Провадження №2/447/1338/25
Справа №456/4220/25
27.11.2025 м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Львівської області у складі:
головуючої судді: Рябчун А. В.,
за участю: секретаря судового засідання - Непопалової М. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2025 року до Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ВІН ФІНАНС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 серпня 2025 року справа передана за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області.
Позовна заява мотивована тим що 25 вересня 2018 року між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір про надання фінансового кредиту № 329783, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала позику у розмірі 7 000 грн строком на 30 днів. Договір укладено у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Позивач зазначає, що ТОВ «Авентус Україна» виконало умови договору про надання кредиту та перерахувало відповідачеві кошти в розмірі 7 000 грн. Проте, відповідачка не виконала обов'язку щодо повернення коштів за договором кредиту, у результаті чого утворилася заборгованість, а саме:
-Сума основного боргу - 4 500,00 грн;
-Сума процентів - 2 430,00 грн;
-Сума боргу за пенею і штрафами - 13 050,00 грн.
Звертає увагу суду на те, що 12 квітня 2018 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (надалі назву змінено на ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1 та 30 січня 2019 року укладено додаткову угоду № 11 й підписано реєстр прав вимоги № 12 від 30 січня 2019 року, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги у тому числі за договором про надання фінансового кредиту № 329783 від 25 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна».
Позивач посилається на те, що заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 19 980,00 грн, сума збитків з урахуванням 3 % річних - 1 799,84 грн, інфляційні втрати - 9 522,26 грн, що разом становить 31 302,10 грн.
При цьому у позовній заяві позивач посилається на поважність пропуску строку позовної давності у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби на території України та введенням воєнного стану.
Ураховуючи наведене, ТОВ «ВІН ФІНАНС» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 329783 від 25 вересня 2025 року у загальному розмірі 31 302,10 грн, яка складається з суми заборгованості - 19 980,00 грн, сума збитків з урахуванням 3 % річних - 1 799,84 грн, інфляційні втрати - 9 522,26 грн.
Процесуальні дії суду
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 вересня 2025 року справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.
Відповідно до вимог частини 6 статті 187 ЦПК України судом 18 вересня 2025 року було скеровано запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_1 .
З отриманої судом 18 вересня 2025 року відповіді зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в судове засідання.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року розгляд справи відкладено на 30 жовтня 2025 року у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року розгляд справи відкладено на 27 листопада 2025 року у зв'язку з повторною неявкою сторін у судове засідання.
Представник позивача у судові засідання 13 жовтня 2025 року, 30 жовтня 2025 року, 27 листопада 2025 року не з'явився, при цьому в позовній заяві просить проводити розгляд даної справи без його участі за наявними у справі матеріалами, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судові засідання 13 жовтня 2025 року, 30 жовтня 2025 року, 27 листопада 2025 року не з'явилася, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином в розумінні вимог пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подавала, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства суд направив відповідачці рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру у порядку ст.187 ЦПК України.
Окрім цього, суд також повідомив відповідачку про розгляд справи через оголошення на сайті на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Миколаївського районного суду Львівської області).
За таких обставин, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 жовитня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23), якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).
З огляду на наявність достатніх матеріалів у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням нею про поважні причини такої неявки в судове засідання, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.
Відзив на позовну заяву відповідачка не надала.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 25 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір про надання фінансового кредиту № 329783, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала позику у розмірі 4 500,00 грн строком на 30 днів.
Згідно з п. 4.4 договору у випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом клієнт зобов'язаний сплатити Товариству: пеню у розмірі 3% від суми кредиту за кожен день прострочення, починаючи з четвертого дня прострочення (строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів); на четвертий день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 грн; на тридцятий день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн; на дев'яностий день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн.
Відповідно до довідки ТОВ «Авентус Україна» між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» 25 вересня 2018 року укладено договір позики на суму 4 500,00 грн строком на 30 днів. Договір було підписано електронним підписом, що створений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично на стороні товариства та направлено позичальнику на номер мобільного телефону ( НОМЕР_1 ). Переказ коштів здійснено 25 вересня 2018 року.
У розрахунку заборгованості на дату відступлення прав вимоги у ОСОБА_1 перед ТОВ «Авентус Україна» утворилася заборгованість, а саме:
- сума основного боргу - 4500,00 грн;
- сума процентів - 2 430,00 грн;
- сума боргу за пенею та штрафами - 13 050,00 грн,
що разом становить 19 980,00 грн.
У довідці ТОВ ФК «Вей Фор Пей»№ 5543-ВП від 10 лютого 2025 року, наданій ТОВ «Авентус Україна», зазначено, що відповідно до договору ВП-200417-1 від 20 квітня 2017 року було здійснено за дорученням ТОВ «Авентус Україна» успішний переказ коштів, зокрема, 25 вересня 2018 року на суму 4 500,00 грн, маска карти НОМЕР_2 , код авторизації 263374, номер трансакції - creditplus - 720317 (а. с. 21 зворот)..
Відповідно до довідки ТОВ «Авентус Україна» № 1365/24-Е від 11 лютого 2025 року номер трансакції - creditplus - 720317 належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) (а. с. 70 зворот).
12 квітня 2018 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (надалі назву змінено на ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1 та 30 січня 2019 року укладено додаткову угоду № 11 й підписано реєстр прав вимоги № 12 від 30 січня 2019 року, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги у тому числі за договором про надання фінансового кредиту № 329783 від 25 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна».
Відповідно до реєстру прав вимог № 17 від 30 січня 2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» набуло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 6 930,00 грн (4 500,00 грн - заборгованість по основному боргу, 2 430,00 грн - заборгованість по відсоткам) (а. с. 12 зворот).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
Згідно положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку: «Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.
Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин 2, 3 статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна стороні повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 25 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір про надання фінансового кредиту № 329783, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала позику у розмірі 4 500,00 грн строком на 30 днів.
Судом враховано, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за договором позики виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, зокрема довідкою ТОВ ФК «Вей Фор Пей»№ 5543-ВП від 10 лютого 2025 року, довідкою ТОВ «Авентус Україна» № 1365/24-Е від 11 лютого 2025 року.
Позивачем долучено до матеріалів справи документи, які підтверджують перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 4 500,00 грн, отже, позивачем доведено виконання ним кредитного договору. При цьому у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання/часткове виконання відповідачем взятих зобов'язань за кредитним договором.
Крім того, факт укладення договору позики підтверджено позивачем наданими документами, зокрема, довідкою ТОВ ФК «Вей Фор Пей»№ 5543-ВП від 10 лютого 2025 року, довідкою ТОВ «Авентус Україна» № 1365/24-Е від 11 лютого 2025 року.
Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідачка за вказаним договором зобов'язань належним чином не виконувала, у результаті чого заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів.
У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконує, доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, обставини зазначені у позові не спростував, на день винесення судом рішення, жодного доказу оплати відповідачем на рахунок позивача заборгованості в повному обсязі чи її частини за вищевказаним кредитом, суду не надано, позов підлягає частковому задоволенню.
Зокрема, суд вважає доведеними вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» у розмірі 6 930,00 грн, оскільки саме такому розмірі заборгованості право вимоги перейшло до позивача. Вказане слідує з реєстру прав вимог № 17 від 30 січня 2019 року, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» набуло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 6 930,00 грн (4 500,00 грн - заборгованість по основному боргу, 2 430,00 грн - заборгованість по відсоткам). Також суд вважає такими, що підлягають стягненню нараховані позивачем відповідно до положень п. 4.4 договору про надання фінансового кредиту № 329783 від25 вересня 2018 року пеня та штрафні санкції у розмірі 13 050,00 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат та 3% річних за період з 14.03.2022 року до 14.03.2025 року, то у задоволенні таких слід відмовити, оскільки згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Позивач не врахував вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних за кредитним договором № 329783 від 25 вересня 2018 року.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Встановлено, що 12 квітня 2018 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (надалі назву змінено на ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1 та 30 січня 2019 року укладено додаткову угоду № 11 й підписано реєстр прав вимоги № 12 від 30 січня 2019 року, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги у тому числі за договором про надання фінансового кредиту № 329783 від 25 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна».
При цьому відповідно до реєстру прав вимог № 17 від 30 січня 2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» набуло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 6 930,00 грн (4 500,00 грн - заборгованість по основному боргу, 2 430,00 грн - заборгованість по відсоткам).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач, як новий кредитор за кредитним договором, набув право вимоги до відповідача, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість відповідача за кредитним договором, задовольнивши позовні вимоги частково.
З огляду на вищевказане суд вважає, що позов ТОВ «ВІН ФІНАНС», до якого перейшло право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості необхідно задовольнити та стягнути з останньої на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» заборгованість у розмірі 19 980,00 грн, яка складається з 4 500,00 грн - сума основної заборгованості; сума процентів - 2 430,00 грн; сума боргу за пенею і штрафами - 13 050,00 грн.
Щодо клопотання про поновлення строку позовної давності
Разом з позовною заявою позивач подав клопотання, у якому просив поновити йому строк позовної давності для подання позову до суду обґрунтовуючи ведення урядом України карантину, у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), а також введенням воєнного стану на території країни, що стало підставою для внесення відповідних змін у ЦК України та продовження строку позовної давності.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно дочастини 5 статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
З огляду на зазначене, клопотання позивача про поновлення строку позовної давності для подання позову до суду є обгрунтованим.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частинами 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що передбачено частиною 6 статті 137 ЦПК України.
Судом встановлено, що до позовної заяви, серед іншого, долучено копію договору про надання правничої допомоги № 33 від 22 березня 2024 року, укладеного між Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» і ТОВ «ФК «Довіра і гарантія» (клієнт), відповідно до якого клієнт доручив, а Адвокатське бюро прийняло на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 20 березня 2025 року вартість послуг за підготовку позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості становить 5 000,00 грн.
У детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», зазначено вартість послуг за підготовку позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості, яка становить 5 000,00 грн.
Додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги № 33 від 22 березня 2024 року, укладеного між Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» і ТОВ «ФК «Довіра і гарантія» визначено обов'язок Адвокатського бюро «Анастасії Міньковської» здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .
В постанові від 31.07.2024 року в справі № 295/7967/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що згідно з вимогами частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За змістом вказаних вимог закону розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р.); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р).
Наведене також узгоджується й з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18, де ВП ВС зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням вищенаведеного, слід виснувати, що не є обов'язковими для суду договірні зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Вважаю, що супровід даної справи не потребував від Адвокатського бюро «Анастасії Міньковської» вивчення великого обсягу фактичних даних, оскільки регулювання даної категорії справ здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа є малозначною (за ціною позову, за складністю) та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Крім того, позовну заяву подано через систему «Електронний Суд» не представником адвокатського бюро, а саме представником позивача, який діє на підставі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також необхідно взяти до уваги типовість та поширеність такої категорії справ (про стягнення заборгованості за кредитним договором), зокрема й ініційованих ТОВ «ВІН ФІНАНС» у судах різних регіонів України (за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень), у зв'язку з чим підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
З огляду на зазначене, суд вважає, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн є явно завищеною і непропорційною до предмета спору та ціни позову.
З огляду на критерії співмірності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, слід зменшити з 5 000,00 грн. до 1 500,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи зазначені вимоги процесуального закону, та те, що позовні вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» задоволено частково, а саме на 63,82%, с ОСОБА_1 на користь вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» підлягають стягненню 1 546, 00 грн сплаченого судового збору.
На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 212, 512, 514, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1, 1077 ЦК України, суд -
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» про поновлення строку позовної давності - задовольнити.
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» строк позовної давності для подання позову до суду.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 329783 від 25 вересня 2018 року в сумі 19 980 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок, яка складається з:
- 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок - сума основної заборгованості;
- 2 430 (дві тисячі чотириста тридцять) гривень 00 копійок - сума процентів;
- 13 050 (тринадцять тисяч п'ятдесят) гривень 00 копійок -сума боргу за пенею і штрафами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» 1 500 (одну тисячу п'ятсот) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» 1 546 (одна тисяча п'ятсот сорок шість) гривень 00 копійок сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112).
Відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Анна Рябчун