Справа №461/8538/25
Провадження №3/461/3012/25
27 листопада 2025 року м. Львів
Суддя Галицького районного суду м.Львова Мисько Х.М., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомий ,
за ч.5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
06.10.2025 року о 21 год. 50 хв. у м. Львові на вул. Кульпарківській, 95, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом, відповідно до постанови галицького районного суду м. Львова від 03.03.2025 року, строком на 1 рік, правопорушення вчинено повторно протягом року.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1А ПДР України, за що передбачена відповідальність, передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП.
Права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вимоги статті 63 Конституції України роз'яснені при складанні адміністративного протоколу.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце проведення судового засідання. Клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи у його відсутності суду не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив. Крім того, інформація про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була завчасно оприлюднена на офіційному сайті Галицького районного суду м. Львов (https://gl.lv.court.gov.ua/sud1304/pres-centr//).
Відтак, суд відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП вважає за можливе провести розгляд справ за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.ст.1, 245 КУпАП, та розгляду справ в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП.
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходжу до такого висновку.
Відповідно до ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно ч. ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху (надалі по тексту ПДР) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.10 ПДР водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до п.2.1А ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Таким чином, частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).
Згідно вимог ч. 1 ст. 245, ст. 280 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Зокрема, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності підтверджується:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №475604 від 06.10.2025 року;
-довідкою старшого інспектора ВАП УПП у Львівській області ДПП Дяків Н. від 07.10.2025 року, з якої вбачається, що згідно інформаційного порталу Національної поліції України станом на 07.10.2025 року за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , транспортні засоби на території України не зареєстровані;
-довідкою старшого інспектора ВАП УПП у Львівській області ДПП Дяків Н. від 07.10.2025 року, з якої вбачається, що згідно із базою даних «Національна атоматизована інформаційна система», підсистеми «Пошук посвдчення водія», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отрмимав 29.08.2023 року, посвідчення водія серії НОМЕР_2 , статус якого «зданий на збереження»;
-довідкою старшого інспектора ВАП УПП у Львівській області ДПП Дяків Н. від 27.05.2024 року, відповідно до якої, згідно з Інформаційним порталом Національної поліції України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягався 14.02.2025 року Управлінням патрульної поліції у Львівській області до адміністративної відповідальності за скоєння 13.02.2025 року правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, з накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400,00 гривень.
-Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5880838 від 06.10.2025 року.
Згідно зі ст. 29 КУпАП , конфіскований може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника.
Оскільки, автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , належить іншій особі ОСОБА_3 , суд вважає неможливим накладення стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ст.1 КУпАП, завданнями цього Кодексу є, в тому числі, охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, вихованням громадян в дусі точного і неухильного додержання законів України.
За змістом ст.23 КУпАП, метою застосування адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне стягнення, в дусі додержання законів України, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Разом з тим, відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2015 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд не вправі накладати стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами у випадку, коли винна особа позбавлена такого права або його не мала.
З огляду на викладене, адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами відносно ОСОБА_1 не застосовується.
Приписи КУпАП визначають, що вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
При призначенні покарання за вчинене правопорушення, суд враховує суспільну небезпечність вчиненого правопорушення та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.
Враховуючи обставини справи, особу правопорушника, можливі наслідки вчиненого, а також відсутність обставин, які б пом'якшували або б обтяжували відповідальність, суд вважає доцільним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 слід стягнути в користь ДСА України судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп., без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ДСА України судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
Відповідно до ст.ст. 307, 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанова про накладення штрафу надсилається до органу державної виконавчої служби, який у порядку примусового виконання постанови стягує з правопорушника подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя Х.М.Мисько