укладено договір N?3947475 від 21.12.2020 р., ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор: CETT1CrgTJ. Час відправки ідентифікатора позичальнику:21.12.2020 23:45:58. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 26 зворот).
Відповідно до електронної платіжної інструкцієї № eade79c07-а077-474е-9c5d-99807028e46f від 21.12.2020 року на картковий рахунок № НОМЕР_2 було перераховано кошти у розмірі 4 000,00 грн (а. с. 11).
Згідно листа № 8/05/25-34 від 08.05.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок Відповідача на підставі платіжної інструкції № ade79c07-a077-474e-9c5d-99807028e46f (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов Договору позики № 3947475.
Згідно довідки № КД-000025766/ТНПП від 05.05.2025 р. ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів N?23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 21.12.2020 року, сума 4 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу № ade79c07-а077-474e-9c5d-99807028e46f (а. с. 27 зворот).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 3947475 від 21 грудня 2020 року за період з 21.12.2020 року по 05.06. 2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінпром Маркет» становить 13 552, 00 грн., з яких 4 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 552,00 грн. - заборгованість за відсотками (а. с. 5-7).
21 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 2106, згідно якого до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» перейшло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників за Договором позики №3947475 від 21 червня 2020 року (а. с. 30-38).
03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу № 030423-ФК, згідно якого до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників за Договором позики №3947475 від 21 червня 2020 року (а. с. 40-49).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
Згідно положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформленою в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Електронний договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку: «Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.
Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.
Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.
Під час розгляду справи на підставі поданих позивачем документів судом встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» свої зобов?язання за договором позики № 3947475 від 21 грудня 2020 року виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи документами. Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором зобов'язань належним чином не виконував.
При цьому наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості свідчить про те, що відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку із чим заборгованість за кредитним договором становить 13 552,00 грн., яка складається з 4 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 9 552,00 грн. - заборгованість по відсоткам.
Отже, позивачем доведено факт виконання кредитором договору позики та факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором позики.
Судом враховано, що у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, поданий позивачем, при цьому відповідач не надав заперечень з приводу вказаного розрахунку, свого розрахунку не подав. З огляду на зазначене, суд вважає поданий позивачем розрахунок заборгованості належним доказом в частині нарахування та стягнення залишку простроченого кредиту та залишку прострочених відсотків, оскільки такий не спростовано відповідачем. Отже, суд вважає що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 3947475 від 21 грудня 2020 року, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконує, доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, на день винесення судом рішення, жодного доказу оплати відповідачем на рахунок позивача заборгованості в повному обсязі чи її частини за вищевказаним кредитом, суду не надано, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Встановлено, що на підставі договору факторингу № 2106 від 21 червня 2021 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами», ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло права вимоги до ОСОБА_2 на підставі договору позики № 3947475 від 21 грудня 2020 року на загальну суму 13 552,00 грн.
На підставі договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет», ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права вимоги до ОСОБА_2 на підставі договору позики №3947475 від 21 грудня 2020 року на загальну суму 13 552,00 грн.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Пунктом 1 частини 1 статті 512, статтею 514, частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач, як новий кредитор за кредитним договором, набув право вимоги до відповідача, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість відповідача за кредитним договором, задовольнивши позов.
З огляду на вищевказане суд вважає, що позов ТОВ «Фінпром Маркет», до якого перейшло право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості необхідно задовольнити частково та стягнути з останнього на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість у розмірі 13 552,00 грн., яка складається з 4 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 9 552,00 грн. - заборгованість по відсоткам.
Щодо розподілу судових витрат
У позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача на його користь витрати за надану правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
Судом встановлено, що 01.11.2024 року між адвокатом Ткаченко Ю. О. та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до витягу з акту № 6-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 01.11.2024 року за послуги з надання правничої допомоги, зокрема у справі про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, ТОВ «Фінпром Маркет» має сплатити адвокату Ткачук Ю. О. винагороду у розмірі 3 500,00 грн.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесених витрат, представником позивача було надано докази понесених витрат на надання юридичної допомоги.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює очікувані понесення позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов'язку відшкодувати такі витрати, суд вважає необхідним зменшити розмір заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу до 1 500,00 грн.
Крім того, з відповідача відповідно до статті 141 ЦПК України, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп, сплачений ТОВ «Фінпром Маркет» при зверненні з позовом до суду.
Керуючись статями 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265 ЦПК України, статями 526, 530, 1054 ЦК України, суд,-
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість у розмірі 13 552 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) гривні 00 копійок, з яких:
4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
9 552,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати за надану правничу допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: Акціонерне товариство «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346), місцезнаходження: вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 2024, м. Ірпінь, 08200).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Анна Рябчун