Справа №461/8287/25
Провадження №3/461/2970/25
27 листопада 2025 року м. Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Мисько Х.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
06.10.2025 року о 21 год. 23 хв., за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, ОСОБА_1 ухилилася від виконання, передбачених законодавством обов'язків щодо виховання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , 2009 року народження, яка, знаходячись у сквері «На Валах», біля пам'ятки про військових полонених розпивала алкогольні напої, а саме: «Revo», об'ємом 0,5 л., вміст алкоголю 8, 5 ‰ , чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст. ст. 55,56,59,63 Конституції України та ст. 268 КУпАП України.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час, дату та місце проведення судового засідання. Клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи у її відсутності суду не подала, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Крім того, інформація про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була завчасно оприлюднена на офіційному сайті Галицького районного суду м.Львова (https://gl.lv.court.gov.ua/sud1304/pres-centr//).
В ст.277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.
Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади.
Відтак, суд відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП вважає за можливе провести розгляд справ за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.ст.1, 245 КУпАП, та розгляду справ в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП.
Відповідно до ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Диспозиція ч. 2 ст. 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.
Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно зі ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Згідно зч.1ст.18Конвенції про права дитини від 20листопада 1989року,батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП України стверджується зібраними у справі доказами, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 990504 від 06.10.2025 року,
- витягом з реєстрації Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області ЄО№44330 від 06.10.2025 року;
- свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого Задвір'янської сільської ради Буського району, Львівської області, актовий запис № 31,
- постановою Галицького районного суду м. Львова від 23.04.2025 року. якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 гривень, та іншими матеріалами справи, які знаходяться в об'єктивному взаємозв'язку між собою.
Відтак, при накладенні стягнення, як це передбачено ст.33 КУпАП враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Отже, вирішуючи питання призначення виду стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.184 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого порушення, особи правопорушника, майновий стан, обставини, які обтяжують чи пом'якшують відповідальність, які в процесі розгляду справи судом не встановлені, суд приходить до висновку, що на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно із п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, а тому із ОСОБА_1 необхідно стягнути 605 грн. 60 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 40-1, ч.1 ст.184, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення 1 700,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ДСА України судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Відповідно до ст.ст. 307, 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанова про накладення штрафу надсилається до органу державної виконавчої служби, який у порядку примусового виконання постанови стягує з правопорушника подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 КУпАП протягом 10 днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред'являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Мисько Х.М.