Справа № 308/11824/20
1-кп/308/858/25
26 листопада 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні, відомості про яке 20.03.2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070030000980 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
на розгляді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке 20.03.2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070030000980 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою суду від 30.09.2025 продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - до 27 листопада 2025 року включно.
У зв'язку з закінченням строків застосування запобіжного заходу, прокурор подав клопотання про продовження обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 діб, яке мотивує наявністю обгрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого злочину та наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема того, що обвинувачений ОСОБА_4 з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від суду, намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчиненні вказаного злочину, незаконно впливати на свідків, як основних джерел показів в даному кримінальному провадженні, з метою уникнення від покарання шляхом залякування свідків та очевидців даної події, перешкоджати повному та всебічному розгляду даного кримінального провадження іншим чином, або вчинення ним іншого кримінального правопорушення. З огляду на викладені обставини, а також враховуючи те, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується, просить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, наголосив на продовженні існування ризиків, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив про те, що обвинувачений перебуває під вартою більше п'яти років, вирок, за яким обвинувачений був засуджений, скасований, а судовий розгляд не розпочатий.
Захисник зауважує, що обвинувачений протягом всього досудового та судового слідства належним чином виконував та виконує свої процесуальні обов'язки. Ні у прокурора, ні в суду немає жодних доказів неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_4 ОСОБА_4 не планує переховуватися від суду. Зміна запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт з електронними засобами контролю нівелює цей ризик навіть теоретично. ОСОБА_4 також не може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки всі докази та речі, зібрані та досудове розслідування завершене. ОСОБА_4 також не має наміру та змоги незаконно впливати на потерпілу та свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Крім того, ОСОБА_4 не має наміру та змоги перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Щодо можливого вчинення обвинуваченим злочину, то це нічим не доведено, а тому є припущенням.
Звертає увагу на наявність у ОСОБА_4 постійного місця проживання, на його утриманні перебувають неповнолітні діти.
Просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який - цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений підтримав позицію захисника. Зазначив, що більше двох років має проблеми з серцем, кожні три дні отримує ін'єкції, у зв'язку з цим. З огляду на те, що тримається під вартою такий значний час, просив змінити запобіжний захід. Вказав, що фактично проживає у своєї дружини, з якою має семеро дітей.
Прокурор ОСОБА_3 у даному судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання сторони захисту. Вважає, що ризики не зменшилися.
Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала позицію прокурора щодо клопотання.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 29 Конституції України регламентовано, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
За вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання.
Як встановлено судом, вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.11.2022 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 /п'ять/ років і 1 /місяць/ позбавлення волі. Зараховано ОСОБА_4 в строк покарання тримання під вартою на досудовому розслідуванні та судовому розгляді, а саме з 16.09.2020 згідно ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16.06.2025 апеляційні скарги захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_6 задоволено частково, вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.11.2022 щодо ОСОБА_4 скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі суду. Обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 14.08.2025 включно.
У подальшому Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області обраний згідно з ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16.06.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжувався, востаннє ухвалою від 30.09.2025 - на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - до 27 листопада 2025 року включно.
На теперішній час строк дії запобіжного заходу спливає, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду з поданим клопотанням.
Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом встановлено, що стороною обвинувачення ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (у редакції № 530-IX від 17.03.2020, ВВР, 2020, № 16, ст.100).
Даний злочин у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020070030000980.
Вирішуючи клопотання суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у цьому злочині, вік, який є молодою особою, та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, який неодружений, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має семеро дітей (зі слів), відсутність у нього постійного місця роботи та джерела доходу, майновий стан обвинуваченого, а також наявність у нього судимостей (раніше судимий вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.07.2022 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.01.2021 -3 (три) роки і 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України, звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України).
Суд встановив, що на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.09.2020 року обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 листопада 2020 року, з моменту затримання 16.09.2020 року о 02 год. 00 хв.
У подальшому строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжувався. На теперішній час загальний строк тримання під вартою ОСОБА_4 складає 5 років два місяці та 10 днів.
Разом з тим, вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого суд зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Право на свободу та особисту недоторканність є одним із найбільш вагомих та значущих прав людини. У справі «Медвєдєв та інші проти Франції» (рішення від 29 березня 2010 року, § 76) Європейський суд з прав людини підкреслив, що право на свободу та особисту недоторканність, за змістом Конвенції, має найважливіше значення у демократичному суспільстві. Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. У той же час, Європейський суд з прав людини зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи. Суд у справі «Белчев проти Болгарії» (рішення від 08 квітня 2004 року) наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків непроцесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до п. 88 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2013 року у справі «Мхітарян проти Російської Федерації» на національній владі лежить обов'язок встановити існування конкретних фактів, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою. Перекладання на затриману особу тягаря доведення цих аргументів рівносильне скасуванню правила статті 5 Конвенції, яка оголошує взяття під варту винятком з права на свободу, яке допустимо тільки в суворо визначених обставинах.
Крім того, згідно з вимогами ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризиків, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Беручи до уваги дані про особу ОСОБА_4 , його соціального статусу та особистих зв'язків, а також встановлені обставини на даному етапі провадженні, суд дійшов до переконання про існування достатньої ймовірності ризику намагання з боку обвинуваченого ухилитися, тобто можливість переховуватися від суду, який цілком може бути усунутий шляхом застосування до нього менш суворого, у порівнянні з триманням під вартою запобіжного заходу.
З огляду на те, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, суд вважає підтвердженим зазначений прокурором ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Разом з тим, стороною обвинувачення у судовому засіданні не надано достатнього обґрунтування ризиків незаконно впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків, перешкоджання повному та всебічному судовому розгляду даного кримінального провадження іншим чином з посиланням на конкретні докази реального існування таких ризиків.
З огляду на наявність встановлених судом ризиків, а також беручи до уваги тривалість перебування обвинуваченого під вартою, суд вважає за можливе змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло із застосуванням електронних засобів контролю, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім та зможе забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти зазначеним ризикам.
При ухваленні даного рішення суд також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
Крім того, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, обвинуваченого, якого було затримано та який перебуває під вартою, слід негайно звільнити з-під варти у залі судових засідань та зобов'язати невідкладно прибути до місця свого проживання.
Керуючись ст. 27, 131, 176-178, 181, 194, 201, 202, 369, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою відмовити.
Клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 обраний відносно нього запобіжний захід - тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронних засобів контролю, строком на 60 днів - до 22 січня 2026 року включно, заборонивши обвинуваченому цілодобово залишати житло, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а також намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов'язків, покладених судом на обвинуваченого при обранні запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту.
Попередити обвинуваченого, що в разі невиконання покладеного на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Працівникам Слідчого управління ГУНП в Закарпатській області з метою здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого, стосовно якого обраний запобіжний захід цілодобовий домашній арешт надається право з'являтися в житло обвинуваченого, та вимагати надання усних та письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора у вказаному кримінальному провадженні.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати начальнику державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)».
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1